ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2005 Справа N 17/233пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача не з’явився, належним чином
повідомлений про час і місце
засідання суду
відповідача Морська О.В., довіреність від
23.11.05 № 4170
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю
касаційну скаргу “Димитроввантажтранс”
у справі № 17/233пд
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду
від 04.10.2005 року
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю
“Димитроввантажтранс”
До Асоціації фінансових, промислових та
торгівельних підприємств “Донбаський
розрахунково-фінансовий центр”
Про внесення змін до договору
Товариство з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс”
звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до
Асоціації фінансових, промислових та торгівельних підприємств
“Донбаський розрахунково-фінансовий центр” про внесення змін до
розділів 2, 4, 5 укладеного між сторонами договору № 1 від
19.11.2004 року про надання послуг з доставки, відправлення
вантажів та маневрової роботи,
Доповідач: Гоголь Т.Г.
здійснення розрахунків за надані послуги.
Господарський суд Донецької області рішенням від 18.07.2005 року
(суддя Татенко В.М.) в задоволені позовних вимог відмовив.
Рішення вмотивоване тим, що позивачем не дотримано порядку
внесення змін до договору передбаченого статтею 188
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від
04.10.2005 року (судді Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Стойка О.В.)
рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2005
року залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” без задоволення
з тих самих підстав.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю
“Димитроввантажтранс” просить Вищий господарський суд України
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.10.2005 року та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на те, що Донецький апеляційний господарський суд не
перевірив обґрунтованість рішення першої інстанції і ухвалив
постанову без урахування вимог статтей 651, 652 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того скаржник посилається на
те, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили
обставини справи, що призвело до прийняття неправильного
рішення.
Асоціація фінансових, промислових та торгівельних підприємств
“Донбаський розрахунково-фінансовий центр” не скористалася своїм
правом на надання відзиву на касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс”.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення представника
відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду Донецької області та
постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права.
Господарським судом Донецької області з’ясовано та підтверджено
під час здійснення апеляційного провадження, що між Товариством
з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс” та Асоціацією
фінансових, промислових та торгівельних підприємств “Донбаський
розрахунково-фінансовий центр” укладений договір від 19.11.2004
року № 1 про надання послуг з доставки, відправлення вантажів і
маневреної роботи, здійснення розрахунків за надані послуги.
Пунктом 4.1 договору визначено розмір плати за надані послуги та
встановлено, що вартість послуг за кожний наступний місяць
узгоджується сторонами до 25 числа поточного місяця. При цьому
порядок внесення змін до договору сторонами не визначався. На
виконання вказаного пункту договору листом № 394 від 13.04.2005
року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Димитроввантажтранс” направило відповідачеві для підписання та
завірення печаткою по два екземпляри: додатку № 1 до названого
договору щодо вартості послуг товариства на період з 01.05.05 по
31.05.05, додатку № 2 щодо вартості однієї локомотиво-години за
той же період, а також калькуляцію вартості послуг товариства та
калькуляцію вартості однієї локомотиво-години. Цей лист не
містив пропозицій щодо внесення змін в конкретні пункти договору
від 19.11.2004 року № 1.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
цей Кодекс ( 436-15 ) (436-15)
визначає основні засади господарювання в
Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі
організації та здійснення господарської діяльності між
суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими
учасниками відносин у сфері господарювання.
Пунктами 4,5 статті 3 названого Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
встановлено,
що сферу господарських відносин становлять
господарсько-виробничі, організаційно-господарські та
внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є
майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами
господарювання при безпосередньому здійсненні господарської
діяльності.
З наведеного вбачається, що Господарський кодекс України
( 436-15 ) (436-15)
є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює
відносини у сфері господарювання, до яких в даному випадку
належать і спірні правовідносини щодо внесення змін до договору.
Згідно з пунктом 1 статті 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
зміна та розірвання господарських договорів в
односторонньому порядку не допускається, якщо інше не
встановлено законом або договором. Відповідно до пунктів 2,3
цієї статті сторона договору, яка вважає за необхідне змінити
або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це
другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала таку
пропозицію, у двадцятиденний термін після її отримання
повідомляє другу сторону про результати розгляду пропозиції.
Пунктом 4 вказаної норми передбачено, що заінтересована сторона
має право передати спір на вирішення суду у разі недосягнення
сторонами договору згоди щодо його розірвання або у разі
неотримання відповіді у встановлений строк з урахуванням
поштового обігу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надсилав
на адресу відповідача повідомлення (пропозиції), щодо внесення
змін до спірних розділів, тобто не дотримався зазначеного
порядку внесення змін до договору, а відтак суди правомірно
відмовили в задоволенні позовних вимог.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі
Товариства з обмеженою відповідальністю “Димитроввантажтранс”.
Зважаючи на викладене, попередні судові інстанції вірно
застосували приписи чинного законодавства, що регулюють спірні
правовідносини до встановлених обставин справи, а відтак у
касаційної інстанції відсутні підстави для зміни чи скасування
ухвалених у справі судових рішень.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2005
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04.10.2005 року у справі № 17/233 пд –залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Димит-роввантажтранс” –залишити без задоволення.