ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 7/480
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.
суддів Семчука В.В.
Козир Т.П.
розглянувши матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційної скарги “УкрРСМпостачзбут”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.03.2005 року
у справі № 7/480
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“УкрРСМпостачзбут” (далі –Товариство)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” (далі
–Ринок)
Про стягнення 45452, 43 грн.
за участю представників:
позивача: Крупа В.М., Гармаш Д.В.;
відповідача: Войнаровський О.В.;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.11.2004 року (суддя
Мандриченко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Ринку на
користь Товариства 30 240,80грн. заборгованості, 961,64грн. пені
та судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 року (судді Брайко А.І., Бившева Л.І., Розваляєва
Т.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково;
в позові відмовлено по кожній з заявлених вимог.
Товариство звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову
апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі
рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарськими судами, колегія суддів прийшла
до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, 18.01.2001 року між
сторонами укладено договір № 12/1, за умовами якого позивач
зобов’язався виконати на користь відповідача будівельні роботи
по добудованим магазинам; вартість робіт з урахуванням протоколу
погодження про договірну ціну складає 43 140,80грн.; умови
оплати – передоплата на матеріали в сумі 25 900грн., кінцевий
розрахунок протягом трьох днів з дня підписання акту виконаних
робіт; строк виконання робіт – вісім тижнів з моменту
передоплати; за невиконання зобов’язань винна сторона
відшкодовує іншій стороні всі збитки, пов’язані з таким
невиконанням, і сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми
невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення; в разі
необхідності можливе виконання додаткових робіт за погодженням
із замовником.
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що є
додатком № 1 до договору № 12/1 від 18.01.2001 року та
підписаний сторонами, договірна ціна на роботи зазначена 43
140,80грн.
Апеляційним господарським судом відмовлено в позові з тих
підстав, що не можливо встановити об’єм витрат, які поніс
позивач, виконуючи будівельні роботи за договором № 12/1.
Відповідно до ст. 43 господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
В порушення вказаної норм, апеляційний господарський суд, маючи
протокол погодження договірної ціни (арк. спр. 72,) акти
виконаних робіт, які складені, як Ринком так і Товариством та
інші документи не встановив дійсний об’єм витрат.
Відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору.
Проте, суд апеляційної інстанції не витребував додаткових
доказів та фактично ухилився від вирішення спору по суті.
Приймаючи рішення про стягнення суми боргу в розмірі 30
240,80грн. суд зазначив, що відповідачем виконані роботи в
повному обсязі.
Виносячи вказане рішення, суд першої інстанції повинен
встановити які об’єми робіт повинен виконати позивач за
договором і який об’єм робіт виконано. Місцевий господарський
суд не спростував доводів відповідача стосовне неякісного
виконання робіт позивачем, не встановив, чи прийняті добудовані
магазини в експлуатацію та чи підписані акти прийняття-здачі
об’єктів в експлуатацію.
Від з’ясування вказаних питань залежить правильність задоволення
або відмови в задоволенні вимог позивача стосовно стягнення
боргу.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права та
обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а
також з дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал та змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Статтями 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, одностороння відмова від виконання
зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Місцевим господарським судом не було встановлено також юридичну
природу договору, не дано оцінку умовам договору, а відтак
застосування норм матеріального права є безпідставним.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій
передчасно прийняли рішення, не врахувавши вимог Закону та не
дослідивши всіх обставин справи.
Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду
першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“УкрРСМпостачзбут” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2003 року та рішення господарського суду м. Києва від
19.11.2004 року у справі № 7/480 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.