7/803 Про стягнення 40883,62 грн., - Текст документа

У листопаді 2005 року АЕК “Київенерго” звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ “Київський завод Геофізприлад” про стягнення 35273,43 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2633,17 грн. інфляційних, 2330,13 грн. пені, 596,89 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 35273,43 грн. - основного боргу, 50,00 грн. - пені, 596,89 грн. –3% річних, 2633,17 –інфляційної складової боргу, 496,96 грн. –судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року рішення місцевого господарського суду від 24.01.2006 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 23181,99 грн. основного боргу та 238,84 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями АЕК “Київенерго” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року скасувати повністю, рішення господарського суду м. Києва від 24.01.2006 року скасувати в частині розподілу державного мита та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь позивача суму сплаченого державного мита за подання позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.05.2001 року між АЕК “Київенерго” та ВАТ “Київський завод Геофізприлад” було укладено договір № 8383005-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді будинкам за адресами: вул. Мостицька, 8, вул. Межова, № № 3, 3А, 3Б, 3В, що знаходяться у м. Києві.

АЕК “Київенерго” та ВАТ “Київський завод Геофізприлад” 01.07.2004 року уклали угоду № 393-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 8383005 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до укладеної угоди, відповідач визнав заборгованість в сумі 147351,57 грн. за постачання позивачем теплової енергії у гарячій воді станом на 01.06.2004 року та зобов’язався погасити зазначену заборгованість в строк з 10.07.2004 року по 10.11.2004 року, а також здійснювати оплату за поточне споживання теплової енергії.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач направив пропозицію АЕК “Київенерго” про погодження угоди № Т-18/05-12 від 12.12.2005 року про заміну боржника у зобов’язанні укладеної між ВАТ “Київський завод Геофізприлад”(боржником) та ЖЕК –704 КП “Поділ-Житло”(новим боржником).

Відповідно до умов договору новий боржник приймає на себе зобов’язання боржника щодо погашення боргу в сумі 12091,44 грн. перед АЕК “Київенерго” за договором № 8383005-3 від 01.05.2001 року, а також приймає заборгованість, що виникла у боржника у період з 01.09.2004 року до 31.03.2005 року.

Згідно приписів ст. 520 ЦК України (435-15) , боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Враховуючи, що АЕК “Київенерго” відмовилось від погодження угоди про заміну боржника у зобов’язанні, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до ЖЕК –704 КП “Поділ-Житло” не перейшли зобов’язання відповідача про погашення заборгованості за угодою № 8383005-3 від 01.05.2001 року та заборгованості у період з 01.09.2004 по 31.03.2005 року.

В той же час, судова колегія зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної юридичної оцінки тому факту, що згідно Розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації “Про прийняття об’єктів нерухомості до комунальної власності територіальної громади Подільського району” від 09.06.2004 року № 255, Наказу КП “Поділ-Житло” № 579 від 15.06.2004 року “Про прийняття на баланс житлових будинків” до КП “Поділ-житло” перешли будинки за адресами: вул. Мостицька, 8, вул. Межова, № № 3, 3А, 3Б, 3В, що знаходяться у м. Києві, проте фактично КП “Поділ-Житло” дані будинки, як балансоутримувачу були передані 22.03.2005 року по актам приймання-передачі відомчого фонду в комунальну власність територіальної громади Подільського району, які були затверджені Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 233 від 22.03.2005 року.

Суди попередніх інстанцій також не встановили, а й відповідно не врахували, якому підприємству перераховувались кошти жителями будинків за адресами: вул. Мостицька, 8, вул. Межова, № № 3, 3А, 3Б, 3В, що знаходяться у м. Києві за спожиту теплову енергію у період з 09.06.2004 року по 27.10.2004 року, а також у період з 27.10.2004 року по 22.03.2005 року.

Враховуючи, що наведені вище обставини мають суттєве значення для вирішення справи по суті, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) та прийняли незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судові рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст. 36 та ст. 38 ГПК України (1798-12) , повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.