ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2005 Справа N 39/82-41/379
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги військової частини А 2917
Міністерства оборони України
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 27.09.2005р.
у справі господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмежено
відповідальністю “Оберіг”
До військової частини А 2917
Міністерства оборони України
Про стягнення 5531,40 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
Позивач - Ярьоменко Л.І. (дов. від 14.02.05 № 9),
Відповідач - Пашик О.Д. (дов. від 01.03.05),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 22.07.2005 господарського суду м. Києва позов
задоволено з посиланням на акт звірки розрахунків від 01.07.02.
З Військової частини А - 2917 на користь товариства з обмеженою
відповідальністю “Оберіг” стягнуто 5531, 40 грн. основного
боргу, 55, 31 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 27.09.05 Київського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення господарського суду м. Києва залишено
без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Військова частина А 2917
звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою і
просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судами ст.ст. 161, 162, 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, порушення
ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; відсутність юридичної та
доказової сили накладної № 572 від 24.10.02; відсутність
юридичної та доказовою сили накладної № 572 від 24.01.02.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 16.11.05 до
23.11.05 у зв’язку із клопотанням сторони про ознайомлення з
матеріалами справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорених судових актів знаходить необхідним відмовити
в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, відповідно до усної угоди, укладеної між сторонами
спору в 2001 році, ТОВ “Оберіг” здійснено поставку відповідачу
на умовах попередньої оплати товару на суму 42537, 72 грн., який
було оплачено останнім в сумі 42796, 93 грн., що підтверджується
витягом з бухгалтерського журналу “Розрахунки з покупцями” по
рах.361. За підсумками 2001 року на кінець облікового року за
позивачем обліковувалась надмірно сплачена відповідачем сума
259, 21 грн., врахована при наступних розрахунках з
відповідачем.
Фактично у 2002 році між сторонами відбулись наступі розрахунки:
03.01.2002р. по накладній № 554 на суму 1012,50 грн.;
08.01.2002р. по накладній № 555 на суму 487,50 грн.;
21.01.2002р. по накладній № 569 на суму 1188 грн.; 24.01.2002р.
по накладній № 572 на суму 5790,61 грн.; 24.01.2002р.по
накладній № 573 на суму 2437,50 грн.
Судами також з’ясовано, що підписи осіб, які отримували товар у
позивача по накладних № 314 від 26.09.2001р. на суму 4794,84
грн., № 545 від 25.12.2001р. на суму 1275,00 грн., № 569 від
21.01.2002р. на суму 1188,00 грн., № 573 від 24.01.21002р. на
суму 2437,50 грн. відрізнялися від підпису особи, якій
доручалося отримувати товар відповідно до довіреностей.
24.01.2002 р. представником відповідача отримано рахунок № 633
на суму 5790,61 грн. на оплату товару, отриманого по накладній
від 24.01.2002 р. № 572, яку позивач не визнає як доказ,
оскільки її підписано не гр. Сіренко М.М., якого було
уповноважено отримати товар довіреністю с. МАЇ № 112154 від
24.01.2002 р., а іншою особою. Цей факт підтверджено висновком
судової експертизи, проведеної Київським НДІ судових експертиз.
Разом з тим, судами встановлено, що між сторонами спору було
підписано акт звірки розрахунків від 01.07.2002 р., яким
відповідачем визнано заборгованість за отриманий товар в сумі
5531,40 грн., яка складається з вартості отриманого товару по
спірній накладній в сумі 5790,61 грн. за мінусом 259,21 грн. -
сума попередньої оплати за станом на 01.01.2002р.
У зв’язку з чим суди дійшли правомірного висновку про
доведеність факту отримання відповідачем товару по накладній від
24.01.2002 р. № 572.
З огляду на викладене судові рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і
підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. ІІІ5, ПІ9, ІІІ11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 27.09.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 39/82-41/379 залишити без змін.