ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 12/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Тімакіної О.В. дов. від 17.09.05р.
Відповідачів не з’явився, про час і місце
слухання справи повідомлений
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Приватного малого підприємства
касаційну скаргу “Строймонтаж”
на постанову від 12.07.2005року
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду.
у справі № 12/169 господарського суду
Кіровоградської області.
за позовом Приватного малого підприємства
“Строймонтаж”
до Територіального центру по
обслуговуванню інвалідів та
пенсіонерів управління соціального
захисту Олександрійської міської
ради
про стягнення 2629,06грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне мале підприємство “Строймонтаж” звернулось до
господарського суду Кіровоградської області з позовом про
стягнення заборгованості з Територіального центру по
обслуговуванню інвалідів та пенсіонерів управління соціального
захисту Олександрійської міської ради за виконану та не оплачену
роботу по капітальному ремонту приміщень згідно контракту від
01.10.1999 року в сумі 2 629 грн. 06 коп. , з яких: 2 394 грн.
основного боргу, 196,76 грн. інфляції та 3% річних в сумі 38
грн. 30 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі
укладеного 1.10.1999року між сторонами договору, ПМП
“Строймонтаж” виконало для відповідача роботи по капітальному
ремонту приміщень. Від повідач частково розрахувався за виконані
роботи, але залишок боргу у сумі 2629,06гр сплатити відмовився.
Рішенням від 12.07.2005року господарського суду Кіровоградської
області у задоволені позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд вказав, що сплив строку позовної давності,
про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для
відмови у позові. Враховуючи, що акт виконаних робіт підписано
сторонами у січні 2000 року, перебіг строку позовної давності
розпочався з.02.2000 року і закінчився, відповідно до норм
статті 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та норм статті 257
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, в лютому 2003 року.
За апеляційною скаргою Приватного малого підприємства
“Строймонтаж” Дніпропетровський апеляційний господарський суд
постановою від 08.09.2005року рішення господарського суду
Кіровоградської області залишив без змін з тих же підстав.
Приватне мале підприємство “Строймонтаж” подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права.
Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що у відповідача
виникло зобов'язання провести повний розрахунок за виконані
роботи а саме до 12.04.2004 року протягом 7 ми днів з моменту
пред'явлення вимоги.
Крім цього, на думку заявника в порушення вимог статті 264
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
Дніпропетровський
апеляційний господарський суд зробив висновок про те, що
підписання акту звірки не є підставою для відновлення строку
позовної давності.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, та пояснення присутнього
у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності застосування норм
процесуального права судом першої та апеляційної інстанції,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи 1.10.1999р. ПМП
“Строймонтаж” та Територіальний центр по обслуговуванню
інвалідів та пенсіонерів управління соціального захисту
Олександрійської міської ради уклали контракт на виконання
капітального ремонту приміщень територіального центру соціальної
допомоги населення. Відповідно до пункту 5 контракту, оплата
робіт здійснюється наступним чином: щомісячно на підставі актів
виконаних робіт. Обумовлені контрактом роботи було виконано в
січні 2000р., що засвідчено актом прийому виконаних робіт
/а.с.35/. За виконані роботи відповідач розрахувався частково
/а.с.32-33/.
Відповідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що набрав чинності з
1.01.2004року, до цивільних відносин які виникли до набрання
чинності Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і обов’язків, що
виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Судами встановлено, що відповідно пункту 5 контракту від
1.10.1999року оплата робіт здійснюється щомісячно на підставі
актів виконання робіт, тому апеляційний суд обґрунтовано
погодився із висновком господарського суду господарського суду
Кіровоградської області про те, що позивачем пропущено строк
позовної давності.
При цьому судами першої та апеляційної інстанції правильно
зазначено, що відповідно до статті 71 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом особи,
право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три
роки. Згідно зі статті 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа
дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Про своє порушене право отримати оплату за виконані роботи
позивач дізнався в лютому 2000року, тому що відповідно до умов
контракту оплата повинна здійснюватися щомісячно і підставою для
отримання грошової суми є акт виконаних робіт. Відповідно до
статті 345 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, замовник
зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі
всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.
Таким чином, передбачений законом строк позовної дав ності сплив
у лютому 2003р. Доказів поважності причин пропуску цього строку
МП “Строй-монтаж” суду не надало, що у відповідності до статті
80 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
унеможливлює відновлення
строку позовної давності і є підставою для відмови в задоволенні
позову.
Заперечення позивача стосовно незастосування статті 264
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не приймаються касаційною
інстанцією до уваги, оскільки як правильно зазначено судами
складення акта звірки від 30.30.2005року не може відновити строк
позовної давності, який на час складення акта вже було
пропущено.
Таким чином, твердження заявника про порушення і неправильне
застосування судами норм матеріального права при прийнятті
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та
суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування зазначених судових рішень колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 12.07.2005року господарського суду Кіровоградської
області та постанову від 12.07.2005року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 12/169
господарського суду Кіровоградської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Строймонтаж” -
без задоволення.