ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 4/165
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Джунь В.В. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Молодіжне”, с. Молодіжне Попаснянського району Луганської
області (далі –ВАТ “Молодіжне”)
на рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
02.08.2005
зі справи № 4/165
за позовом прокурора Попаснянського району в інтересах держави в
особі Попаснянського районного центру зайнятості, м. Попасна
Луганської області (далі –Центр зайнятості)
до ВАТ “Молодіжне”
про стягнення заборгованості зі сплати збору на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття у сумі 5 784 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
прокурора –не з’яв.,
позивача –не з’яв.,
відповідача –Мазура А.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.06.2005
(суддя Бойченко К.І.), залишеним без змін постановою Луганського
апеляційного господарського суду від 02.08.2005 (колегія суддів
у складі: Єжова С.С. –головуючий, судді Баннова Т.М. і Медуниця
О.Є.), позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ “Молодіжне” на
користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі –Фонд) недоїмку в сумі 4
927,21 грн. та пеню у сумі 856,75 грн. Зазначені рішення судових
інстанцій з посиланням на приписи статей 12, 35, 38 –39 Закону
України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
, статті 18 Закону України від
21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі –Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
) та статей
1 та 2 Закону України “Про проведення у Запорізькій, Луганській
та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності
роботи державних цільових фондів” ( 2057-14 ) (2057-14)
мотивовано
наявністю недоїмки у ВАТ “Молодіжне” зі сплати страхових
внесків, а списання цього боргу внаслідок форс-мажорних обставин
відноситься до компетенції податкових органів.
У касаційній скарзі від 28.08.2005 до Вищого господарського суду
України ВАТ “Молодіжне” просить скасувати рішення господарського
суду Луганської області від 16.06.2005 та постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 02.08.2005 з цієї справи та
прийняти нове рішення, яким визнати списаною суму податкового
боргу. Скаргу з посиланням на приписи статті 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 1 та 18 Закону № 2181, статті 14
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
мотивовано тим, що заборгованість ВАТ “Молодіжне” зі сплати
страхових внесків підлягає списанню, оскільки ця заборгованість
виникла внаслідок форс-мажорних обставин.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ним норм матеріального
і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі
Луганської області проведено перевірку ВАТ “Молодіжне” щодо
правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування
страхових внесків з загальнообов’язкового державного страхування
на випадок безробіття за результатами якого складено акт від
29.11.2004 № 41 (далі –акт перевірки);
- актом перевірки зафіксовано наявність у відповідача
простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду
за період з 01.01.2001 по 01.10.2004 у сумі 4 927,21 грн., на
яку нараховане пеню в сумі 856, 75 грн.;
- недоїмку в сумі 4 927,21 грн. та пеню в сумі 856, 75 грн.
підтверджено сторонами в акті звірення взаємних розрахунків від
12.04.2005;
- ВАТ “Молодіжне” не заперечує факту недоїмки зі сплати
страхових внесків до Фонду за період з 01.01.2001 по 01.10.2004
у сумі 4 927,21 грн., проте вважає, що у зв’язку з
форс-мажорними обставинами даний борг підлягає списанню, а
Центром зайнятості не здійснено це списання.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
застосування приписів статті 18 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
до
спірних відносин сторін зі справи.
Попередніми судовими інстанціями з достатньою повнотою
встановлено обставини, що входять до предмету доказування з цієї
справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II “Порядок введення в дію Закону
України від 18.02.1997 № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону
України “Про систему оподаткування” ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
дія цього
Закону ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
поширюється на відповідні правовідносини у
сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне
страхування лише до прийняття законів України з питань
соціального страхування.
Закон України від 02.03.2000 № 1533-III “Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття”
( 1533-14 ) (1533-14)
(далі – Закон № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
) набрав чинності з
01.01.2001. Цей Закон ( 1533-14 ) (1533-14)
визначає правові, фінансові та
організаційні засади загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до статті 34 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
забезпечення
збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та
своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.
Стаття 35 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачає обов’язок
роботодавця своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові
внески.
Частиною першою статті 38 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
визначено
відповідальність роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну
сплату страхових внесків –у разі несвоєчасної сплати страхових
внесків страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим
органом внесків (недоїмки), штраф та пеню; штраф накладається у
розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього
Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного
порушення –у трикратному розмірі зазначеної суми; пеня
обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки
Національного банку України, що діяла на момент сплати,
нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за
весь її строк.
Пунктом 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
визначено, що до приведення законодавства України у
відповідність із цим Законом ( 1533-14 ) (1533-14)
закони та інші
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
Законом України від 19.10.2000 № 2057-III “Про проведення у
Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з
підвищення ефективності роботи державних цільових фондів”
( 2057-14 ) (2057-14)
закріплено проведення у Запорізькій, Луганській та
Львівській областях протягом періоду, визначеного Кабінетом
Міністрів України, експерименту щодо виконання Пенсійним фондом
України функцій по реєстрації страхувальників, формуванню та
веденню інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб,
здійсненню контролю за повнотою та своєчасністю справляння
зборів, включаючи збір на обов'язкове соціальне страхування на
випадок безробіття, а також суми недоїмки, пені за цим збором та
накладення адміністративних стягнень за порушення його сплати.
З 01.01.2001 набрав чинності й Закон України від 11.01.2001
№ 2213-II “Про розмір внесків на деякі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування”,
( 2213-14 ) (2213-14)
яким встановлено розміри внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, а також –на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Пункт 16 частини першої статті 14 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, який передбачав збір на обов'язкове
соціальне страхування, виключено на підставі підпункту 2 пункту
9 Закону України від 16.01.2003 № 429-ІV “Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового
державного соціального страхування” ( 429-15 ) (429-15)
.
Таким чином, з 01.01.2001 законодавцем встановлено новий порядок
сплати страхових внесків й, зокрема, внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття.
У постанові від 13.09.2005 зі справи № 3/199 ( v3_19700-05 ) (v3_19700-05)
Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно з якою
“не можна вважати зобов’язання по страховим внескам податковим
боргом, на який поширюється дія Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
згідно його преамбули. Включення Законом України
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
органів фондів загальнообов’язкового
державного соціального страхування у перелік контролюючих
органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку
з чим вони не можуть вважатись податком чи збором у розумінні
законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в
іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
”.
З огляду на викладену правову позицію Верховного Суду України
приписи статті 18 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
не підлягають
застосуванню до спірних відносин сторін з цієї справи.
Попередні судові інстанції зі справи дійшли правильного висновку
про наявність підстав для задоволення позову, хоча викладені в
їх судових рішеннях мотиви застосування чинного законодавства до
спірних відносин сторін є помилковими з огляду на викладену
правову позицію Верховного Суду України.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
робочі органи Фонду. На даний час статтею 50 цього Кодексу
( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено вичерпний перелік позовів, за якими
юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами у справі за позовами
суб’єктів владних повноважень. Отже спір з цієї справи
відноситься до підвідомчості господарських судів.
Керуючись статтями 111-9 – 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 16.06.2005 та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
02.08.2005 зі справи № 4/165 залишити без змін, а касаційну
скаргу відкритого акціонерного товариства “Молодіжне” –без
задоволення.