ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2005 Справа N 22/177
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Києві, касаційну
скаргу акціонерного банку “Діамант”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 02.06.2005 року
у справі № 2/177
за позовом акціонерного банку “Діамант”
(далі –Банк)
до ТОВ “Атем” (далі –Товариство)
Про виселення
за участю представників:
позивача: - Бондар О.М.,
відповідача: - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.04.2005 року у
справі № 22/177 (суддя Шкурат А.М.) позовні вимоги Банку до
Товариства про виселення задоволено: виселено відповідача з
виробничого приміщення загальною площею 1203 м2, що розташоване
за адресою: м. Київ, вул.. Промислова, буд. 4б, літ. “Н”,
стягнуто з Товариства на користь Банку витрати по сплаті
державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 року (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко
А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 29.04.2005 року у
даній справі скасоване та прийняте нове рішення, яким в
задоволенні позовних вимог Банку відмовлено, стягнуто з позивача
на користь відповідача витрати по сплаті державного мита за
подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 02.06.2005 року у справі № 22/177
скасувати, а рішення господарського суду м. Києва у даній справі
залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог заявник
посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно
застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття
незаконного судового акту.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази, зокрема: договір найму виробничого
приміщення № 040920 від 25.09.2004 року між ТОВ “Атем” та ВАТ
“Домобудівний комбінат № 1 ім. М.В. Співака” (далі –Договір
№ 040920) відповідно до якого останній передав ТОВ “Атем” у
строкове платне користування будівлю виробничого приміщення
загальною площею 1203 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.
Промислова, буд. 4-б, літ. “Н”; акт приймання-передачі вказаного
приміщення від 25.09.2004 року; копії платіжних доручень № 4575
від 05.11.2004 р., № 5054 від 27.12.2004 р., № 5475 від
11.02.2005 р., № 5869 від 21.03.2005 р., № 6157 від 11.04.2005
р., якими підтверджується виконання ТОВ “Атем” Договору № 040920
в частині оплати за користування предметом договору; укладений
між ТОВ “Соннель” та акціонерним банком “Діамант” договір від
16.02.2005 року про погашення зобов’язань шляхом передачі
відступного. Дослідивши подані докази, апеляційний господарський
суд з огляду на виконання обома сторонами умов Договору № 040920
правомірно спростував висновки місцевого господарського суду про
те, що вказаний договір є неукладеним, а відтак, враховуючи
зміст, мету договору і послідуючу поведінку сторін, обґрунтовано
дійшов висновку про те, що вказаний договір є укладеним та
правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог через
відсутність правових підстав для виселення відповідача.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд апеляційної
інстанції обґрунтовано послався на вимоги ст. ст. 638, 760, 762,
763, 770, 793 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють спірні
відносини, та вказав, що договір є укладеним, якщо сторони в
належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При
цьому факт укладення договору за відсутності в його тексті умов,
які визнаються законом істотними, може доводитись відповідно до
ст. 218 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, в тому числі шляхом надання
доказів про його часткове або повне виконання стороною договору
за умови прийняття виконання другою стороною. Вказане не
спростовується частиною 8 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
оскільки в даному випадку має місце лише порушення вимоги про
форму правочину, яке спричиняє наслідки, встановлені ст. 218 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного банку “Діамант” залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 року у справі № 22/177 залишити без змін.