ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 2/1272-6/370
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Джунь В.В.–головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Державний ощадний банк України” в особі філії – Сокальського
відділення № 6333, м. Сокаль Львівської області (далі
–Сокальське відділення Ощадбанку № 6333)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005
зі справи № 2/1272-6/370
за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі - відділення Фонду)
до Сокальського відділення Ощадбанку № 6333
про стягнення штрафних санкцій у сумі 17 775 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у
2001-2002 роках.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –не з’яв.,
відповідача –Волошина С.І.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.01.2005
(суддя Гоменюк З.П. ) позов задоволено: стягнуто з Сокальського
відділення Ощадбанку № 6333 на користь відділення Фонду 17 775
грн. штрафних санкцій. Рішення суду першої інстанції з
посиланням на приписи статей 18 –20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (далі
–Закон ( 875-12 )) мотивовано тим, що Сокальським відділенням
Ощадбанку № 6333 не було створено робочі місця інвалідів у
звітних періодах відповідно до нормативу робочих місць для
забезпечення їх працевлаштування.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 (колегія суддів у складі: Скрутовський П. Д.
–головуючий, судді Давид Л.Л., Слука М.Г.) задоволено частково
апеляційну скаргу Сокальського відділення Ощадбанку № 6333;
рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2005
змінено; позов задоволено частково: стягнуто з Сокальського
відділення Ощадбанку № 6333 на користь відділення Фонду 14 309
грн. штрафних санкцій; у стягненні 3 466 грн. штрафних санкцій
відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на
приписи статей 19 та 20 Закону ( 875-12 ) та пункту 5 Положення
про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 № 314, ( 314-95-п ) мотивовано недоведеністю
Сокальським відділенням Ощадбанку № 6333 повідомлення центру
зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів. Мотивом зміни рішення суду першої інстанції зазначено
помилкове визначення місцевим судом кількості робочих місць
згідно з нормативом, оскільки у 2002 році чотири відсотка від
загальної чисельності працюючих у Сокальському відділенні
Ощадбанку № 6333 становило не чотири, а три робочі місця.
У касаційній скарзі від 21.06.2005 до Вищого господарського суду
України Сокальське відділення Ощадбанку № 6333 просить скасувати
Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 та
прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано порушенням попередніми
судовими інстанціями правил статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі – ГПК
( 1798-12 )), оскільки на думку скаржника судами не перевірено
виконання органами працевлаштування приписів статті 18 Закону
( 875-12 ) та пункту 10 Положення про робоче місце інваліда і
про порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ).
У відзиві на касаційну скаргу відділення Фонду просить
оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу –без
задоволення.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники позивача в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення
касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- згідно із звітами Сокальського відділення Ощадбанку № 6333 за
формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна за
2001- 2002 роки середньооблікова чисельність штатних працівників
на підприємстві відповідача у 2001 році становила 90 осіб, а у
2002 році –89 осіб; середня річна заробітна плата становила у
2001 році 2 459 грн., а у 2002 році –3 466 грн.;
чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування
інвалідів у 2001 році становив 4 особи; а у 2002 році –4 особи
за висновком суду першої інстанції і 3 особи за висновком
апеляційної інстанції; у звітних періодах не було
працевлаштовано жодного інваліда;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворені робочі місця
для працевлаштування інвалідів у звітних 2001-2002 році становив
за висновком суду першої інстанції 17 775 грн., а за висновком
апеляційної інстанції 14309 грн., яку самостійно Сокальським
відділенням Ощадбанку № 6333 не сплачено.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що
Сокальським відділенням Ощадбанку № 6333 не повідомлено центру
зайнятості про наявність вільних робочих місць в його установі
для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення із Сокальським відділенням Ощадбанку
№ 6333 штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону
( 875-12 ).
Відповідно до вимог чинного законодавства встановлено певні
вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах,
порядку працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також
визначено порядок їх обчислення.
Обґрунтованим є довід скаржника про те, що попередніми судовими
інстанціями не перевірено виконання органами працевлаштування
приписів статті 18 Закону ( 875-12 ) та пункту 10 Положення про
робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
( 314-95-п ).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону ( 875-12 ) в
редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин зі
справи, працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими Радами народних депутатів,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 10 Положення про робоче місце інваліда і
про порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п )
працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою
зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням
побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і
професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) передбачено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03,
( n0060700-04 ) від 29.03.2005 зі справи № 13/403 та від
29.03.2005 зі справи № 3/118 ( v_118700-05 ) Верховним Судом
України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування
інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, ( 875-12 ) лише за
наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись
праця інвалідів. Судом апеляційної інстанції не перевірено
допустимими доказами відповідно до вимог статей 34, 38 та 43 ГПК
( 1798-12 ) фактів про повідомлення чи неповідомлення
Сокальським відділенням Ощадбанку № 6333 відповідних органів
працевлаштування про наявність в його установі вільних робочих
місць для працевлаштування інвалідів протягом звітних періодів.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244, ( z0464-98 ) звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України
“Про зайнятість населення”, ( 665/97-ВР ) для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на
рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для
пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної
категорії громадян окремо під такими шифрами:... 14 - інваліди.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН
містять вичерпну інформацію про наявність в установі вільних
робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного
періоду. Проте, в матеріалах справи немає копій звітів за
формами № 3-ПН, а суди їх не витребували відповідно до вимог
статті 38 ГПК ( 1798-12 ).
Крім того, судом апеляційної інстанції допущено помилку у
визначенні нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у 2002 році. За загальними правилами
математики якщо при обчисленні кількості інвалідів - штатних
працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених
підприємством, відповідно до нормативу робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею
19 Закону, ( 875-12 ) виникає дробове число, його необхідно
округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно
округлюється в бік збільшення).
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому рішення судових інстанцій зі справи підлягають скасуванню,
а ця справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. За новим розглядом справи суд має з’ясувати
допустимими доказами фактичні дані про регулярність повідомлення
відповідачем уповноважених органів щодо наявності вільних
робочих місць в його установі для забезпечення працевлаштування
інвалідів у звітних періодах та коректно визначити норматив у
2002 році.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На даний час
статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено вичерпний
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір з
цієї справи відноситься до підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК,
( 1798-12 ) Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Державний ощадний банк України” в особі філії – Сокальського
відділення № 6333 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2005
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2005 з цієї справи скасувати.
Справу № 2/1272-6/370 передати на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.