ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 8/900
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Укртранснафта”, м. Київ
на постанову від 21.06.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 8/900
господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Укртранснафта”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства
“Кредитпромбанк”, м. Київ
Про визнання недійсним рішення Ради ВАТ “Кредитпромбанк” від
17.07.2000 р. в частині припинення перерахування частини
прибутку ВАТ “Кредитпромбанк” на підставі п. 6.2.1 угоди про
обслуговування боргу від 07.07.1997 у зв'язку з реорганізацією
банку; зобов'язання ВАТ “Кредитрпромбанк” здійснювати виплати в
порядку і обсягах, визначених угодою від 07.07.1997; визнання
недійсним п. 6.2.1 угоди № 1 про обслуговування боргу від
07.07.1997; визнання ВАТ “Укртанснафта” набувачем прав
отримувача за угодою № 1 від 07.07.1997; стягнення 11 643
780,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Чернобай О.В.
від відповідача - Самусенко С.С.
Жигун О.В.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Кредитпромбанк” звернулося до
Київського апеляційного господарського суду із заявою про
перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду
від 22.03.04 за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що рішенням господарського суду м. Києва
від 04.10.04 у справі 18/278 визнано недійсною угоду № 1 про
обслуговування боргу, укладену 07.07.97 між комерційним банком
“Інкомбанк-Україна” та акціонерним банком “Інко”. Усі позовні
вимоги позивача - відкритого акціонерного товариства
“Укртранснафта” стосуються угоди № 1 про обслуговування боргу. У
позовній заяві ВАТ “Укртранснафта” просить суд визнати його
правонаступником АБ “Інко” за угодою № 1 та зобов’язати виконати
зобов'язання за цією угодою.
Обставини, що були встановлені судом під час розгляду справи про
визнання угоди № 1 про обслуговування боргу недійсною,
спростовують факти, які були покладені в основу постанови
Київського апеляційного господарського суду від 22.03.04. Угода
за рішенням суду є недійсною з моменту її укладання, тому
предмет спору відсутній.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.05
задоволено заяву ВАТ “Кредитпромбанк” про перегляд за
нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного
господарського суду від 22.03.04.
Зазначену постанову скасовано. Рішення господарського суду
м. Києва від 11.02.04 в частині відмови у визнанні недійсним
п. 6.2.1 угоди № 1 від 07.07.97 скасовано і провадження у справі
в цій частині припинено.
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від
11.02.04, яким ВАТ “Укртранснафта” відмовлено у задоволенні
позову, залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
“Укртранснафта” просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.06.05, у задоволенні
заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови
Київського апеляційного господарського суду від 22.03.04
відмовити.
Скаржник вважає, що всі наведені заявником “Кредитпромбанк”
обставини не є нововиявленими, не містять встановлених фактів,
що мали б значення для справи, а тому не є істотними
обставинами.
Судове рішення від 04.10.04 у справі № 18/278 та рішення у
цивільних справах Печерського районного суду м. Києва не можуть
бути підставою для перегляду постанови Київського апеляційного
господарського суду від 22.03.04 за нововиявленими обставинами.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що у 1996 році була порушена
справа про банкрутство акціонерного банку “Інко”.
Одним із кредиторів банку, вимоги, якого визнані судом у
процедурі банкрутства є ВАТ “Укртранснафта”.
Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 11.07.97 припинено
провадження у справі про банкрутство у зв'язку із затвердженням
умов санації банку “Інко”, запропонованими КБ “Інкомбанк-
Україна”, правонаступником якого є ВАТ “Кредитпромбанк”.
Умови санації АБ “Інко” були затверджені 7.07.1997 року
протоколом № 1 зборів кредиторів АБ “Інко”. Відповідно до
частини першої резолютивної частини ухвали Арбітражного суду
м. Києва від 11.07.97, попередньо схвалені зборами кредиторів
умови санації банку, затверджені судом.
При цьому, умови санації АБ “Інко” ґрунтувалися на положеннях,
укладеної між КБ “Інкомбанк - Україна” та АБ “Інко” угоди № 1
від 07.07.97 про обслуговування боргу.
З огляду на те, що процедура санації не забезпечила оздоровлення
фінансового стану АБ “Інко”, постановою Правління Національного
банку України від 12.02.02 № 60 запроваджено процедуру
ліквідації АБ “Інко” та призначено ліквідатора.
Відповідно до вимог глави 16 Закону України “Про банки і
банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
Національний банк України
звернувся до суду із заявою про підтвердження відповідності
застосування процедури ліквідації АБ “Інко” Національним банком
України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.04.02 у справі
№ 15-35-б підтверджено відповідність застосування процедури
ліквідації АБ “Інко” з боку Національного банку України вимогам
Закону України “Про банки і банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
В листопаді 2003 року (після закінчення процедури санації банку
“Інко” і введення процедури ліквідації банку) одним із
кредиторів банку “Інко” –ВАТ “Укртранснафта” заявлено позов до
правонаступника санатора КБ “Інкомбанку” –ВАТ “Кредитпромбанк”
про спонукання до виконання умов санації, а саме угоди № 1 від
07.07.97 про обслуговування боргу щодо здійснення виплати цьому
кредитору боргу і просив визнати ВАТ “Укртранснафта” набувачем
прав сторони за угодою № 1 від 07.07.97 та визнати недійсним
рішення Ради ВАТ “Кредитпромбанк” від 17.07.2000 в частині
припинення перерахування банку “Інко” 50% чистого прибутку на
погашення вимог кредиторів.
Закон про банкрутство (в редакції 1992 року та Закон України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
) встановив особливий порядок задоволення
майнових вимог кредиторів. Закон не дозволяє задоволення вимог
кредиторів в індивідуальному порядку, а тому рішенням
господарського суду м. Києва від 11.02.04 у задоволенні позову
ВАТ “Укртарнснафта” відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.03.04 рішення суду від 11.02.04 скасовано частково і
постановлено нове рішення, яким стягнуто на користь ВАТ
“Укртранснафта” 11643780 боргу та судові витрати та визнано
недійсним рішення Ради ВАТ “Кредитпромбанк”, оформлене
протоколом № 1 від 17.07.2000 в частині припинення перерахування
частки прибутку ВАТ “Кредитпромбанк” на підставі п. 6.2.1 угоди
№ 1 про обслуговування боргу від 07.07.97.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.04 у справі
№ 18/278 визнано недійсною угоду № 1 від 07.07.97 про
обслуговування боргу, укладену між комерційним банком
“Інкомбанк- Україна” та акціонерним банком “Інко” з моменту її
укладення.
У судовому рішенні зазначено про те, що зміст угоди № 1 про
обслуговування боргу від 07.07.97 свідчить, що при укладанні
цієї угоди волевиявлення “Інкомбанк –України” не було вільним і
не відповідало його внутрішній волі, оскільки п. 5 Постанови
Правління Національного Банку України від 20.05.97 № 156 “Про
реєстрацію комерційного банку “Інкомбанк –Україна” банк було
зобов'язано укласти угоду з АБ “Інко” та його кредиторами про
перерахування АБ “Інко” щоквартально частини прибутку КБ
“Інкомбанк- України” у розмірі 50% чистого прибутку для
виконання зобов'язань АБ “Інко” перед його кредиторами і
вкладниками згідно з додатком № 1 до протоколу про наміри від
13.11.96, укладеного між Національним банком України, АБ
“Інкомбанк” та АБ “Інко”.
ВАТ “Кредитпромбанк” звернувся до суду із заявою про перегляд
постанови Київського апеляційного господарського суду від
22.03.04 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що
обставини визнання судом недійсною угоди № 1 від 07.07.97 про
обслуговування боргу є істотними для справи і спростовують
факти, які були покладено в основу постанови Київського
апеляційного господарського суду від 22.03.04
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.06.05 заяву ВАТ “Кредитпромбанк” про перегляд постанови від
22.03.04 за нововиявленими обставинами задоволено.
Апеляційний суд виходив з того, що визнання угоди № 1 від
07.07.97 про обслуговування боргу недійсною являється істотною
для справи обставиною, оскільки всі вимоги позивача і
заперечення відповідача ґрунтуються на положеннях вказаної
угоди, від наявності цього факту залежали наслідки розгляду
справи і дані обставини існували на час прийняття спірної
постанови, так як угода визнана недійсною з моменту її
укладання, тобто з 07.07.97, однак не могли бути відомі
заявникові, оскільки на той час рішення господарського суду
м. Києва від 04.10.04 у справі № 18/278 прийнято не було.
Відповідно до ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
може переглянути прийняте ним рішення, яке набрало законної сили
за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для
справи і не могли бути відомі заявникові.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.06.05 нововиявленими визнані обставини укладання угоди № 1
від 07.07.97, що були встановлені при розгляді справи № 18/278.
Вищевказані обставини обґрунтовано визнано такими, що мають
істотне значення для справи і не були відомі заявникові на час
вирішення спору господарським судом. Тому постанова Київського
апеляційного господарського суду від 22.03.04 переглянуто з
дотриманням вимог ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.05 слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.06.05 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.