ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 9/57
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. –головуючого
Бур’янової С.С. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши відкритого акціонерного товариства
касаційну скаргу “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005 року
у справі № 9/57 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Компанія “Енергоальянс”
До відкритого акціонерного товариства
“Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”
про стягнення 800 187,31 грн.,
За участю представників сторін
від позивача Лотоцький О.Б. дов. від 13.06.05р.
№ 1-01/239-5,
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.03.2004 року у справі № 9/57 (суддя Подобєд І.М.) за позовом
ТОВ „Компанія „Енергоальянс” (далі по тексту –Позивач) до ВАТ
„Гірничо-збагачувальний комбінат” (далі по тексту –Відповідач)
про стягнення 800 187,31 грн. позовні вимоги задоволено
частково, стягнуто з відповідача 789 160,68 грн. основного
боргу, 38 483,41 грн. збитків від інфляції, 1700 грн. витрат по
держмиту, 117,16 грн. витрат по інформаційно-технічному
забезпеченню судового процесу; у решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.05.2005 року вищезазначене рішення змінено, стягнуто з
відповідача 789 160,68 грн. основного боргу, 38 483,41 грн.
збитків від інфляції, 5 837,63 грн. річних, 1700 грн. витрат по
держмиту, 117,16 грн. витрат по інформаційно-технічному
забезпеченню судового процесу, 29,19 грн. витрат на подачу
апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ВАТ „Гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26.05.2005 року та передати справу на
новий розгляд, посилаючись на не вірне застосування
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права, а саме ст. 127 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 104 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ „Компанія „Енергоальянс”
заперечує проти доводів викладених в ній, вважає їх
безпідставними і такими, що не відповідають нормам діючого
законодавства, і тому просить касаційну скаргу залишити без
задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ „Компанія
„Енергоальянс” та ВАТ „Гірничо-збагачувальний комбінат” був
укладений договір № 1-05/014/343-71-04/2003 від 17.04-18.04.2003
року на постачання природного газу.
Відповідно до вказаного договору позивач зобов'язався поставити
природний газ, а відповідач прийняти його і сплатити на умовах,
визначених договором.
У жовтні 2003 року позивач відпустив, а відповідач прийняв
2 695 000 м. куб. природного газу (відповідач листом від
13.10.2003 року просив збільшити ліміт газу на жовтень 2003 року
до 2 700 000 м. куб.) на загальну суму 789 160,68 грн.
Відповідно до п. 6.2 Договору відповідач зобов'язався
здійснювати оплату природного газу на підставі виставленого
рахунку протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку,
але не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання.
Такі ж умови (оплата за поставлений газ у жовтні 2003 року
здійснюється до 5.11.2003 року) сторонами підтверджені і у
додатковій угоді № 10/1004а від 23.09.2003 року.
Як видно з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу
рахунок № 1-05/014-10 від 31.10.2003 року за природній газ
одержаний ВАТ „Гірничо-збагачувальний комбінат” в жовтні 2003
року на суму 789 160,68 грн. Відповідач оплату за спожитий газ у
встановлені строки не здійснив. Відповідач повідомив позивача
листом від 11.11.2003 року, що оплата, яка планувалася у
встановлені умовами Договору строки не здійснюється внаслідок
невиконання зобов'язань партнером комбінату –ДМЗ
ім. Петровського.
Господарські суди встановили, що в умовах Договору підписаного
сторонами не обумовлена відстрочка оплати за природній газ з
причин неотримання відповідачем сплати за поставлену свою
продукцію за іншими договорами, тому позивач обґрунтовано
вимагає стягнення з відповідача суми заборгованості за природній
газ.
ТОВ „Компанія „Енергоальянс” звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовними вимогами до ВАТ
„Гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення основного боргу
за договором, пені та річних за прострочення в оплаті.
Відповідачем були надані документи (ухвали), які підтверджують
факт порушення проти останнього справ про визнання його
банкрутом (Справа N Б24/10/03 від 17.01.2003 року та № Б26/6/04
від 21.01.2004 року) і введення мораторію на задоволення вимог
кредиторів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.03.2004 року позовні вимоги були частково задоволені.
Суд першої інстанції приймаючи рішення, відмовив позивачу у
стягненні пені і річних у зв'язку з порушенням по відношенню до
відповідача справи про банкрутство із посиланням на ст. 12
Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, відповідно до якої під час
дії мораторію не нараховується неустойка та інші штрафні санкції
за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції підставно зазначив, мотивуючи
оскаржувану постанову, що місцевий господарський суд помилково
відмовив позивачу у стягненні річних, які були віднесені до
штрафних санкцій, оскільки, річні за своєю природою є не
штрафними санкціями, а платою за порушення встановленого строку
сплату за одержану продукцію (товари, послуги), тому на них не
розповсюджується дія мораторію і вони підлягають стягненню з
відповідача.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 26.05.2005 року у справі
№ 9/57 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без
задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 26.05.2005 року залишити без змін.