ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2005 Справа N 7/339
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. –головуючого,
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача Прокопенка П. П. , Вороніна Я.Г.
відповідача Забави С.В., Насвіщука С.В.
розглянувши у відкритому Дочірньої компанії “Газ України” НАК
засіданні касаційну “Нафтогаз України”
скаргу
на рішення від 2.06.2005 року
господарського суду м. Києва
та постанову від 28.07.2005 року
Київського апеляційного господарського
суду
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Рівнеазот”
До Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України”
Про стягнення 32688,81 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 32688,81 грн.
посилаючись на те, що останній прострочив виконання зобов’язань
за договором, внаслідок чого йому заподіяно збитки.
Рішенням господарського суду м. Києва від 2.06.2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 28.07.2005 року позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні
відмовити за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і
процесуального права, суд встановив, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення у справі про задоволення позову господарський
суд, з яким погодилась апеляційна інстанція виходив з того, що
внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов’язання в
натурі, яке втратило інтерес для позивача, останньому були
нанесені збитки.
Проте з вказаними висновками господарських судів погодитись не
можна враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку
зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа
зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного
права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально
одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено
(упущена вигода).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується
кредитором.
Разом з тим, розглядаючи даний спір, суди обох інстанцій з
достовірністю не з’ясували наявність заподіяних відповідачем
збитків позивачу.
Аналіз наведених доводів в обгрунтування заподіяних позивачу
збитків свідчить про неповне з’ясування судами першої та другої
інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, а отже і порушення вимог ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об’єктивного
розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Тому рішення господарського суду та постанова апеляційної
інстанції підлягають скасуванню, з направленням справи на новий
судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 2.06.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2005 року скасувати, частково задовольнивши касаційну
скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва
в іншому складі суду.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко