ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2005 Справа N 41/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Рибака В.В.,
Семчука В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Перепічай В.О. (дов. № 01/03/05-1 від
01.03.2005р.);
від відповідача – Смирний О.С. (дов. № 16-81/8099 від
31.12.2004р.);
розглянувши матеріали ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
касаційної скарги комбінат”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.06.2005р.
у справі № 41/25 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ТОВ ВКФ “Флагман-77”
До ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
комбінат”
Про стягнення 80704,32 грн.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ ВКФ “Флагман-77” м. Київ звернулось з позовом до ВАТ
“Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення
80704,32 грн., в т.ч. 55500 грн. основного боргу, 2794 грн.
пені, 3739,71 річних, 13005,8 грн. збитків від інфляції;
загальна сума боргу складає 75039,51 грн. (з урахуванням
зменшення позовних вимог відповідно до заяви від 15.04.05 р.).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
15.04.05 у справі № 41/25 позов ТОВ ВКФ “Флагман-77” м. Київ
задоволено.
З відповідача на його користь стягнуто 55000 грн. основного
боргу, 12391,39 грн. збитків від інфляції, 2794 грн. пені та
3739,71 грн. річних. Суд визнав підтвердження матеріалами справи
наявності у відповідача заборгованості у сумі 55500 грн. в
зв’язку з невиконанням зобов’язань по договору № 1311 від
01.07.02 та наявності в зв’язку з цим, правових підстав для
стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов’язання
(п. 9.2 договору), річних та інфляційних (ст. 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.06.05 зазначене рішення місцевого господарського суду
залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” м. Кривий Ріг просить скасувати
постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з порушенням
процесуального законодавства, зокрема ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки судом не було досліджено виконання
позивачем п.п. 5.1 та 6.1 договору № 1911 від 31.07.02 та Правил
“Інкотермс”, які сторони домовились застосовувати при виконанні
власних зобов’язань. Скаржник заперечує настання терміну оплати
поставленої за вказаним договором продукції, т.я. ним не
отримані рахунки-фактури та сертифікати якості на відвантажену
йому продукцію.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку апеляційним судом обставин
справи та правильність застосування ним до них норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судового дослідження
при апеляційному провадженні у справі, підтверджується наступне.
31.07.02 між ТОВ ВКФ “Флагман-77” м. Київ та ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” був укладений договір на
поставку товару (а.с. 10.12).
На виконання його умов позивачем було відвантажено відповідачу
509 шт. секторів ДНІ-160 на загальну суму 152700 грн., що
підтверджується накладними та довіреностями на їх отримання
(а.с. 15-30).
В п. 5.1 цього договору сторони обумовили, що оплата товару
повинна здійснюватись протягом 30-ти днів з моменту надходження
кожної партії товару.
Відповідач, з порушенням строку частково оплатив поставлений
позивачем товар в сумі 97200 грн., що підтверджується
банківськими виписками (а.с. 31-33).
Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 55500
грн., що відповідачем не оспорюється.
Посилання відповідача на те, що до товару, при його
відвантаженні, не були додані рахунки та сертифікати якості не
заслуговують на увагу, оскільки ця обставина не впливає на умови
договору щодо оплати отриманого товару.
Більш того, будь-які вимоги щодо якості товару згідно з п. 6.3
договору відповідачем не заявлялись. Під час розгляду справи
позивачем надавались суду докази відносно повторного направлення
(05.04.05) відповідачеві рахунків-фактур на оплату товару та
сертифікатів якості на цей товар.
На момент розгляду справи відповідач не надав суду доказів того,
що отриманий від позивача товар, по зазначеній угоді, ним не
використовувався, знаходиться на відповідальному зберіганні.
Відповідно до пв.9.2 договору № 1311 від 01.07.02 сторони
погодили, що у випадку невиконання відповідачем термінів оплати
товару, він зобов’язується сплатити позивачу пеню в розмірі
0,05% за кожний день прострочення, але не більше подвійної
ставки НБУ від простроченої до оплати суми.
Інша відповідальність за прострочення виконання грошового
зобов’язання (річні, інфляційні) передбачена ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяла в період виконання спірних правовідносин.
Розрахунок стягнутих судом з відповідача пені, річних та
інфляційних скаржником не оспорюється.
Зазначене свідчить про повноту встановлення апеляційною
інстанцією обставин справи та вірне застосування до них норм
матеріального та процесуального права, спростовує доводи
касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.06.05 у справі № 41/25 залишити без зміни, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді В.Рибак
В.Семчук