18/587 Про визнання вимог безпідставними та скасування виконавчого напису - Текст документа

ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Інтернет технології та електронні комунікації” звернулось з позовом до господарського суду м. Києва до ВАТ “Укртелеком”, в якому просить визнати вимоги щодо сплати по векселю безпідставними та скасувати виконавчий напис № 4525 на простому векселі № 853531001982, вчинений нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С.

Після порушення провадження у справі позивач подав заяву про зміну позовних вимог, у якій просив визнати недійсним договір № К3403-1/1 купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2003, укладений між ВАТ “Укртелеком” та ВАТ НВП “ІТЕК” як такий, що укладений внаслідок та під впливом обману, застосувати двосторонню реституцію та повернути сторони у попереднє становище.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2005 у справі № 18/587 (суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 року у справі № 18/587 (колегія суддів: Андрієнко В.В. –головуючий, Малетич М.М., Данилова Т.Б.) рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2005 залишене без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою ВАТ “НВП “ІТЕК” звернулось до вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2006 та рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2005 у справі № 18/587, в якій ставить питання про скасування вказаних рішень, прийняття нового рішення про визнання недійсним договору № К3403-1/1 купівлі- продажу цінних паперів від 01.10.2003 року, який було укладено між ВАТ “Укртелеком” та ВАТ “НВП “ІТЕК” як такий, що укладений внаслідок та під впливом обману, та застосувати двосторонню реституцію.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 197 ЦК УРСР (1540-06) , Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” (1201-12) .

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши застосування місцевим господарським судом та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Позивач у позовній заяві просив визнати вимоги щодо сплати по векселю безпідставними та скасувати виконавчий напис № 4525 на простому векселі № 853531001982, вчинений нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. і стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До початку слухання справи від позивача до господарського суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій останній просив визнати недійсним договір № К3403-1/1 купівлі-продажу цінних паперів від 01.10.2003 р., укладений між ВАТ “Укртелеком” та ВАТ “НВП “ІТЕК”, як такий, що укладений внаслідок та під впливом обману; застосувати двосторонню реституцію та повернути сторони у попереднє становище, оскільки у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та не додав до матеріалів справи доказів, які б підтверджували те, що відповідач мав злочинний умисел та діяв обманним шляхом при укладенні спірної угоди.

Як встановлено місцевим господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом і вбачається з матеріалів справи № 18/587 01.10.2003 між ТОВ “Техноінвест”, що діяв від імені та за рахунок ВАТ “Укртелеком” та позивачем укладений договір № К3403-1/1, за умовами якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача простий вексель № 32184210957, емітований ТОВ “Глобал Юкрейн” 23.10.2002 р. на суму 1 200 000,00 грн., а позивач зобов’язався прийняти та оплатити його грошима у сумі 1 200 000, 00 грн.

01.10.2003 р. між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу, згідно з умовами якої позивач зобов’язався провести розрахунки з відповідачем за продані йому згідно з договором цінні папери шляхом передачі відповідачеві в термін не пізніше 02.10.2003 р. власного простого векселю на суму 1 200 000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі цінних паперів від 01.10.2003 відповідач передав, позивач прийняв простий вексель № 32184210957 з датою складання 23.10.2002 номінальною вартістю 1 200 000,00 грн.

Відповідно до акту про платіж векселя від 01.10.2003 р. позивач в оплату за цінні папери, отримані від відповідача згідно з договором купівлі-продажу № К3403-1/1 від 01.10.2003 р. передав відповідачеві простий вексель № 853531001982 з датою складання 01.10.2003 р. номінальною вартістю 1200000,00 грн.

Позивач вважає, що відповідач, укладаючи договір № К3403-1/1 від 01.10.2003, діяв обманним шляхом, мав умисел не здійснювати дійсну передачу покупцю права вимоги за векселем, не повідомив ВАТ “НВП “ІТЕК” про свій намір не вчиняти передавального напису на векселі, що є істотною обставиною для угоди, а при передачі проданого ним векселю за актом прийому-передачі, реалізуючи свій умисел на отримання 1200000,00 грн. як платежу за векселем та на залишення за собою права вимоги за векселем, який він продав, свідомо не вчинив передавального напису (індосаменту) на векселі, та передав відповідачеві річ, якою не може скористатися.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторонам повинна довести ті обставини, на якій вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Місцевий господарський суд, Київський апеляційний господарський суд не встановили обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог. Факту умисного введення в обману представника позивача відповідачем не доведено.

З врахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду відповідають нормам матеріального права, рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права. В пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року N3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (v0003700-78) (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 року N 13, від 25.05.1998 року N 15) визначено, що при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК (435-15) суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Натомість, невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною. Такої правової позиції притримується Верховний Суд України в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (v0003700-78) (пункт 16 «б»).

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи, висновки місцевого та апеляційного господарських судів узгоджуються із матеріалами справи та відповідають вимогам закону. У зв’язку із цим у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, так як останні є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ВАТ “Науково-виробниче підприємство “Інтернет технології та електронні комунікації” на постанову від 31.03.2006 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 22.12.2005 господарського суду м. Києва у справі № 18/587 залишити без задоволення.