ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 1/107
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Панової І.Ю.
Яценко О.В.
розглянувши касаційну
скаргу ТОВ “Коровай”
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 15.04.2005р.
та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 14.06.2005р.
у справі № 1/107
господарського суду Миколаївської області
за позовом ТОВ “Коровай”
До 1. АТВТ “Родючість”
2. приватного сільськогосподарського
підприємства “Колос”
3. Виконавчого комітету Кодимської
сільської ради Первомайського району
Про визнання договорів купівлі-продажу майна недійсними та
визнання права власності на частку нерухомого майна
в судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ “Коровай”: Гішко В.С.
приватного
сільськогосподарського
підприємства “Колос”: Шушняєв Р.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
15.04.2005 р. (суддя Л.І. Васильєва) в позові ТОВ “Коровай” до
АТВТ “Радючість”, ПСП “Колос”, Виконкому Кодимської сільради про
визнання договорів купівлі –продажу майна недійсними та визнання
права власності на частку нерухомого майна –відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. (судді: Колоколов С.І. –головуючий, Разюк Г.П. ,
Петров М.С.) рішення господарського суду Миколаївської області
від 15.04.2005 року залишено без змін.
ТОВ “Коровай” звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Миколаївської області від 15.04.2005 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. скасувати,
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що
судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення
та постанови порушені норми матеріального права, зокрема:
ст.ст. 4-5, 34, 35, п. 7 ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 29, 44, 153 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх
позовних вимог посилався на те, що згідно з пунктом 6.2 договору
оренди від 20.11.1998р., укладеного між позивачем та Спілкою
селян –землевласників “Кодимське”, в разі розпаду господарства
або заборгованості орендодавця перед орендарем, він має право
викупу орендованого майна, у зв’язку з чим просить визнати
недійсними договори купівлі продажу майна від 03.12.2002р.,
оскільки загальними зборами членів Спілки селян –землевласників
“Кодимське” було прийнято рішення про ліквідацію підприємства
без правонаступника та створення нового
господарства-кооперативу.
Однак з такими доводами скаржника не можна погодитись виходячи з
наступного.
Згідно ст. 37 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963), юридична особа
припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу
або приєднання).
Відповідно п. 4 ст. 34 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, якій втратив чинність з 01.01.2004 року,
підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з
моменту виключення його з державного реєстру України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно довідки № 651
від 09.06.2004 року з Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України (ЄДРПОУ) Спілку селян –землевласників
“Кодимська” на момент розгляду справи в суді першої інстанції не
було виключено з державного реєстру України.
Таким чином, на момент розгляду страви у судах першої та
апеляційної інстанцій ССЗ “Кодимська” ліквідовано не було.
Відповідно п. 1 ст. 23 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
від 10.04.92р. № 2269-ХІІ (з
послідуючими змінами та доповненнями) передача майна в оренду не
припиняє права власності на це майно. В разі переходу права
власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для
нового власника.
Згідно ч. 1,2 ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
,
якій був чинним на момент укладання спірних договорів, власник
вправі здійснювати по відношенню до свого майна будь-які дії, не
заборонені законом, на свій розсуд володіти, користуватися і
розпоряджатися своїм майном.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пункт 6.2
договору оренди від 20.11.1998 року не обмежує орендодавця в
його праві розпоряджатися своєю власністю, оскільки цей пункт
лише зазначає право позивача на викуп орендованого майна в разі
розпаду юридичної особи –орендодавця і наявності заборгованості
орендаря перед орендодавцем.
У зв’язку з тим, що вищезазначені обставини не настали, а отже
право власності на орендоване майно до позивача не перейшло,
суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того,
що ССЗ “Кодимська” правомірно розпорядилась належним їй майном,
уклавши 03.12.2000 р. спірні договори купівлі –продажу
нерухомого майна.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам
матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави
для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Коровай” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2005
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. у справі № 1/107 залишити без змін.