ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2005 Справа N 05-5-44/7190
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в акціонерної енергетичної компанії
м. Києві касаційну скаргу “Київенерго”
на ухвалу господарського суду м. Києва від
15.07.2005 року
у справі № 05-5-44/7190
за позовом акціонерної енергетичної компанії
“Київенерго”
До територіального медичного об’єднання
Печерського району
Про стягнення 135903,37 грн.,
за участю представників:
позивача - Комісар С.П. ,
відповідача - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2005 року у
справі № 05-5-44/7190 (суддя Коротун О.Н.) позовну заяву
акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” повернуто
заявнику без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 64 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду
м. Києва від 15.07.2005 року у даній справі скасувати, справу
передати на розгляд до господарського суду першої інстанції. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
господарським судом першої інстанції порушені норми
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
ухвали.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування місцевим господарським судом норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, однією з підстав повернення
позовної заяви суд першої інстанції зазначив ту обставину, що
надане скаржником платіжне доручення не може бути належним
доказом сплати державного мита у встановлених порядку та
розмірі, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного
законодавства.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи державне мито за
позовної заявою у даній справи сплачено платіжним дорученням
№ 6697 від 01.07.2005 року на суму 1359,03 грн.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що до скарги повинні додаватися докази
сплати державного мита.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито сплачується чи
стягується в доход державного бюджету України в порядку і
розмірі, встановлених законодавством України.
Пунктом “а” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
встановлено, що із заяв майнового
характеру сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6
неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, на звороті платіжного доручення № 6697 від 01.07.2005
року міститься відмітка про зарахування в доход Державного
бюджету сплаченої суми.
Відтак, вимоги процесуального закону щодо порядку та розміру
сплати державного мита позивачем дотримані.
Доводи господарського суду першої інстанції про те, що зазначене
платіжне доручення не приймається як належний доказ сплати
державного мита, оскільки дата зарахування сплаченої суми в
доход Державного бюджету України передує даті платіжного
доручення, не приймається судовою колегією до уваги, з огляду на
те, що допущена кредитною установою помилка не спростовує факт
сплати мита позивачем, проходження цього платежу та зарахування
державного мита в доход Державного бюджету.
Крім того, приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд
дійшов висновку про те, що додані до позовної заяви фіскальний
чек № 4566 від 25.06.2005 року та опис вкладення від 25.06.2005
року не є належними доказами направлення копії позовних
матеріалів відповідачу, оскільки не містять відмітки вузла
зв’язку.
Однак, згідно з ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
такий чек та опис
вкладення до листа є доказами. У випадку сумніву їх
вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність таких
доказів, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але
не мав законних підстав для повернення скарги.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія прийшла до
висновку про неправомірність винесеної судом першої інстанції
ухвали про повернення без розгляду позовної заяви акціонерної
енергетичної компанії “Київенерго”
За таких обставин ухвала господарського суду м. Києва від
15.07.2005 року підлягає скасуванню, а справа передачі на
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерної енергетичної компанії “Київенерго”
задовольнити.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 15.07.2005 року у справі
№ 05-5-44/7190 скасувати, справу направити до господарського
суду м. Києва для розгляду по суті.