ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 08/229-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Завод
ім. В.О.Малишева”
на рішення господарського суду Харківської області від
30.08.2005р.
у справі № 08/229-05
за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України”
до Державного підприємства “Завод ім. В.О.Малишева”
про стягнення 395 911,59 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Самойленко К.В. (довіреність у справі),
від відповідача: Литвинов В.В. (довіреність у справі),
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” звернулася
до господарського суду Харківської області з позовом до
Державного підприємства “Завод ім. В.О.Малишева” і просила суд
стягнути з останнього заборгованість у розмірі 395 911,59 грн.,
з яких сума основного боргу –323 750,70 грн., сума пені –27
934,87 грн., інфляційних збитків –35 707,17 грн., 3% річних з
простроченої суми –8 518,85 грн.
Позов мотивований невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за
договором № 11-802-113 дп від 26.12.2001р., укладеним між
сторонами, щодо оплати послуг на транспортування природного
газу.
У відзиві на позовну заяву відповідач основний борг у сумі 323
750,70 грн. визнав у повному обсязі. В частині позову про
стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на введення
мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача у зв’язку
з порушенням проти останнього справи про банкрутство.
Рішенням господарського суду Харківської області від
30.08.2005р. (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Доповідач:
Палій В.М.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов’язання по
оплаті протранспортованого позивачем протягом січня-грудня
2004р. природного газу загальним обсягом 16815,0 тис.куб на
загальну суму 588028,50 грн. виконав частково, перерахувавши 264
277,80 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед
позивачем становить 323750,70 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені,
інфляційних збитків та 3% річних, суд першої інстанції виходив з
того, що позовна заява про стягнення заборгованості за надання
послуг з транспортування природного газу була направлена до
господарського суду 15.06.2005р., тобто до введення мораторію на
задоволення вимог кредиторів відповідача.
Отже, за висновком суду, дія мораторію на задоволення вимог
кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Харківської
області від 27.07.2005р. у справі № Б-19/73-05 (а.с.73), не
розповсюджується на нараховану позивачем, у відповідності до
діючого законодавства, неустойку за неналежне виконання
відповідачем грошових зобов’язань. Одночасно, суд зазначив, що
ухвалою того ж суду від 25.08.2005р. було зупинено провадження у
справі № Б-19/73-05 (а.с.87).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд його змінити, відмовивши позивачу у
задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних
нарахувань та 3% річних.
При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування
судом першої інстанції статей 1, 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 549, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм матеріального та процесуального права
при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд першої
інстанції виходив з того, що позовна заява була направлена
позивачем до господарського суду до введення мораторію на
задоволення вимог кредиторів відповідача, а тому дія мораторію
на задоволення вимог кредиторів, що було введена ухвалою
господарського суду Харківської області від 27.07.2005р. у
справі № Б-19/73-05, не розповсюджується на нараховану позивачем
пеню.
Проте, такий висновок суду є помилковим.
Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі-Закон ( 2343-12 ) (2343-12)
) передбачено, що
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого
не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і
цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів. Тобто, боржник повинен виконувати
зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх
невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується,
а інші санкції не застосовуються.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника
про те, що оскільки на дату ухвалення оскаржуваного рішення діяв
мораторій на задоволення вимог кредиторів, то нарахування
позивачем пені у сумі 27 934,87 грн. за неналежне виконання
відповідачем грошових зобов’язань та її стягнення у період дії
мораторію, є неправомірним.
При цьому, помилковим є посилання суду першої інстанції на
ухвалу господарського суду Харківської області від 25.08.2005р.,
якою зупинено провадження у справі № Б-19/73-05, оскільки
зупинення провадження у справі про банкрутство не тягне за собою
припинення дії мораторію. Згідно п. 7 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі
про банкрутство.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково
задовольнив позов в частині стягнення пені у сумі 27 934,87
грн., тому оскаржуване рішення в цій частині підлягає
скасуванню.
Разом з тим, помилковим є твердження скаржника відносно того, що
встановлені ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
санкції за прострочку
виконання грошових зобов’язань (індекс інфляції та 3% річних), є
такими, на які розповсюджується дія мораторію.
Відповідно до статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
під терміном “грошове
зобов'язання” розуміється зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника
не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.
Спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем
наданих йому послуг за договором № 11-802-113 дп від
26.12.2001р. протягом січня-грудня 2004 року.
Отже, вказаний борг за одержані послуги на підставі договору є
грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні
статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також
і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору
і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що
передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
згідно з якою боржник, який прострочив виконання
грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом.
Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми названого
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
позивач звернувся до відповідача у даній
справі.
У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед
позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням
встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, дія мораторію поширюється на нараховану позивачем
пеню, а суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох
процентів річних, як плати за користування коштами, підлягають
стягненню.
У випадку виконання рішення господарського суду Харківської
області від 30.08.2005р. в частині, що скасовується, Державне
підприємство “Завод і.м. В.О.Малишева” не позбавлене права
звернутися з заявою про поворот виконання судового акта у
порядку, передбаченому ст. 122 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Завод
ім. В.О.Малишева” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
30.08.2005р. у справі № 08/229-05 в частині стягнення з
Державного підприємства “Завод ім. В.О.Малишева” 27 934,87 грн.
пені скасувати. В цій частині у позові відмовити.
3. В іншій частині вказане рішення залишити в силі.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій