ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 11/16
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали
касаційної скарги Кіровоградського обласного
радіотелевізійного передавального центру,
м. Кіровоград
На постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16.06.2005
у справі господарського суду Кіровоградської
області № 11/16
за позовом Кіровоградського обласного
радіотелевізійного передавального центру
До Кіровоградської обласної державної
телерадіокомпанії, м. Кіровоград
Про стягнення 101 300,4 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явилися;
від відповідача –Шпак Ю.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Кіровоградський обласний радіотелевізійний передавальний центр
звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної
державної телерадіокомпанії про стягнення 101 300,4 грн.
вартості наданих послуг по забезпеченню трансляції програм
відповідача.
У подальшому позивач доповнив позовні вимоги та просить суд
додатково стягнути з відповідача 10 667,29 грн. пені та 3%
річних у сумі 2 340,98 грн.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та
відмовився від стягнення пені та річних і просить суд стягнути з
відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі
66056,4 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
22.04.2005 (суддя Деревінська Л.В.) у задоволенні позовних вимог
в частині стягнення 100 700,4 грн. боргу відмовлено, провадження
у справі в частині стягнення 600 грн. боргу припинено.
Рішення мотивовано тим, що після подання позову до суду
відповідач сплатив 600 грн. боргу за договором № 3 від
22.03.2001, тому в цій частині провадження у справі підлягає
припиненню на підставі пункту 11 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв’язку з
відсутністю предмету спору; в стягненні 100 700,4 грн. боргу
відмовлено, оскільки розпорядження Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення № 1522 від 03.12.2003,
( v1522295-03 ) (v1522295-03)
яким встановлено більш високі тарифи надання
послуг, не зареєстровано відповідно до Указу Президента України
від 03.10.1992 № 493/92, ( 493/92 ) (493/92)
а за старими тарифами
відповідач розрахувався.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.06.2005 (судді: Виноградник О.М. –головуючий, Джихур
О.В., Коршун А.О.) апеляційна скарга позивача залишена без
задоволення, а рішення залишено без змін з тих самих підстав та
з урахуванням того, що позивачем не доведено розміру наданих
послуг.
Кіровоградський обласний радіотелевізійний передавальний центр
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову апеляційного господарського суду і вважає
її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та
процесуального права тому підлягає скасуванню.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Судами встановлено, що між Кіровоградським обласним
радіотелевізійним передавальним центром та Кіровоградською
обласною державною телерадіокомпанією 22.03.2001 укладено
договір № 3 на експлуатаційно-технічне обслуговування
обладнання, з вартістю послуг за діючими тарифами, яка
сплачується не пізніше 10 днів після пред’явлення рахунку. При
цьому, термін дії договору продовжено до 31.12.2003.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду з
позовом (20.01.2005) відповідач не виконав зобов’язання по
оплаті послуг у сумі 600 грн. за договором № 3 від 22.03.2001,
проте у наступному платіжними дорученнями від 21.02.2005 та
18.02.2005 відповідач оплатив 600 грн. боргу за договором.
За таких обставин, суди обох інстанцій правомірно дійшли
висновку щодо припинення провадження у справі в частині
стягнення з відповідача 600 грн., у зв’язку зі сплатою боргу в
цій сумі після звернення з позовом до суду, на підставі пункту
11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за відсутністю предмету спору.
Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що дії договорів,
укладених між сторонами справи про надання послуг для
забезпечення трансляції програм відповідача закінчилися
31.12.2003, а аналогічні договори на 2004 рік не укладалися,
хоча позивачем надавалися відповідні послуги відповідачеві
протягом 2004 року, тому позивач вважає, що відповідачем
одержані послуги без належної підстави та просить стягнути їх
вартість на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас, позивач вважає, що вартість наданих послуг у 2004 році
встановлена рішенням Національної Ради України з питань
телебачення і радіомовлення № 1522 від 03.12.2003 “Про
визначення максимально граничних тарифів на оренду технічних
засобів мовлення” ( v1522295-03 ) (v1522295-03)
.
Між тим, відповідач після звернення з позовом до суду
–31.01.2005, 18.02.2005 та 21.02 2005, сплатив позивачеві 35
798,86 грн., із яких 600 грн. – борг за договором № 3 від
22.03.2001, а 35 198,86 грн. –за послуги зв’язку на підставі
Максимально граничних тарифів, затверджених 17.01.1996 та
21.09.2001.
Судами також встановлено, що позивач, заявивши вимоги про оплату
послуг за 2004 рік, не надав доказів одержання відповідачем
рахунків на оплату спірної суми у 2004 році.
При цьому, зважаючи на ту обставину, що позивач заявив вимоги до
відповідача про оплату наданих у 2004 році послуг лише
29.03.2005, а строк виконання таких зобов’язань у розумінні
статті 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
мав наступити
05.04.2004, а також враховуючи дату звернення з позовом до суду
–20.01.2005, суди обох інстанцій підставно дійшли висновку, що
вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Судами також правомірно встановлено, що позовні вимоги про
стягнення 66 056,4 грн., із них 65 501,54 грн. вартості послуг
за тарифами, які визначені за рішенням Національної Ради України
з питань телебачення і радіомовлення № 1522 від 03.12.2003 “Про
визначення максимально граничних тарифів на оренду технічних
засобів мовлення” ( v1522295-03 ) (v1522295-03)
задоволенню не підлягають,
оскільки в порушення вимог Указу Президента України від
03.10.1992 № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових
актів міністерств і відомств та інших органів виконавчої влади”
( 493/92 ) (493/92)
зазначене розпорядження не зареєстровано в
установленому законом порядку.
Посилання позивача на те, що на рішення Національної ради
України з питань телебачення та радіомовлення не
розповсюджуються вимоги згаданого Указу Президента України
суперечать змісту Указу, оскільки останній не містить таких
виключень.
У частині 2 статті 5 “Про телебачення і радіомовлення”
( 3759-12 ) (3759-12)
встановлено, що Національна рада України з питань
телебачення та радіомовлення є позавідомчим державним
контролюючим органом, який діє відповідно до цього Закону
( 3759-12 ) (3759-12)
та чинного законодавства України і є відповідальним
за розвиток, якісний стан телебачення і радіомовлення України,
за зростання професійного, художнього та етичного рівня програм
та передач телерадіоорганізацій.
Згідно Указу Президента України “Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів
виконавчої влади від 03.10.1992 № 493/92 ( 493/92 ) (493/92)
з метою
впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої
влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав,
свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та
організацій установлено, що з 01.01.1993 нормативно-правові
акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої
влади, органами господарського управління та контролю і які
зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають
міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації, яку
здійснює Міністерство юстиції України.
Решта доводів оскаржувача зводяться до намагань надати перевагу
його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому
судовою колегією до уваги не приймаються.
У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду прийнята з додержанням вимог законодавства та підстав для
її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.06.2005 у справі господарського суду Кіровоградської
області № 11/16 залишити без змін, а касаційну скаргу
Кіровоградського обласного радіотелевізійного передавального
центру –без задоволення.