ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2005 Справа N 20/168
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників
сторін котрі
позивача Кравцов А.А. дов. від 23.11.2005 року
відповідача не з’явились повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства “Трафік”
у справі № 20/168
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
від 12.09.2005 року
за позовом Дочірнього підприємства “Транслайн”
товариства з обмеженою відповідальністю
транспортно - експедиційної компанії
“Транслайн”
до Приватного підприємства “Трафік”
Про стягнення 1590 грн.
Дочірнє підприємство “Транслайн” товариства з обмеженою
відповідальністю транспортно - експедиційної компанії
“Транслайн” звернулося до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом про стягнення з Приватного підприємства
“Трафік” 1590 грн. боргу за договором перевезення вантажів
автомобільним транспортом № 20/12Є від 20.12.2004 року, що
утворився у зв’язку з наднормативним простоєм автомобілю в
пункті митного пропуску. В ході розгляду справи позивач
Доповідач Гоголь Т.Г.
збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 270 грн.
витрат, пов’язаних з відрядженням працівника позивача для участі
в судовому засіданні та вартістю послуг статуправління.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від
14.07.2005 року (суддя Пархоменко Н.В.) задовольнив позовні
вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства “Трафік”
1590 грн. боргу за наднормативний простій транспорту з
посиланням на те, що простій автомобіля підтверджено
документально. Вимоги позивача про стягнення з Приватного
підприємства “Трафік” витрат пов’язаних з розглядом справи суд
задовольнив частково, в сумі 119 грн., серед яких вартість
квитків –102грн.54коп, вартість послуг статуправління –16,44грн.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від
12.09.2005 року (судді Неклеса М.П. , Павловський П. П. ,
Логвиненко А.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської
області скасував частково, відмовивши позивачу в частині
стягнення витрат пов’язаних з розглядом справи в сумі 119 грн.,
в іншій частині рішення залишено без змін.
Приватне підприємство “Трафік” вважає, що постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній
справі прийнята з порушенням норм матеріального права, просить
Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів
справи у касаційному порядку, скасувати постанову у справі та
ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
відмовити. При цьому позивач обґрунтовує касаційну скаргу тим,
що апеляційний господарський суд порушив вимоги статей 525, 526,
614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Підприємство в
касаційній скарзі послалося на те, що свої вимоги за договором
воно виконало, а додаткова сплата простою, поза межі 9 діб,
договором не передбачена. Скаржник зазначає, що укладений
договір транспортної експедиції є міжнародним, тому до його
регулювання застосовується Конвенція про договір міжнародного
перевезення вантажу по шляхам (КДПГ) 1956 року, стаття 17 якої
визначає презумпцію вини перевізника за прострочення доставки
вантажу; від відповідальності позивач звільняється лише за
наявності вини вантажоперевізника, проте вина ПП “Трафік” судами
не встановлювалась.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника
позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
Дочірнім підприємством “Транслайн” товариства з обмеженою
відповідальністю транспортно –експедиційної компанії “Транслайн”
(Перевізник) та Приватним підприємством “Трафік” (Експедитор)
укладений договір 20.12.2004 року № 20/12 Є на перевезення
вантажу автомобільним транспортом, за умовами якого Експедитор
зобов’язується надавати вантажі для перевезення в міжнародному
сполученні, а Перевізник приймати та доставляти їх отримувачам в
об’ємах зазначених в заявках на перевезення. Згідно пункту 2.6.3
договору Експедитор забезпечує своєчасне і повне оформлення у
встановленому порядку товарно-транспортних, митних та інших
вантажосупроводжувальних документів протягом нормативно
встановленого часу. Пунктом 2.4 договору сторони передбачили що
нормативний простій автомобіля на прикордонному переході на
оформлення попередніх повідомлень, декларацій та інших
документів для перетину кордону складає 12 годин.
Відповідно до заявки на перевезення від 07.02.2005 року № 33,
відповідачем здійснено перевезення автомобілем VOLVO державний
номер 219-56 ХА з причепом державний номер 078-09 ХА за
маршрутом Дніпропетровськ –Київ –Роттердам.
В ході розгляду справи господарські суди встановили, що
понаднормативний простій автомобіля на митному пропуску “Яготин”
склав 3 дні –з 18.02.2005 року по 21.02.2005 року, а розмір
плати за простій автомобіля відповідно склав 1590грн. Вимогу від
28.03.2005 року про сплату заборгованості за простій автомобіля
на митному пропуску “Яготин” в зазначеному розмірі відповідач
отримав, проте оплату не здійснив.
Згідно пункту 3.2.1 зазначеного договору, відповідач прийняв на
себе зобов'язання сплачувати вартість понаднормативного простою,
порядок розрахунків за наднормативний час проводиться з
розрахунку 530 грн. за кожен день за одну машину.
За умовами пункту 4.1 договору сторони несуть матеріальну
відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх
зобов’язань за договором в межах, передбачених діючим
законодавством.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо
виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах
звичайно ставляться.
Згідно із статтями 526, 629 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких
умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для
виконання сторонами.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено порушення
відповідачем своїх зобов’язань за договором № 20/12Є від
20.12.2004 року в частині понаднормативного простою
транспортного засобу з вини відповідача, за який згідно з
пунктом 3.1. договору передбачена сплата відповідачем 530 грн.
за кожну добу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано
задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на
користь позивача 1590 грн. боргу.
Також обґрунтованим визнається відхилення судом апеляційної
інстанції сум, що становлять витрати позивача на відрядження та
вартість послуг статуправління, оскільки вони не є судовими
витратами в розумінні статті 44 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським
судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і
об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1
частини 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.09.2005 року у справі № 20/168 залишити без змін, а
касаційну скаргу Приватного підприємства “Трафік” –без
задоволення