ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 2-41/3909-2005
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),
Бур’янової С.С.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скарги УПФ України в м. Феодосія
на постанову від 05.05.2005 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/41-3909-2005 господарського суду АРК
за заявою УПФ України в м. Феодосія
До ВАТ “Феодосійський завод будівельних
матеріалів”
Про банкрутство
за участю представника сторони:
боржника Дуброва Я.О., довір.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду АРК від 22.03.2005 р. (суддя Луцяк
М.І.) відмовлено УПФ України в м. Феодосія в прийняті заяви про
порушення справи про банкрутство ВАТ “Феодосійський завод
будівельних матеріалів”.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.05.2005 р. (судді: Видашенко Т.С. –головуючий, Заплава
Л.М., Котлярова О.Л.) залишено без задоволення апеляційну скаргу
УПФ України в м. Феодосія, а ухвалу господарського суду АРК від
22.03.2005 р. –без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, УПФ України в
м. Феодосія звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
05.05.2005 р. та передати справу на новий розгляд до
господарського суду АРК.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, зокрема, ст. ст. 1, 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, не застосуванням норм ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 106 Закону
України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
( 1058-15 ) (1058-15)
, ст. ст. 2, 4 Закону України “Про збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування” ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, а
також порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) справа про банкрутство
порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
(кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Статтею 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено вичерпне коло
зобов’язань, які не включаються до складу грошових зобов’язань,
а саме: неустойка (пеня та штраф), визначена на дату подання
заяви до господарського суду; зобов’язання, які виникли
внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян;
зобов’язання з виплати авторської винагороди; зобов’язання перед
засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли
з такої участі.
Отже, суми неустойки (пені та штрафу) не можуть входити до
складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно
впливати на порушення справи про банкрутство боржника.
Як встановлено судом першої інстанції, сума основної
заборгованості ВАТ “Феодосійський завод будівельних матеріалів”
перед УПФ України в м. Феодосія становить 59 978,32 грн., що
менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Сума заборгованості, що складається з фінансових санкцій (штрафу
та пені), обґрунтовано не включена судом першої інстанції до
складу грошових вимог відповідно до ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Разом з тим, необхідною підставою для порушення справа про
банкрутство є безспірний характер грошових вимог.
Згідно з ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірними вимогами
кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги
кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи
розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові вимог
ініціюючого кредитора, в т.ч. вимоги щодо відшкодування
фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не
підтверджені належними доказами.
В силу ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд касаційної
інстанції позбавлений права спростувати обставини справи,
встановлені попередніми судовими інстанціями, а також
здійснювати аналіз та переоцінку доказів.
Посилання заявника касаційної скарги на копії наказів
господарських судів про стягнення заборгованості з боржника,
доданих до заяви про порушення справи про банкрутство,
визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Отже, судові рішення встановлюють факт заборгованості боржника
перед УПФ України в м. Феодосія, однак при цьому не змінюють її
суть.
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про
відсутність підстав для прийняття заяви до розгляду та порушення
справи про банкрутство.
Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції про
залишення без змін ухвали суду першої інстанції щодо відмови в
прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство на підставі
ст. 8 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
відповідає приписам чинного
законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 6, 8 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 35, 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу УПФ України в м. Феодосія залишити без
задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 05.05.2005 р. у справі № 2/41-3909-2005 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
Н.Г. Ткаченко