ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2005 Справа N 2/9-30/266
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Рибака В.В.,
Михайлюка М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Твердохліб В.В. (дов. № 24/14-34/Нз від
10.01.2005р.);
від відповідача – Кальчев Л.В. (дов. № 833 від
06.04.2005р.);
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 19.04.2005р.
у справі № 2/9-30/266 господарського суду
м. Києва
за позовом Управління Державної охорони при ГУ МВС
України у м. Києві
до ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
Про стягнення 5 100 грн.
В С Т А Н О В И В:
Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України у
м. Києві звернулось з позовом до ДП “Дарницький вагоноремонтний
завод” про стягнення 5100 грн. боргу, як недоплату за надані
послуги, згідно договору № 285-Д/2003/др від 30.04.03.
ДП “Дарницький вагоноремонтний завод” заявило до Управління
Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві
зустрічний позов про визнання недійсним частини п. 1 додатку № 3
до договору № 285-Д/2003/Др від 30.04.03, яким сторони узгодили
ціну за здійснення охорони грошових коштів.
Постановою Вищого господарського суду від 10.08.04 у справі
№ 2/9 ( v_2_9600-04 ) (v_2_9600-04)
справа в частині первинного позову
направлялась на новий розгляд в зв’язку з порушенням судовими
інстанціями норм процесуального закону, зокрема ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна інстанція встановила також обгрунтованість судових
рішень по зустрічному позову та відсутність правових підстав для
їх скасування.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду м. Києва
від 10.02.05, у справі № 2/9-30/266 первинний позов Управління
Державної служби охорони при ГУ МВС України у м. Києві
задоволено.
Стягнуто з ДП “Дарницький вагоноремонтний завод” на користь
позивача 5100 грн. основного боргу та відповідні витрати по
держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.04.05 зазначене рішення місцевого господарського суду
залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ДП “Дарницький вагоноремотний завод”
просить скасувати рішення та постанову зазначених судових
інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в
позові. При цьому скаржник посилається на порушення судовими
інстанціями норм матеріального права, зокрема п. 2 ст. 75 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, що забороняє державним комерційним
підприємствам передавати належне їм майно іншим юридичним особам
чи громадянам безоплатно.
Стягнуті судами 5100 грн. скаржник вважає таким майном.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши
правильність застосування ними норм матеріального та
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень,
підтверджу:тьс наступне.
30.04.03 Управління Державної охорони при ГУ МВС України м. Київ
(виконавець) та ДП “Дарницький вагоноремонтний завод (замовник)
уклали договір № 285-Д/2003 Др “Про охорону службою інкасації
грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться” (а.с. 4-8).
Згідно п. 1Договору ДП “Дарницький вагоноремонтний завод”
передає виконавцю під охорону грошові кошти, які перевозяться
уповноваженою особою цього підприємства.
Відповідно до п. 1розділу ІІ Договору ціна охорони узгоджується
протоколом (додаток № 3), яка становить 0,5% від суми, що
перевозиться, за кожне перевезення, але не менше 6000 грн. в
місяць (а.с. 10), з оплатою наданих послуг на протязі трьох
банківських днів по платіжних вимогах –дорученнях (п. 2 розд. ІІ
Договору).
Згідно п. 3 розд. ІІ Договору акт виконаних робіт підписується
сторонами вкінці кожного календарного місяця.
Згідно п. 3 ч. 4.2 розд. ІV Договору ДП “Дарницький
вагоноремонтний завод” (замовник) зобов’язувався здійснювати
оплату і остаточний розрахунок за виконані виконавцем (охороною)
заходи в сумі, порядку і строки, визначені розділом ІІ Договору.
31.08.03 сторони договору підписали акт прийому-передачі
виконаних робіт, в якому зазначено про виконання послуг за
07.08.03 на загальну суму 900 грн. (а.с. 13).
Апеляційний суд правомірно прийшов до висновку, що встановлена
договором мінімальна межа оплати послуг охорони в розмірі 6000
грн. не залежить від кількості наданих послуг в певному періоді
(місяці), а визначається терміном обслуговування, що підлягає
оплаті черговим платежем; що розірвання сторонами договору
відповідно з листом ДП “Дарницький вагоноремонтний завод” від
26.09.03 № 2023 відбулось після сплину поточного періоду, в
якому надавались останні послуги охорони (а.с. 133).
Скаржник помилково вважає вимоги позивача такими, що пов’язані з
безкоштовною передачею грошових коштів, оскільки ці вимоги
грунтуються на укладеному сторонами договорі, який не змінений,
не скасований в частині проведення платежів за надані послуги
охорони.
Зазначене свідчить по повноту встановлення Київським апеляційним
господарським судом обставин справи, та вірне застосування до
них норм матеріального та процесуального права, спростовує
доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.04.05 у справі № 2/9-30/266 залишити без зміни, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді В.Рибак
М.Михайлюк