ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2005 Справа N 2/304(21/281)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Києві, касаційне
подання Луганського транспортного прокурора
на ухвалу господарського суду Луганської
області від 12.07.2005 року
у справі № 2/304(21/281)
за позовом Луганського транспортного прокурора
в інтересах держави в особі
Міністерства транспорту України
його статутного державного
підприємства Донецької залізниці в
особі Луганської дирекції
залізничних перевезень
до державного підприємства
“Луганськвугілля”
Про стягнення 1509,72 грн.,
за участю представників:
позивача: - не з’явились,
відповідача: - не з’явились,
прокуратури: - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.07.2005
року у справі № 2/304(21/281) позов Луганського транспортного
прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту
України його статутного державного підприємства Донецької
залізниці в особі Луганської дирекції залізничних перевезень до
державного підприємства “Луганськвугілля” про стягнення 1509,72
грн. залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду прокурор
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним
поданням, в якому просить ухвалу господарського суду Луганської
області від 12.07.2005 року у справі № 2/304(21/281) скасувати,
справу направити на розгляд до суду першої інстанції. В
обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
місцевим господарським судом порушені норми процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної ухвали.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої
інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційне
подання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Виносячи ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що
прокурором пред’явлено позов не в інтересах держави, а в
інтересах самостійного суб’єкта господарювання, у зв’язку з чим
такий позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 1 ч. 1
ст. 81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Із законністю та обґрунтованістю висновку суду погодитись не
можна.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь
у судовому процесі, визначаються вказаним Законом ( 1789-12 ) (1789-12)
та процесуальним законодавством України. Статтею 361 Закону
України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
визначені засади
представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке
полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних
та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у
випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді
держави є наявність порушень або загрози порушень економічних,
політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних
дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у
відносинах між ними і державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому
саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує
необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд залишає позов без розгляду, якщо
позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її,
або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, місцевим господарським судом помилково
залишено позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки позовна заява підписана із
зазначенням посадового становища особою, яка має право
підписувати позовні заяви.
Водночас, як зазначив Конституційний суд України в рішенні від
08.04.1999 р. (далі – рішення КСУ), прокурор чи його заступник у
кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на
законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме
відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх
захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати
свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності
приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під
поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах”, зазначених в ч. 2 ст. 2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної влади або
орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за
позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в господарському процесі, цей орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Тобто, прокурор може бути представником сторони у справі тільки
у випадку, коли цією стороною є орган державної влади або орган
місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої
влади.
Заявляючи позов про стягнення плати за користування вагонами у
сумі 1509,72 грн. Луганський транспортний прокурор
необґрунтовано визначив Міністерство транспорту України, як
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, оскільки назване міністерство не є позивачем
і стороною у господарському процесі, а суб’єктами спірних
правовідносин, які стосуються перевезення вантажів, є Донецька
залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень та
державне підприємство “Луганськвугілля”.
Донецька залізниця є самостійним господарюючим суб’єктом,
управління господарською діяльністю здійснює через свої органи
та посадових осіб і не є органом державної влади чи органом
місцевого самоврядування.
Таким чином, прокурором пред’явлено позов не в інтересах
держави, а в інтересах самостійного суб’єкта господарської
діяльності.
Суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув уваги, в
порушення ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
безпідставно
порушив провадження за позовом прокурора, а також помилково
залишив позов без розгляду з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не звернувши уваги на положення п. 1 ч. 1
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя
відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає
розгляду в господарських судах України.
З урахуванням викладеного, ухвалу місцевого господарського суду
не можна визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції зі стадії порушення справи у господарському суді.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Луганського транспортного прокурора в
інтересах держави в особі Міністерства транспорту України його
статутного державного підприємства Донецької залізниці в особі
Луганської дирекції залізничних перевезень задовольнити
частково.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 12.07.2005
року у справі № 2/304(21/281) скасувати, справу передати на
розгляд до господарського суду Луганської області зі стадії
порушення справи у господарському суді.