ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2005 р. Справа N 14/155-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
скаргу України”
на постанову від 19.07.2005 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 14/155-05
за позовом ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України” (надалі –Компанія)
До ВАТ по газопостачанню та
газифікації “Сумигаз” (надалі
–Товариство)
Про спонукання до укладення договору
за участю представників:
від позивача - Овдіна Ю.Б.
від відповідача - Тарапак М.А., Шабрикова О.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Компанія звернулась до суду з позовом про зобов’язання
Товариства укласти договір на транспортування природного газу
для потреб населення на 2005 рік у запропонованій позивачем
редакції.
Товариство проти задоволення позову заперечувало посилаючись на
те, що згідно чинного законодавства укладення договорів
здійснюється на добровільних засадах, тому воно не може бути
примушене до укладення спірного договору.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26.05.2005 р.
(суддя Гудим В.Д.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 19.07.2005 р. (судді:
Кравець Т.В., Гончар Т.В., Істоміна О.А.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанову скасувати, а справу за підсудністю передати
для розгляду господарському суду міста Києва, мотивуючи скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судами норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Приймаючи рішення та постанову про відмову в позові суди першої
та апеляційної інстанцій виходили з того, що укладення спірного
договору не є обов’язковим для сторін.
З наведеною мотивацією погодитись не можна.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарські
договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами
щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 649 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на
підставі правового акта органу державної влади, органу влади
Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в
інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 187 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
згідно з якою спори, що виникають при укладанні господарських
договорів за державним замовленням, або договорів, укладення
яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках,
встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні
спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це
передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти
певний господарський договір на підставі укладеного між ними
попереднього договору.
Як вбачається з матеріалів справи договір, який є предметом
даного переддоговірного спору, укладається на підставі правових
актів органів державної влади, а саме: Закону України “Про
трубопровідний транспорт” ( 192/96-ВР ) (192/96-ВР)
, Правил подачі та
використання природного газу в народному господарстві України
(затверджені наказом Державного комітету України по нафті і газу
від 1.11.1994 року № 355 ( z0281-94 ) (z0281-94)
), постанови Кабінету
Міністрів України від 13.11.1998 року № 1785 “Про вдосконалення
розрахунків за спожитий природний газ”, ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
Правил
надання населенню послуг з газопостачання (затверджені
постановою Кабінету Міністрів України від 9.12.1999 року № 2246
( 2246-99-п ) (2246-99-п)
[у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 14.04.2004 року № 476] ( 476-2004-п ) (476-2004-п)
), Порядку забезпечення
галузей національної економіки та населення природним газом
(затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
27.12.2001 року № 1729 ( 1729-2001-п ) (1729-2001-п)
), постанови Національної
комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000
року № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що
надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за
поставлений природний газ” ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
.
За таких обставин, висновок судів про необов’язковість укладення
спірного договору є необґрунтованим.
Посилання судів на те, що між сторонами існує договір від
04.03.2003 р. № 13/95 про умови приймання-передачі природного
газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його
споживачам не приймається колегією суддів до уваги, оскільки
останній регулює технічні питання приймання-передачі природного
газу і предмет його регулювання не тотожний предмету спірного
договору.
Відтак ухвалені у справі рішення і постанова не ґрунтуються на
нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини,
та прийняті за наслідком неправильної юридичної оцінки фактичних
обставин справи, у зв’язку з чим їх не можна визнати законними
та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій”
( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства
права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами прав і законних інтересів юридичних
осіб. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя
для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами. Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж
Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав
і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з
частиною 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений
права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона
віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про судоустрій
України” ( 3018-14 ) (3018-14)
, місцеві господарські суди розглядають
справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші
справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Відповідно до ст. 13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, усі справи,
підвідомчі господарським судам, розглядають у першій інстанції
місцеві господарські суди (господарські суди Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя).
Компетенція зазначених судів щодо розгляду справ розмежовується
за територіальною ознакою. Загальні правила територіальної
підсудності справ визначено ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
частиною першою якої, зокрема, передбачено, що справи у спорах,
що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських
договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними
розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони,
зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони
певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати
послуги, сплатити гроші тощо.
Предметом позову у даній справі є зобов’язання Товариства
укласти договір на транспортування природного газу для потреб
населення на 2005 рік у запропонованій позивачем редакції, де
стороною, зобов'язаною надати послуги, є позивач. Таким чином,
справа мала бути розглянута за місцем знаходження позивача,
тобто, господарським судом міста Києва.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо рішення прийнято
господарським судом з порушенням правил предметної або
територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у
частині четвертій статті 17 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
. Випадок,
передбачений у частині четвертій статті 17 цього Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
в даній справі місця не мав.
З урахуванням викладеного, рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”
задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 26.05.2005 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.07.2005 р. у справі № 14/155-05 скасувати.
Справу за підсудністю передати для розгляду господарському суду
міста Києва.