ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
24.11.2005                                   Справа N 04/76-38
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя    Муравйов О.В.
судді               Полянський А.Г.
                    Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю
                   фірма “Міжрегіональні ресурси”
на                 постанову від 15.09.2005 р. Львівського
                   апеляційного господарського суду
у справі           № 04/76-38 господарського суду
                   Волинської області
за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю
                   “Вінландія”
До                 Товариства з обмеженою відповідальністю
                   фірма “Міжрегіональні ресурси”
 
про   стягнення 28 172,37 грн.
 
За участю представників сторін:
позивача – Телевань Ю.С. дов. від 01.06.2005 р.
відповідача –Собковський С.М. дов. № 37 від 02.02.2005 р.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського суду Волинської області від  29.06.2005
р.   (суддя   Філатова  С.Т.)  залишеним  без  змін   постановою
Львівського  апеляційного господарського суду від 15.09.2005  р.
(судді:  Кордюк Г.Т., Орищин А.В., Давид Л.Л.) позов задоволено:
стягнуто  з  ТОВ фірма “Міжрегіональні ресурси” на  користь  ТОВ
“Вінландія” 28 172,37 грн. заборгованості.
 
Не  погоджуючись  з  постановою,  ТОВ  “Міжрегіональні  ресурси”
звернулось  до Вищого господарського суду України  з  касаційною
скаргою,  в  якій  просить  рішення  і  постанову  скасувати  та
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково –на суму
12  487,87  грн.,  мотивуючи  скаргу порушенням  і  неправильним
застосуванням судами норм матеріального права.
 
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи,   оцінивши   доводи   касаційної   скарги,   перевіривши
правильність   застосування   судами   норм   матеріального   та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського  суду
України  прийшла  до висновку, що касаційна скарга  не  підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
 
У  відзиві  на касаційну скаргу ТОВ “Вінландія” заперечує  проти
доводів заявника касаційної скарги та просить постанову залишити
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
 
Відповідно  до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  за результатами розгляду касаційної скарги має  право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
 
Касаційна  скарга залишається без задоволення, коли суд  визнає,
що   постанова  апеляційного  господарського  суду  прийнята   з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
 
Перевіривши  у  відповідності до ч.  2  ст.  111-5  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
          юридичну  оцінку обставин справи  та  повноту  їх
встановлення   у  рішенні  місцевого  господарського   суду   та
постанові  апеляційного  господарського  суду,  колегія   суддів
дійшла  висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 99,  101
ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         всебічно, повно і об’єктивно розглянули
в  судовому  процесі  всі  обставини  справи  в  їх  сукупності;
дослідили  подані  сторонами  в  обґрунтування  своїх  вимог   і
заперечень докази.
 
Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  17.12.2001  р.  між  ТОВ
“Вінландія”  (продавцем)  та ТОВ фірма “Міжрегіональні  ресурси”
(продавцем) укладений договір поставки № 17121, строк дії  якого
угодою від 05.01.2003 р. продовжений до 31.12.2003 р.
 
Згідно  умов договору продавець зобов’язується поставити покупцю
товар,  що  відповідає  по  якості  міжнародним  стандартам,   в
підтвердження стандартів якості поставленого товару надати копії
сертифікатів відповідності.
 
В  силу  статті  224, 233 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         (що  діяв  на  час
виникнення  спірних правовідносин) договором купівлі  -  продажу
продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а
покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну
грошову суму.
 
На  підставі  договору  від  17.12.2001  р.  відповідач  отримав
продукцію (вино виробництва Молдова) на суму 573 196,63 грн.
 
В  додатку  № 1 до договору сторони обумовили порядок оплати,  а
саме:  оплачує продавцю вартість поставленого товару на  протязі
10  (десяти)  календарних днів з дати поставки.  Датою  поставки
вважати дату, зазначену в накладних.
 
Поставка  здійснюється  на умовах FСА -  м.  Вінниця  (Інкотермс
2000), тобто на “франко-перевізник”, що означає, що зобов’язання
продавця  щодо  поставки  вважаються виконаними  після  передачі
товару у м. Вінниця.
 
Одержання товару покупцем стверджується відмітками про одержання
на  накладних  період  з  19.01.2002  р.  по  31.01.2004  р.  та
довіреностями покупця, що не оспорюються відповідачем.
 
Місцевим  господарським  судом  вірно  визначено,  що  договірні
відносини  між сторонами виникли на підставі договору  поставки,
що  укладений  17.12.2001  р,  а тому  відповідно  до  постанови
Верховної Ради України від 12.09.1991 р. “Про тимчасової дії  на
території   України  окремих  актів  законодавства  Союзу   РСР”
( 1545-12  ) (1545-12)
          передбачено,  що до прийняття  відповідних  актів
України на її території застосовуються акти законодавства  Союзу
РСР  з  питань, які не врегульовані законодавством  України,  за
умови,  що  вони  не суперечать Конституції і  законам  України.
Таким  чином,  при  вирішенні  спорів,  пов’язаних  з  поставкою
продукції  і  товарів  господарським  судам  згідно  Роз’яснення
президії   ВАСУ  від  12.11.93  №  01-6/1205  ( v1205800-93   ) (v1205800-93)
        
(з  наступними  змінами)  необхідно керуватися  Положеннями  про
поставки  продукції виробничо-технічного призначення  і  товарів
народного споживання, стандартами, іншою обов’язковою для сторін
нормативно-технічною документацією, Інструкціями про і приймання
продукції (товарів), а також договором.
 
Оплата  товару проведена частково та борг становить 28  172,  37
грн.
 
В   обгрунтування  своїх  заперечень  проти  позову,  відповідач
зазначає,  що  приписом  №  41  від  29.04.2005  р.  Волинського
обласного управління у справах захисту прав споживачів накладено
підприємству  заборону  на реалізацію молдовських  вин,  залишок
товару, який не підлягає реалізації, а поверненню постачальнику,
як  неякісний  товар.  Також в своїх запереченнях  проти  позову
відповідач посилається на п. 5 ст. 680, п. 2 ст. 680 ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        
 
Відповідно  до п. п. 6, 14, 16 Інструкції про порядок  приймання
продукції   (товарів)   по   якості,   затвердженої   постановою
Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966р.  П-7
( v0007400-66 ) (v0007400-66)
         (з доповненнями та змінами) приймання продукції
по  якості  здійснюється на складі покупця не  пізніше  20  днів
після видачі продукції органом транспорту або надходженні її  на
склад  покупця  при  доставці продукції постачальником  або  при
вивозі   продукції  покупцем.  Приймання  продукції  по   якості
здійснюється  відповідно  зі  стандартами,  технічними   умовами
згідно  супровідних документів, що посвідчують якість  продукції
(товарів).
 
При  виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування
продукції,  тари  або  упаковки  вимогам  стандартів,  технічним
умовам,   договору  або  даним,  зазначеним   у   маркуванні   і
супровідних   документах,  що  посвідчують   якість   продукції,
покупець  зобов’язаний призупинити прийом  продукції  і  скласти
акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів.
 
Як  встановлено  попередніми  судовими  інстанціями,  відповідач
прийом товару здійснив без зауваження щодо маркування товару.
 
Колегія  суддів погоджується з висновками попередніх  інстанцій,
щодо   прийомки  товару,  яка  відбулась  у  невідповідності   з
Положенням про поставки товарів, Інструкцією П-7 ( v0007400-66 ) (v0007400-66)
        
та  ГОСТом  14137-74  “Вина, виноматеріали, коньяки  і  коньячні
спирти.  Правила приймання і метод відбору проб”, для визначення
відповідності маркування.
 
Як  вбачається  з матеріалів справи, та вірно зазначено  судами,
припис № 41 від 29.04.2005 р. Волинського обласного управління у
справах  захисту  прав споживачів, винесений за  межами  строків
придатності  товару,  зазначених у свідоцтвах  про  визнання  та
після  звернення кредитора з позовом до суду не  може  слугувати
підставою звільнення від оплати за товар, одержаний по накладних
від  01.04.2003 р., 15.08.2003 р., 22.05.2003 р., 04.07.2003 р.,
15.08.2003  р.,  10.10.2003 р., 22.10.2003 р. - з  зобов’язанням
здійснити  оплату  на  протязі десяти календарних  днів  з  дати
поставки.
 
Висновки  місцевого  та  апеляційного  суду,  якими  спростовано
обставини  на  які посилається відповідач в обґрунтування  своїх
вимог   і  заперечень,  ґрунтуються  на  доказах,  наведених   в
постанові    суду,    та    відповідають   положенням    чинного
законодавства.  Як наслідок, прийнята апеляційним  господарським
судом  постанова  відповідає  положенням  ст.  105  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
          та  вимогам,  що викладені  в  постанові  Пленуму
Верховного  Суду  України від 29.12.1976 р.  №  11  “Про  судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         зі змінами та доповненнями.
 
Відповідно  до  ст.  111-7 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові
господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються  колегією
суддів  до  уваги  з огляду на положення ст. 111-7  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
 
Твердження  оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним  господарським судом норм  матеріального  права  при
прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку  з
чим  підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого
судового акту колегія суддів не вбачає.
 
Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
 
Керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  фірма
“Міжрегіональні ресурси” залишити без задоволення.
 
Постанову  Львівського  апеляційного  господарського  суду   від
15.09.2005 р. у справі № 04/76-38 господарського суду Волинської
області залишити без змін.