ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2005 Справа N 2-1/8051-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружба”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 02.08.2005 року
у справі № 2-1/8051-2005 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дружба”,
м. Сімферополь, АР Крим,
до Приватного підприємства “Будівельна компанія “Лагода”,
м. Сімферополь, АР Крим,
про визнання недійсним договору,
за участю представників:
ТОВ “Дружба” –Гончарова Ю.О. (дов. від 06.05.2005 р.),
ПП “БК “Лагода” –Лавренка А.В. (дов. № 122 від 15.11.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року позивач –ТОВ “Дружба” пред’явив у
господарському суді позов до відповідача –МП “Лагода” про
визнання недійсним договору підряду.
Вказував, що між ним та відповідачем 12.12.2001 р. був укладений
договір підряду № 21, відповідно до умов якого позивач доручає,
а відповідач приймає на себе зобов’язання на виконання
будівельно-монтажних робіт на об’єкті: “Готель на 48 місць по
вул. Набережній, в м. Алушта”.
Посилаючись на відсутність у договорі суттєвих умов щодо строків
початку і виконання робіт, складу і змісту проектно-кошторисної
документації, порядку прийняття робіт та на невідповідність
спірного договору ст. 877 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 318 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 881 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою
передбачено обов’язкове страхування об’єкту будівництва, -
позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.06.2005 року (суддя: Ковтун Л.О.) позов задоволено.
Постановлено визнати недійсним договір підряду № 21 від
21.12.2001 року, укладений між ТОВ “Дружба” та МП “Лагода”.
Рішення мотивоване посиланнями на ст. ст. 215, 638 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та невідповідністю спірного правочину загальним
вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності:
відсутністю у договорі строків початку та завершення
будівництва, складу і змісту проектно-кошторисної документації,
режиму контролю якості робіт.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 02.08.2005 року (колегія суддів у складі: Видашенко Т.С. -
головуючий, Котлярової О.Л., Лисенко В.А.) рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2005 р.
скасовано з підстав невідповідності його висновків до обставин
та матеріалів справи та постановлено нове рішення про відмову в
позові.
Постанова мотивована помилковим застосуванням судом першої
інстанції ст.ст. 215, 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, та відсутністю
правових підстав до визнання недійсною договору, що був
розірваний за згодою сторін з 31.12.2003 р. відповідно до акту
прийому-передачі об’єкту.
У касаційній скарзі ТОВ “Дружба” просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.08.2005 р., посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права, та залишити рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 10.06.2006 р. без змін.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду у
даній справі –до скасування, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним
вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з
укладеного між сторонами договору № 21 від 12.12.2001 року,
предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт на
об’єкті “Готель на 48 місць по вул. Набережній 16, в м. Алушта”,
та який за своєю правовою природою є договором підряду.
Звертаючись до суду з позовом про визнання спірного договору
недійсним, позивач в обґрунтування своїх доводів про недійсність
договору послався на невідповідність спірного договору до вимог
закону та на не визначення сторонами у договорі строків початку
і закінчення виконання робіт, складу і змісту
проектно-кошторисної документації, режиму контролю якості робіт,
порядку прийняття робіт, страхування ризиків та невідповідність
розділу 3 договору положенням його пункту 2.1 договору.
За змістом ст. 353 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що була чинною на час
виникнення спірних правовідносин, за договором підряду підрядник
зобов”язується збудувати і здати замовнику об2єкт відповідно до
затвердженої проектно-кошторисної документації.
Статтею 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинної на час укладення спірного
договору, встановлені загальні підстави і наслідки недійсності
угод, які не відповідають вимогам закону.
Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватися у всіх
випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає
під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та
наслідки недійсності угод.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський
суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон
пов”язує визнання угод недійсними і настання відповідних
наслідків, зокрема: відповідність змісту договору вимогам
закону.
Дійшовши висновку про те, що спірний договір не відповідає
вимогам закону, оскільки не містить складу і змісту
проектно-кошторисної документації, страхування ризиків, - суд
першої інстанції вважав ці обставини підставою до визнання
договору підряду № 21 від 12.12.2001 р. недійсним та керувався
положеннями ст. ст. 638, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якими
визначено істотні умови договору та підстави недійсності
правочинів в момент їх вчинення, які узгоджуються за нормами
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Оскільки домовленість сторін про розірвання договору не виключає
проведення між сторонами розрахунків за зобов”язаннями, що
виникли до розірвання договору, у тому числі застосування
заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне
виконання) зобов”язань, це не позбавляє сторони права на
звернення в подальшому з позовом про визнання такої угоди
недійсною до суду.
З огляду на викладене, висновки та посилання суду апеляційної
інстанції на розірвання відповідно до акту від 25.12.2003 р.
договору № 21 від 12.12.2001 року за згодою сторін з 31.12.2003
р., як на підставу до відмови у задоволенні вимог позивача про
визнання договору недійсним, - слід вважати такими, що не
відповідають вимогам чинного законодавства та не грунтуються на
матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або
неправильне застосування норм процесуального права може бути
підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо
це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з
1.01.2004 року, Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності.
Зважаючи на те, що помилкове застосування до врегулювання
спірних правовідносин, що виникли з укладення договору підряду,
норм ст. 215, 638, 877, 881 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності з 01.01.2004 р., не призвело до
неправильного вирішення спору, посилання апеляційного
господарського суду на неправильне застосування норм права, як
на підставу до скасування рішення місцевого господарського суду
є необгрунтованим.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята у справі рішення постанова не
відповідає нормам чинного законодавства і тому підлягає до
скасування, а рішення місцевого господарського суду –залишенню
без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111 10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дружба” задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
02.08.2005 року у справі № 2-1/8051-2005 скасувати.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.06.2005 року у справі № 2-1/8051-2005 залишити без змін.