ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2005 Справа N 5/124-05-2909
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів: Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.
розглянувши відкритого акціонерного товариства Фірма
касаційну скаргу “ЄВГО”
на постанову від 04.10.2005 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду Одеської області
за позовом відкритого акціонерного товариства
Енергопостачальної компанії
“Одесаобленерго” в особі Північного району
електричних мереж
До відкритого акціонерного товариства Фірма
“ЄВГО”
Про стягнення 38566, 92 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Лапчева Н.В. –дов. № 155 від 23.03.2005р.,
Радоуцька С.М. –дов. № 156 від 23.03.2005р.
відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2005р. в
задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем недоведений факт
несвоєчасної оплати відповідачем спожитої ним електроенергії та
перевищення лімітів споживання електроенергії.
Постановою від 04.10.2005р. Одеського апеляційного
господарського суду рішення від 04.07.2005р. господарського суду
Одеської області скасовано. Позов задоволено повністю.
Постанова мотивована умовами договору про постачання електричної
енергії; Правилами користування електричною енергією,
затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р.( z0417-96 ) (z0417-96)
(далі Правила ( z0417-96 ) (z0417-96)
); п. 11 Порядку постачання
електричної енергії споживачам, затвердженого Постановою КМ
України від 09.04.2002 р. № 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
(далі Порядок
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
) та ст.ст. 26, 27 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
(далі Закон ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
).
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить її скасувати, мотивуючи скаргу невірним застосуванням та
порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 5 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 43, ч. 2 ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 11 Порядку
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу частково та змінити
оскаржувану постанову з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що 19.06.2003р. між ВАТ
“Одесаобленерго” та відповідачем було укладено договір № 007300
про постачання електричної енергії / надалі Договір/ разом з
додатками, які є невід’ємною частиною Договору, відповідно до
якого енергопостачальна організація зобов’язалась постачати
електричну енергію відповідачу, а останній сплачувати її
вартість у відповідності до умов та в строки передбачені
Договором.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 29.10.2003р. до
Договору та п. 4.2.2 Договору, сторонами узгоджені договірні
величини електроспоживання та умови коригування договірних
величин, у випадку перевищення яких відповідач несе
відповідальність у розмірі п’ятикратної вартості різниці
фактично спожитої та скоригованої договірної величини згідно
ч. 5 ст. 26 Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та п. 11 Порядку
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
.
Пунктом 7.7 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за
електроенергію здійснюється споживачем грошовими коштами на
поточний рахунок із спеціальним режимом використання
постачальника відповідно до показів розрахункових засобів
обліку, які фіксуються у терміни, передбачені Договором /додаток
№ 2/. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не
перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Судами встановлено, що у липні 2004 р. відповідачем фактично
було спожито 15 700 кВт/год при заявленому обсязі споживання 22
000 кВт/год.
Споживачу було виставлено рахунок на оплату спожитої електричної
енергії у липні 2004 р. датований позивачем 20.07.2004р. на суму
5 641 грн., який був отриманий відповідачем 20.07.2004 р. з
терміном оплати до 25.07.2004 р.
У грудні 2004 р. відповідачем фактично було спожито 31 012
кВт/год при заявленому обсязі споживання 22 000 кВт/год.
Споживачу було виставлено рахунок на оплату спожитої електричної
енергії у грудні 2004 р. датований позивачем 20.12.2004р. на
суму 8 752,82 грн., який був отриманий відповідачем 20.12.2004
р. з терміном оплати до 27.12.2004 р.
Як вбачається із матеріалів справи, виставлений рахунок за
липень 2004р. відповідачем сплачений 27.07.2004 р., а рахунок за
грудень 2004 р. сплачений 28.12.2004 р.
Згідно з п. 11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
, граничні величини
споживання електричної енергії та потужності доводяться до
споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором
між місцевою енергопостачальною організацією та
споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною
договору. За підсумками місяця гранична величина споживання
електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично
сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Оскільки споживач прострочив термін оплати, то позивачем були
складені та направлені відповідачу повідомлення про встановлення
скоригованої договірної величини за липень 2004 р., яка
становить 0 кВт/год та за грудень 2004 р., яка становить 5 785
кВт/год та встановлено розмір сплати за електроенергію з
урахуванням штрафних санкцій в зазначених періодах на загальну
суму 38 566,92 грн.
З огляду на зазначене колегія вважає правильними висновки
апеляційної інстанції щодо правомірності нарахування відповідачу
п’ятикратної вартості за перевищення договірної граничної
величини споживання електричної енергії, оскільки відповідач
невчасно розрахувався за спожиту ним електроенергію в липні та
грудні 2004 р., а позивач у відповідності до умов Договору та
згідно п. 11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
належним чином та у
встановлені строки довів відповідачу скориговану граничну
величину споживання електричної енергії за вказаний період.
Зважаючи на викладене, колегія вважає, що апеляційним
господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, порушень норм матеріального і процесуального права не
вбачається, тому судове рішення відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстави для його скасування
відсутні.
Посилання позивача в касаційній скарзі на порушення апеляційним
судом норм процесуального права не приймаються до уваги з тих
підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є
підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках,
передбачених ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та в разі,
якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення.
Однак, приймаючи до уваги встановлені факти, Вищий господарський
суд, керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 233 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, дійшов висновку про необхідність зменшення суми
санкції до 9641,73 грн., а тому судовий акт в частині стягнення
суми санкції підлягає зміні, а в іншій частині –залишенню без
змін.
Керуючись п. 3 ст. 83, ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.10.2005р. у справі № 5/124-05-2909 змінити в частині
стягнення суми, зменшивши її розмір до 9641,73 грн.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 04.10.2005р. у справі № 5/124-05-2909 залишити без
змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко