ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 30-25/87-04-2497
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий Невдашенко Л.П.
Судді Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання Заступника прокурора міста Одеси
на постанову від 21.07.2005р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 30-25/87-04-2497 господарського суду
Одеської області
за позовом Української державної інноваційної
компанії в особі Одеського
регіонального відділення
До ТОВ “Укржилстрой”
виконкому Одеської міськради
Про стягнення 352860 грн.
за участю представників сторін:
позивача не з’явились
відповідача 1 не з’явились
відповідача 2 не з’явились
прокурора Макогон Ю.І.
У квітні 2004 року Українська державна інноваційна компанія в
особі Одеського регіонального відділення звернулась до
господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з
ТОВ „Укржилстрой” 352 860 грн. інноваційної заборгованості.
В процесі розгляду справи ТОВ „Укржилстрой” була подана
апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області
від 19.05.2004 р. про накладення арешту на майно відповідача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
05.07.2004р., яка постановою Вищого господарського суду України
від 03.11.2004 р. була залишена без змін, оскаржувана ухвала
скасована.
В процесі подальшого розгляду справи господарським судом першої
інстанції позивачем уточнено свої позовні вимоги і він просив
стягнути солідарно з ТОВ „Укржилстрой” та виконкому Одеської
міської ради 312860 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2005 р.
позов Української державної інноваційної компанії в особі
Одеського регіонального відділення задоволено, стягнуто
солідарно з ТОВ „Укржилстрой” та виконкому Одеської міської ради
на користь Одеського регіонального відділення Української
державної інноваційної компанії борг у сумі 312860 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.07.2005 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з даною постановою, прокурор м. Одеси звернувся
з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, у
якому, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом
норм матеріального та процесуального права просить її скасувати.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили попередні судові інстанції та зазначив апеляційний
господарський суд, 19.06.1996 р. між Одеським регіональним
відділенням Державного інноваційного фонду України (Інвестор) і
дочірнім підприємством „Вако” ЛТД (Підприємство) з метою
здійснення інноваційного проекту (Освоєння технології погруження
залізобетонних свай методом вдавлювання на забудовуємих
територіях заповідних зон старих міст при вологонасичених
ґрунтах і катакомбних основах) по впровадженню нових технологій
та створенню виробництва конкурентоспроможної продукції був
укладений інноваційний договір № 129 (т. 1, а.с.6-13), згідно
якого Інвестор зобов'язався внести для здійснення проекту
цільовий вклад у вигляді позики у строки і розмірах, визначених
у додатку № 2 до договору, а Підприємство виконати всі роботи по
реалізації проекту і повернути Інвестору його вклад у строки і
розмірах, що вказані у додатку № 4 до договору.
Крім того, до зазначеного договору сторонами складено чотири
додатки (т. 1, а.с. 14-18). Так, додатком № 1 до договору є
анотація проекту, додатком № 2 - календарний план виконання
етапів проекту, згідно якого виконання проекту мало бути
завершено до 06.10.1996р., додатком № 3 - кошторис витрат,
додатком № 4 - план повернення коштів ДІФ.
Листом Виконкому Одеської міської ради № 3009\4 від 14.05.1996р.
(т.1, а.с.26) дана гарантія Одеському регіональному відділенню
Державного інноваційного фонду України повернення дочірнім
підприємством “Вако” ЛТД грошових коштів у сумі 98420 млн.крб.
Зазначена гарантія вступає в силу з моменту підписання
інноваційного договору та виконання ДП “Вако” ЛТД прийнятих
зобов'язань.
Платіжним дорученням № 130 Одеське регіональне відділення
Української державної інноваційної компанії перерахувало на
розрахунковий рахунок ДП “Вако” 984 420 000 000 крб.,
призначення платежу - авансування інвестиційного проекту згідно
договору.
В 1996 році між виконкомом Одеської міської ради (Замовник), ТОВ
“Магі” (Генпідрядник) та Одеським обласним відділенням
Державного інноваційного фонду України (Інвестор) був укладений
договір (т.1, а.с. 27-31), відповідно до умов якого Замовник
приймає до реалізації проект “Внедрение енергосберегающей
технологии наружного освещения в г. Одессе”, Інвестор здійснює
100% інвестування проекту - 150 870 млн. крб., які передає
Генпідряднику, Генпідрядник зобов'язується своїми силами та за
участю сторонніх організацій виконати роботи по провадженню
проекту. Повернення коштів Інвестору зобов'язується забезпечити
Замовник за рахунок власних коштів через Генпідрядника. Договір
вступає в силу з моменту підписання інноваційного договору між
інвестором та Генпідрядником.
Виконавчий комітет Одеської міської ради видав гарантійне
зобов'язання (т.1, а.с. 32), яким гарантував Одеському обласному
відділенню Української державної інноваційної компанії
повернення грошових коштів у сумі 150 870 млн. крб. в порядку та
у строки, передбачені п.п. 2.1, 2.8, 5.1 Договору про спільну
діяльність, укладеного між зазначеними сторонами.
06.03.1996р. між Одеським регіональним відділенням Державного
інноваційного фонду України (Інвестор) та ТОВ “Магі”
(Підприємство) був укладений інноваційний договір № 126 (т.1,
а.с. 19-25), предметом якого є реалізація Проекту (Внедрение
Єнергосберегающей технологии наружного освещения в г.Одессе).
Згідно з умовами цього договору Інвестор зобов'язався внести для
здійснення проекту цільовий вклад у вигляді інноваційної позики
у строки і розмірах, що визначені у календарному плані (додаток
№ 2 до договору), а Підприємство виконати усі роботи по
реалізації проекту і повернути Інвестору його вклад у строки і
розмірах, що вказані у плані повернення платежів (додаток № 4 до
договору).
Платіжним дорученням № 59 від 07.03.1996р. (а.с. 90) регіональне
відділення Державного інноваційного фонду України перерахувало
150870000000 крб. ТОВ “Магі”. Призначенням платежу зазначено
авансування проекту за інноваційним договором № 126.
15.04.1997р. між Виконавчим комітетом Одеської міської ради
(Заставодержатель) і ДП “Вако” ЛТД (Заставодавець) був укладений
договір застави (т.1 а.с. 33-34), згідно якого Заставодавець
заклав заставодержателю незакінчений будівництвом житловий
будинок, розташований за адресою: м. Одеса, бульвар
Лідерсовський, 9, готовність якого складає 33%. Предметом
договору є забезпечення зобов'язань Заставодателя перед
Заставодержателем по належному виконанню Заставодателем
інноваційного договору № 129 від 19.07.1996р., за яким
Заставодержатель відповідно до гарантійного листа № 3009\4 від
14.05.1996р. виступає у якості гаранта перед Одеським обласним
відділенням Державного інноваційного фонду України на суму
984200 грн., якщо право вимоги за цими зобов'язаннями повністю
або частково перейде до Заставодержателя. Термін повного
виконання зобов'язань Заставодателя перед Одеським регіональним
відділенням Української державної інноваційної компанії
встановлено до 30.12.1998р.
Згідно з абзацом 2 п. 2 зазначеного договору застави,
Заставодавець додатково, як майновий поручитель, забезпечує
заставою за цим договором належне виконання зобов'язань ТОВ
“Магі”, які ґрунтуються на договорі про спільну діяльність,
укладеному між Заставодавцем, Заставодержателем та Одеським
обласним відділенням Державного інноваційного фонду України, а
також інноваційному договорі № 126 від 06.03.1996р., за яким
Заставодержатель виступає у якості гаранта перед Одеським
обласним відділенням ДІФУ на суму 1 508 700 грн., якщо право
вимоги за зобов'язаннями повністю або частково перейде до
Заставодержателя. Термін повного виконання зобов'язань ТОВ
“Магі” перед Одеським обласним відділенням ДІФУ - 30.11.1997р.
Угодою № 5-Д 26.03.1999р. про виконання гарантійних зобов'язань
(т.1, а.с. 35-36), укладеною виконкомом Одеської міської ради
(Заставодержатель) та Одеським обласним регіональним відділення
Державного інноваційного фонду України (Кредитор), сторони
визначили розмір заборгованості Заставодержателя перед
Кредитором, яка виникла в результаті укладення договору застави
від 15.04.1997р., у сумі - 3 812 820 грн. Згідно з п. 2 цієї
угоди Заставодержатель зобов'язався погасити позики
Заставодателя перед Кредитором у цій сумі до кінця 2000р.
Здійснення виплат Кредитору починається з 1.12.1999р. згідно
графіка погашення боргу, який є невід'ємною частиною угоди.
Строк дії угоди встановлено до 31.12.2000р.
07.09.1999р. приватним нотаріусом Куценко В.Д. здійснено
виконавчий напис, згідно якого за рахунок заставленого за
договором застави майна підлягає відшкодуванню на користь
виконавчого комітету Одеської міської ради 2 492 900 грн.
09.09.1999р. виконком Одеської міської ради (Виконком), ТОВ
“Укржилстрой” (Підприємство) та Одеське регіональне відділення
Державного інноваційного фонду України (Кредитор) уклали
Договір, предметом якого є часткове виконання Виконкомом своїх
зобов'язань за Угодою № 5-Д від 26.03.1999р., які виникли із
інноваційних договорів № 129 від 19.07.1996р. та № 126 від
06.03.1996р. та в розмірі 2 492 900 грн. При цьому Підприємство
зобов'язалося здійснити погашення заборгованості Кредитору
відповідно до графіку у сумі 2 492 900 грн. протягом 18 місяців
з моменту підписання Договору, Кредитор після виконання
Підприємством своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості,
частково звільнити Виконком від своїх зобов'язань по Угоді № 5-Д
від 26.03.1999р. в розмірі 2 492 900 грн.
05.12.2001р. сторони уклали Угоду про внесення змін до договору
від 09.09.1999р., відповідно до якої предметом договору є
часткове виконання Виконкомом своїх зобов'язань по Угоді № 5-Д
від 26.03.1999р., які виникли із інноваційних договорів № 129
від 19.07.1996р. та № 126 від 06.03.1996р. та у розмірі 2249500
грн. Погашення заборгованості ТОВ “Укржилстрой” зобов'язалося
здійснити у строк до 01.07.2002р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000р. № 654
“Про утворення Української державної інноваційної компанії”
( 654-2000-п ) (654-2000-п)
на базі Державного інноваційного фонду та його
регіональних відділень, що ліквідуються, створено Українську
державну інноваційну компанію, яка є правонаступником майнових
прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання
інноваційних позик Державного інноваційного фонду і його
регіональних відділень.
За розрахунком позивача сума заборгованості ТОВ “Укржилстрой” за
Договором від 09.09.1999р. складає 312 860 грн., які позивач
вимагає солідарно стягнути з відповідачів у справі на підставі
ст. 16, 525,526, 543 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
п. 3.1. Договору від 09.09.1999р.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
кожна
особа має право на захист свого цивільного права у разі його
порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16
цього ж кодексу ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа має право звернутися до
суду за захистом свого особистого немайнового або майнового
права та інтересу.
Як зазначив апеляційний господарський суд, 9.09.1999р. між
виконкомом Одеської міської ради (Виконком), ТОВ “Укржилстрой”
(Підприємство) та Одеським регіональним відділенням Державного
інноваційного фонду України (Кредитор) був укладений Договір,
предметом якого є часткове виконання Виконкомом своїх
зобов'язань за Угодою № 5-Д від 26.03.1999р., які виникли із
інноваційних договорів № 129 від 19.07.1996р. та № 126 від
06.03.1996р. та у розмірі 2 492 900 грн. При цьому Підприємство
зобов'язалося здійснити погашення заборгованості Кредитору
відповідно до графіку в сумі 2 492 900 грн. протягом 18 місяців
з моменту підписання Договору, Кредитор після виконання
Підприємством своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості,
частково звільнити Виконком від своїх зобов'язань за Угодою
№ 5-Д від 26.03.1999р. в розмірі 2 492 900 грн. Отже, сторони за
цим договором прийняли на себе відповідні зобов'язання.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору, одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами договору
від 09.09.1999р. не передбачено односторонньої зміни умов
договору або можливості односторонньої відмови від прийнятого на
себе за договором зобов'язання.
Пунктом 2.1.1 договору від 09.09.1999р. передбачено обов'язок
Підприємства здійснити погашення заборгованості Кредитору
відповідно до графіка, що є додатком до договору, в розмірі 2
492 900 грн. протягом 18 місяців з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору у разі невиконання або
неналежного виконання Підприємством своїх зобов'язань,
передбачених п. 2.1.1 цього договору, Виконком і Підприємство
відповідають як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених
договором. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних
боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку
частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і
від будь-якого з них окремо. Статтею 543 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що солідарні боржники
залишаються зобов'язаними доти, доки їх обов’язок не буде
виконаний у повному обсязі.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що
Українська державна інноваційна компанія в особі Одеського
регіонального відділення правомірно вимагає солідарного
стягнення боргу у сумі 312 860 грн. з Виконавчого комітету
Одеської міської ради та ТОВ “Укржилстрой”.
Однак погодитись з таким висновком апеляційного господарського
суду неможливо, оскільки, як правомірно зазначив у касаційному
поданні прокурор, судами обох інстанцій не враховано, що
основними боржниками у справі є ДП “Вако” ЛТД та ТОВ “Магі”,
оскільки саме вони заборгували у зв’язку з невиконанням
інноваційних договорів № 129 від 19.07.1996р. та № 126 від
06.03.1996р. і борг в подальшому був перекладений, в порядку
переводу боргу на Виконком, а потім на ВАТ “Укржилбуд”.
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що сума
заборгованості ТОВ “Магі”, яка підлягала погашенню Виконкомом та
ТОВ “Укржилбуд”, постійно зменшувалася з 2492900 грн. до 312860
грн., однак судовими інстанціями не з’ясовано хто погашав
вказану заборгованість і на підставі яких документів і доказів
суди дійшли такого висновку, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин суди порушили вимоги ст. 291 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 520 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 22,27,43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не залучили до участі у справі
осіб, з якими було укладено інвестиційні договори ДП “Вако” ЛТД
та ТОВ “Магі”, що є також порушенням п. 3 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Окрім цього, попередні судові інстанції при вирішенні питання
про зобов’язання Виконкому за договором № 5-Д від 26.03.1999р.
залишили поза увагою пояснення відповідачів про те, що згідно
п. 2.2.1 вказаного договору Виконком є гарантом виконання
зобов’язань за договором з Укржилбудом та що чинне цивільне
законодавство не передбачає солідарності боржника і гаранта по
виконанню договірних зобов’язань, оскільки гарант несе
відповідальність лише за умови, коли у основного боржника
відсутні грошові кошти для виконання грошового зобов’язання.
Питання про наявність у ТОВ “Укржилбуд” грошових коштів судами
не з’ясовувалося.
Вищенаведене свідчить, що попередніми судовими інстанціями
неповно з'ясовано обставини справи і тому прийняті рішення та
постанова підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню
на новий розгляд до місцевого господарського суду, оскільки в
силу вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційне подання задовольнити.
2. Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 21.07.2005 та рішення господарського суду Одеської
області від 13.05.2005 р. у справі № 30-25/87-04-2497, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.