ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 13/81
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача – Пастернак Т.Г.,
відповідача – Ілюшко С.А.,
розглянувши у відкритому ЗАТ “БК “Укренергобуд”
судовому засіданні (правонаступник КБМП “Укренергобуд”)
касаційну скаргу
на постанову від 01.09.2005 Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 13/81
за позовом ТОВ “ЧернігівСервісБуд”
до КБМП “Укренергобуд”
Про стягнення 19492,39 грн. заборгованості
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2005 позов
задоволено –на підставі ст.ст. 526, 527, 610, 612, 625, 837 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
з врахуванням збільшених позовних вимог
постановлено стягнути з відповідача 19429,39 грн. заборгованості
за виконані роботи за договорами підряду № 04/14С-03 від
20.08.2003 та № 23С/С-03 від 03.12.2003 і 16848 грн. боргу за
надані послуги за договором № 5 від 23.01.2004.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.09.2005 рішення залишено без змін з тих же підстав.
ЗАТ “БК “Укренергобуд” в поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що
по-перше, в порушення ст.ст. 22,58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст. ст. 837-864, 875-886, 901-907 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ред.
2003 р.), в одне провадження були об’єднані, а пізніше
–збільшені позовні вимоги, які випливають з різних
правовідносин, оскільки у одному випадку за договором
№ 04/14с-03 виконувалися підрядні роботи по капітальному
будівництву, а згідно договору № 23с/с-03 від 03.12.2003р.
–ремонтні роботи, згідно договору № 5 від 23.01.2004 р. –надання
послуг.
По-друге, частина позовних вимог (по договору № 5 від 23.01.2004
р.) стосується спору, по якому відповідач не є та не може бути
належною стороною. Відповідно до рішення Вищого органу
відповідача (протокол від 19.12.2003 р.) на базі суб’єкта
господарювання Славутицької філії було створено дочірнє
підприємство “Славутиченергобуд”, яке 24.02.2004 р. було
зареєстровано в органах влади (реєстраційний № Ю00105564), тобто
з цього моменту Славутицька філія припинила свою діяльність.
Проте, господарським судом м. Києва в порушення ст. ст. 24, 25
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 55, 58, 59, 63 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 80, 87, 89, 91, 92, 95, 96,
109 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ред. 2003 р.), ст. 4 Закону України
“Про державну реєстрацію юридичних осіб та осіб –підприємців”,
( 755-15 ) (755-15)
не приймається до уваги факт перетворення філії КБМП
“Укренергобуд” в дочірнє підприємство. Створення дочірнього
підприємства “Славутиченергобуд” підтверджується наказом КБМП
“Укренергобуд” № 69 від 22.12.2003р., розподільчим балансом
станом на 1.04.2004 р., копією статуту дочірнього підприємства
“Славутиченергобуд”, свідоцтвом про державну реєстрацію
Дочірнього підприємства “Славутиченергобуд”, з датою реєстрації
24.02.2004 р. за № Ю0010564, довідкою про внесення дочірнього
підприємства “Славутиченергобуд” до ЄДРПОУ.
У відповідності з п. п 1.6 та 1.7 свого Статуту дочірнє
підприємство “Славутиченергобуд” стало юридичною особою з
моменту його державної реєстрації, а також правонаступником
майнових та інших прав та обов’язків Славутицької філії, а тому
повинно самостійно відповідати за своїми зобов’язаннями. Проте,
суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 24, 25 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не притягнув це підприємство до участі у справі.
По-третє, судом першої інстанції, були приєднані до справи як
письмові докази матеріали, які не відповідають вимогам ст. 36
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(акти виконаних робіт, розрахунки, акти
звірки по договору № 5 від 23.01.2004 р. не підписані
відповідачем, ніким не завірені, а деякі з них взагалі надані у
вигляді ксерокопій та інших документів, надання яких не
передбачено умовами зазначеного вище договору).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
повноти їх встановлення та правильності їх юридичної оцінки
судом і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників
сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню в
частині задоволених позовних вимог про стягнення 16848 грн.
заборгованості з передачею справи в цій частині позовних вимог
до господарського суду м. Києва з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що на виконання п. п
7.1., 7.3., 7.4., 7.5. укладеного між сторонами договору підряду
від 20.08.2003 № 04/14С-03 позивач (субпідрядчик) виконував
будівельно-монтажні роботи по об’єкту, визначеному у п. 1.1
Договору та Додатку № 1 до нього (Протокол узгодження), що
підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт
та затрат по формі (КБ-№ ) за вересень 2003 року на суму
77629,20 грн., жовтень 2003 року –42629,40 грн., листопад 2003
року –99750,00 грн., грудень цього ж року –37560,00 грн., а
разом –257631,60 грн.
Позивачем згідно рахунку № 8/1 від 25.12.2003 року надано
послуги відповідачу на використання автокрана на суму 1920,00
грн. і реалізовані матеріали згідно накладної № 1 від 28.11.2003
року на суму 48,00 грн., які сумарно з вище вказаною вартістю
робіт склала 259599,60 грн.
Відповідачем згідно наданих до матеріалів позову платіжних
доручень № 343 від 16.09.2003 року, № 704 від 17.10.2003 року,
№ 874 від 17.11.2003 року, № 655 від 21.11.2003 року, № 714 від
05.12.2003 року та № 1100 від 24.12.2003 року сплачено в
загальній сумі за виконані роботи 122000,00 грн. та передано
позивачу в рахунок належних розрахунків за договором
паливно-мастильні матеріали та надано послуги на загальну суму
93878,88 грн., що підтверджується як доданими до матеріалів
справи накладними та рахунками так і актами звіряння
розрахунків.
Таким чином, станом на 31.12.2003 року заборгованість
відповідача перед позивачем складала 43720,77 грн.
Крім того, між сторонами було укладено договір № 23С/С-03 від
03.12.2003 року відповідно до п. п 1.1 якого позивач виконував
ремонтні роботи по виробничій базі відповідача на суму,
визначену у п.п. 2.1 договору № 23С/С-03 на загальну суму
13214,40 грн., що підтверджується довідками про вартість
виконаних підрядних робіт і затрат по формі КБ-3.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у зв’язку з
зростанням заборгованості по виконанню вище згаданих договорів
було перераховано на розрахункові рахунки позивача 64000,00 грн.
та в рахунок розрахунків реалізовано останньому будівельні
матеріали та надані послуги на загальну суму 8285,73 грн., а
15.10.2004 року та 14.12.2004 року перераховано додатково ще
9000,00 грн. згідно платіжних доручень № 253 та № 1790.
Станом на 31.12.2004 року, згідно акту звіряння розрахунків,
підписаного повноважними сторонами, які уклали договір, у КБМП
“Укренергобуд” згідно звітних бухгалтерських документів,
склалась заборгованість на загальну суму 19492,39 грн., яка на
момент розгляду справи відповідачем на виконання умов вище
наведених договорів не погашена.
Таким чином, відповідачем було порушено п. 9.1 договору
№ 04/14С-03 від 20.08.2003 року п. 6.1 договору № 23 С/С-03 від
03.12.2003 року, щодо оплати виконаних підрядних робіт.
Також, 23.03.2005 року позивачем було подано заяву про
збільшення позовних вимог відповідно до ст.ст. 22, 46 ч. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та заявлено до стягнення 16848,00 грн. на
підставі договору № 5 про надання послуг з роботи
Електрокалориферів ЕК-22 від 23.01.2004 року, у зв’язку з
заборгованістю філії відповідача (Славутицький КБМП
“Укренергобуд”, створеної згідно наказу № 101 від 14.12.2001
року), яка згідно її положення не є юридичною особою, але може
вступити у договірні та інші відносини з юридичними та фізичними
особами.
Згідно вказаного вище договору вартість надання послуг
(п.п. 3.1) визначається згідно ціни відпрацьованих машино-годин
та підписаних відповідачем змінних рапортів про фактичну роботу
електрокалориферів та становить –6,00 грн. за одну відпрацьовану
машино-годину.
Відповідно до загальної кількості відпрацьованих машино-годин
згідно змінних рапортів № 1, 2, 3 за період з 07.02.2004 року по
16.03.2004 року складає 2808 визначених годин, а загальна
вартість наданих послуг складає 16848,00 грн., що
підтверджується вище наведеними належним чином підписаними
змінами рапортами машиніста № 1, 2, 3. Вказана документація була
прийнята дільничим механізації КБМП “Укренергобуд” Лебедєвою
С.В.
Згідно п. п 4.1 Договору розрахунки за виконані роботи по
експлуатації Електрокалориферів ЕК-22 проводяться відповідачем
(замовником) щомісяця по ціні, складеної згідно змінних
рапортів, які заповнюються щоденно, та додані до матеріалів
справи, по затвердженій вартості, що визначає договірну ціну,
надання послуг по яким та сумарна сума останніх відповідачем не
оспорено.
04.03.2005 року позивачем на адресу відповідача було надіслано
листа з вимогою оплатити надані послуги, відповіді на який не
надійшло, вартість послуг на момент розгляду справи не сплачена.
Таким чином, що відповідачем було порушено умови Договору № 5
від 23.03.2005 року, а саме п.п. 1.2 та 4.1 щодо оплати наданих
послуг виконання теплової завіси на об’єкті ХАЯТ-2
Чорнобильської АЕС.
Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в
частині задоволення позовних вимог про стягнення 19492,39 грн.
заборгованості за договорами підряду № 04/14С-03 від 20.08.2003
від 03.12.2003 № 23С/С-03 з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
цей Кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання
ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання
чинності Цивільним кодексом України, ( 435-15 ) (435-15)
положення цього
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і обов'язків, що
виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 837 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується
на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу. Договір підряду може укладатися на
виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання
іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Стаття 839 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що
підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором
підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не
встановлено договором.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Стаття 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначає, що
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв
ділового обороту.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання
(неналежне виконання), а боржник вважається таким, що
прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або
не виконав його у строк, встановлений договором або законом та
якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання
втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від
прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки
наявних у справі платіжних документів, довідок про вартість
виконаних підрядних робіт (по формі КБ-3), накладних, акта
звірки розрахунків станом на 31.12.2004 р. та інших первинних
документів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а
відповідачем не спростовано факти відсутності погашення
відповідачем заборгованості в сумі 19429,39 грн. за виконані
позивачем (субпідрядником) будівельно-монтажні та ремонтні
роботи, яка (заборгованість) виникла внаслідок неналежного
(часткового) виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань
по оплаті вартості виконаних робіт.
В зв’язку з цим колегія відхиляє посилання скаржника на
приєднання до справи та оцінку судом письмових доказів, які не
відповідають вимогам ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(незасвідчені копії документів, не підписані відповідачем акти
звірки по договору № 5 від 23.01.2004 тощо), оскільки згідно
імперативних вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти наявні у справі докази.
Таким чином колегія не вбачає підстав для скасування
оскаржуваних рішення та постанови в частині задоволення позовних
вимог про стягнення 19429,39 грн. боргу.
Разом з тим в результаті розгляду даного господарського спору в
частині збільшених позовних вимог про стягнення 16848 грн. боргу
судами були прийняті рішення та постанова, що стосуються прав та
обов’язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у
справі, а саме, дочірнього підприємства “Славутиченергобуд”. Це
обумовлено тими обставинами, що предметом даного спору є також
стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання
колишнім структурним підрозділом відповідача –Славутицькою
філією зобов’язань в частині оплати наданих позивачем послуг по
експлуатації електрокалориферів за договором № 5 від 23.01.2004
(а.с.76,77). Судом залишено поза увагою факт створення ДП
“Славутиченергобуд”, яке згідно з п. 1.7 Статуту (а.с. 139-147)
є правонаступником майнових та інших прав та обов’язків
Славутицького філіалу з дня державної реєстрації підприємства (з
24.02.2004 р.).
З огляду на встановленням судом обставин виникнення
заборгованості за договором № 5 від 23.01.2004 в період з
07.02.2004р. по 16.03.2004р., то зобов’язаною особою починаючи з
24.02.2004 р. має бути ДП “Славутиченергобуд”. Таким чином
оскаржуваним рішенням на відповідача передчасно покладено
обов’язок сплатити заборгованість за договором № 5 від
23.01.2004, правонаступником замовника за яким є інший
самостійний господарюючий суб’єкт - ДП “Славутиченергобуд”.
Водночас не заслуговують на увагу посилання скаржника на
порушення судом першої інстанції правил об’єднання позовних
вимог у даній справі, оскільки позовні вимоги про стягнення
заборгованості за договорами підряду № 04/14с-03 від 20.08.2003
та № 23С/С-03 від 03.12.2003 і за договором про надання послуг
9 5 від 23.01.2004 є однорідними та пов’язані поданими доказами
і підставами виникнення позовних вимог. Окрім того, чинний ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надає суду першої інстанції права не
приймати до розгляду заяви про збільшення розміру позовних
вимог, а винесення ухвали про повернення позовної заяви з
мотивів порушення правила об’єднання позовних вимог (п. 5 ч. 1
ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) допускається лише до порушення
провадження у справі.
Окрім того, ухвала від 24.02.2005 про порушення провадження у
даній справі не може бути оскаржена в апеляційному та
касаційному порядку, а доводи скаржника щодо розгляду судом
неправильно об’єднаних позовних вимог зводяться до заперечень
щодо винесення судом такої ухвали..
Відповідно до вимог п. 3 ст. 111-9 та п. 3 ч. 2 ст. 111 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду
касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої
інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв
рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які
не були залучені до участі у справі. Вищенаведені обставини
свідчать про наявність підстав для застосування Вищим
господарським судом України згаданих статей до спірних
правовідносин, оскільки відсутність залучення ДП
“Славутиченергобуд” в якості співвідповідача при прийнятті
оскаржуваних рішення і постанови стосується його обов’язків, як
правонаступника, здійснювати погашення заборгованості за
договором № 5 від 23.01.2004, а відтак перешкоджає правильному,
об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням
прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних
цивільних правовідносин. При цьому судова колегія враховує, що
згідно з ч. 2 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
викладені вище
обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою
для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи
судом першої інстанції.
Разом з тим слід зазначити, що касаційна інстанція не вправі на
стадії касаційного провадження залучати до участі у справі
іншого відповідача, оскільки згідно вимог ч. 1 ст. 24 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
таке залучення допускається до прийняття
рішення судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, п. 3ч. 2 ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ЗАТ “БК “Укренергобуд” задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2005 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2005 у
справі № 13/81 скасувати в частині задоволених позовних вимог
про стягнення 16848 грн. заборгованості з передачею справи на
новий розгляд в цій частині позовних вимог до господарського
суду м. Києва.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
2.Доручити господарському суду м. Києва вжити процесуальних
заходів для залучення до участі у даній справі ДП
“Славутиченергобуд” в якості іншого відповідача.