Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Кравчука Г.А.

суддів : Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача Богодух Т.Є. дов. № 206/10/10 від 13.07.06 р.

від третьої особи не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2006р.

у справі № 13/389-ПН-05 господарського суду Херсонської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Деффа”

до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції

третя особа, яка Стрілківська сільська рада Генічеського р-ну

не заявляє Херсонської області

самостійних вимог

на предмет спору

Про визнання права власності на майно

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство (надалі ВАТ) “Деффа” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Генічеська МДПІ) про визнання права власності на майно (будинки і споруди). Позовні вимоги мотивовані тим, що названі будинки і споруди знаходяться на балансі позивача та були зведені на орендованій ним під розміщення бази відпочинку земельній ділянці. Проте, 29.09.2005 року Генічеська МДПІ описала спірне майно як безхазяйне та має намір реалізувати це майно на аукціоні, що є порушенням ст. 25 Закону України “Про власність” (697-12) .

Доповідач: Шаргало В.І.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.01.2006 року (суддя Закурін М.К.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. (судді: Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.), позовні вимоги задоволені, за ВАТ “Деффа” визнане право власності на майно бази відпочинку “Деффа” у складі: 14 колиб, 2- х літніх будиночків, сторожки, директорського вагончика, адміністративного вагончика, кухні-їдальні, літнього душу, туалету та цегляного складу, що знаходяться за адресою: Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Стрілкове.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Генічеська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині визнання права власності на 14 колиб, в іншій частині провадження у справі припинити, оскільки інспекцією було описане саме це майно як безхазяйне, щодо решти майна спір відсутній. В обґрунтування вимог касаційної скарги інспекція посилається на порушення судом ст. 331 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки за твердженням скаржника спірне майно не є нерухомим, а також на порушення ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та зазначає, що зібрані судами попередніх інстанцій докази на підтвердження права власності позивача на згадане майно є недостатніми.

До суду касаційної інстанції надійшло клопотання про заміну відповідача у справі Генічеської МДПІ на його правонаступника Державну податкову інспекцію (ДПІ) у Генічеському районі, оскільки відповідно до наказу Державної податкової адміністрації у Херсонській області від 06.04.06 р. № 62 Генічеська МДПІ була реорганізована і її правонаступником у Генічеському районі стала ДПІ у Генічеському районі.

Колегія вважає, що це клопотання підлягає задоволенню відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якою передбачена можливість процесуального правонаступництва на будь-якій стадії судового процесу.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.07.2002 року між Стрілківською сільською радою (Орендодавець, залучена апеляційним господарським судом в якості третьої особи) та ВАТ “Деффа” (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки площею 4 785 кв.м. , що знаходиться в с. Стрілкове Генічеського р-ну, Херсонської обл., під розміщення бази відпочинку “Деффа”. За умовами договору Орендарю надане право зводити будинки і споруди та здійснювати поліпшення земельної ділянки. Раніше цією земельною ділянкою, на якій розташовані спірні об'єкти, з 1990р. фактично користувалося орендне підприємство “Київський кераміко-художній завод”, правонаступником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про власність, виданим регіональним відділенням ФДМУ по Київській області 28.02.1997р.

Протягом часу користування вказаною земельною ділянкою, позивачем були побудовані спірні об'єкти. Згідно довідки товариства від 12.01.2006 р., вказане майно обліковується на балансі підприємства; основних засобів на базі відпочинку “Деффа” рахується на загальну суму 12 896,62 грн.

За актом робочої комісії про готовність закінчених будівництвом будівель, споруд для пред'явлення державній приймальній комісії від 1992р., до експлуатації була прийнята 1 черга будівництва бази відпочинку в с. Стрілкове. Позивачем також подано кошторис витрат на будівництво 1-ї черги бази відпочинку, планові калькуляції на будівництво будинків, розрахунки витрат основних матеріалів і напівфабрикатів, які містяться в матеріалах справи. Комісією з питань відкриття та функціонування оздоровчого закладу Генічеської районної державної адміністрації позивачу наданий дозвіл на функціонування бази відпочинку “Деффа” в с. Стрілкове з кількістю місць - 30 (дозвіл на функціонування оздоровчого закладу від 23.06.1997р.).

Також, в 2001р. ВАТ “Деффа” було затверджено Положення про базу відпочинку “Деффа”, згідно з п. 1.1 якого база відпочинку є структурним підрозділом позивача, без права юридичної особи. В п. 1.3 Положення вказано, що зазначена база призначена для відпочинку працівників заводу, а також колишніх працівників, які мають на це право згідно діючого законодавства та умов колективного договору.

Згідно наданих позивачем фінансових документів та договорів на обслуговування бази відпочинку, останнім на протязі 1998-2005рр. здійснювались платежі з комунального податку до сільської ради, орендної плати за землю, укладались та оплачувались договори по проведенню протиепідемічних заходів, заходів дотримання правил охорони життя людей на воді, оплати спожитої електроенергії. Також позивачем працівникам бази відпочинку виплачувалась заробітна плата.

Однак, Генічеською МДПІ були складені акти № 29 від 20.12.2004 року та № 30 від 21.12.2004 року “Опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до винесення рішення про визнання цього майна безхазяйним”, якими здійснено опис і попередню оцінку будівель їдальні, двоповерхової сторожки та 14 дерев’яних будиночків з передачею на зберігання Стрілківській сільській раді.

Статтею 41 Конституції України (254к/96-ВР) закріплені гарантії щодо права власності.

Статтею 331 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

З наведеною нормою кореспондуються приписи статті 25 Закону України “Про власність” (697-12) , відповідно до яких об’єктом права власності акціонерного товариства є, зокрема, майно одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України (435-15) передбачене право власника майна пред’явити до суду позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 335 цього Кодексу (435-15) безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

З урахуванням приписів наведених норм та встановлених у справі обставин щодо дій інспекції стосовно спірного майна та фактів, які підтверджують належність цього майна позивачеві, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов, визнавши за ВАТ “Деффа” право власності на вказане майно. А відтак, підстави для скасування прийнятих у справі рішень відсутні.

Разом з тим, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому посилання у скарзі на недостатність та неправильну оцінку зібраних судами попередніх інстанцій доказів не відносяться до компетенції суду касаційної інстанції і не дають підстав для скасування постановлених у справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі Генічеську міжрайонну державну податкову інспекцію на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Генічеському районі.

Касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2006р. у справі № 13/389-ПН-05 залишити без зміни.