ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 47/65-05(08/643-03)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства
“Укренергоснаб” на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.08.2005р.
у справі № 47/65-05(35/339-04) господарського суду Харківської
області
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми”Запчасть”
до відповідача Акціонерного товариства “Укренергоснаб”
про стягнення 87 999,67грн.
за участю представників:
ТОВ”Запчасть” –не з’явилися;
АТ “Укренергоснаб” –не з’явилися
В С Т А Н О В И Л А:
Приватна виробничо-комерційна фірма “Запчасть” звернулася до
господарського суду Харківської області з позовом та просила
стягнути з відповідача - Акціонерного товариства “Укренергоснаб”
87 999,67грн. збитків.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що
відповідач не виконав в установлений строк взятих на себе
зобов’язань щодо обробки переданих заготівок колінвалів
відповідно до умов договору № 7 від 31.03.2003р. і повідомив про
неможливість такого виконання. При цьому, ним не повернуті
кошти, перераховані 07.04.2003р. в якості попередньої оплати, у
розмірі 87 999,67грн. (т.1 а.с 7-8).
Відповідач у справі – АТ “Укренергоснаб” у відзиві на позов
вважає, що спір у даній справі не підвідомчий господарському
суду, а повинен розглядатись Міжнародним комерційним арбітражним
судом при Торгово-промисловій палаті України (т.1 а.с.146-147).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Під час останнього розгляду справи, позивачем доповнено заявлені
позовні вимоги. Відповідно до поданої ним заяви, ТОВ
“Запчастина”, що є правонаступником ПВКФ “Запчасть”, просить
визнати недійсним договір № 7 від 31.03.2003р., укладений
сторонами, в частині арбітражного застереження.
Вимоги позивача у цій частині мотивовані невідповідністю
договору щодо передачі спорів на вирішення Міжнародного
комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті
ст. 1 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”
( 4002-12 ) (4002-12)
(т.1 а.с.186).
Рішенням господарського суду Харківської області від
28.03.2005р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду:
- договір № 7 від 31.03.2003р. в частині арбітражного
застереження визнано недійсним;
- з відповідача на користь позивача стягнуто 87 999,67грн.
заборгованості (т.1 а.с.211-213).
Задовольняючи заявлені вимоги в частині визнання недійсним
арбітражного застереження, суд першої інстанції виходив з того,
що договір у цій частині суперечить ст. 1 Закону України “Про
міжнародний комерційний арбітраж” ( 4002-12 ) (4002-12)
, якою встановлено
компетенцію арбітражу щодо вирішення спорів.
Вимоги в частині стягнення збитків задоволені судом з огляду на
те, що:
- позивачем здійснено передплату робіт за договором, між тим,
відповідач не виконав в установлений договором строк взятих на
себе зобов’язань щодо оброблення заготівок колінчатих валів;
- при цьому, відповідач повідомив про неможливість виконання
таких робіт;
- розмір збитків позивача дорівнює розміру здійсненої ним
передплати робіт, що мали виконуватись відповідачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.08.2005р. рішення господарського суду Харківської області від
28.03.2005р. залишено без змін (т.2 а.с.72-75).
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, АТ
“Укренергоснаб” звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі
ухвалу господарського суду Харківської області від 26.11.2004р.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм
процесуального права судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент укладення
договору, виникнення права на позов та звернення до суду з
позовом), цивільні права і обов'язки виникають з підстав,
передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої
інстанції та перегляді прийнятого рішення судом апеляційної
інстанції встановлено, що 31.03.2003р. між сторонами у справі
–АТ “Укренергоснаб” та ПВКФ “Запчасть”, правонаступником якої є
ТОВ “Запчасть”, укладено договір № 7, за умовами якого,
відповідач брав на себе зобов’язання щодо оброблення та
зберігання колінчастих валів, а позивач –оплати відповідних
послуг (пп. 1,3.1).
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк, зокрема,
відповідно до умов договору; одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається
в силу ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за винятком випадків,
передбачених законом.
Договором передбачено, що оплата послуг здійснюється на умовах
внесення авансу у розмірі 50%, а роботи щодо оброблення
колінчатих валів –протягом 45 днів з моменту надходження коштів
(пп. 3.1,3.2 договору).
Як встановлено судами, позивач виконав взяті на себе
зобов’язання за цим договором у повному обсязі, перерахувавши
відповідачу згідно виставленого ним рахунку 87 999,67грн. в
якості передплати, що не заперечується відповідачем. Між тим, АТ
“Укренергоснаб” взяті на себе зобов’язання щодо обробки
отриманих колінчастих валів не виконав, хоча строк виконання
такого зобов’язання настав.
В силу ч. 1 ст. 208 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинно
бути виконано в натурі.
Разом з тим, відповідачем було повідомлено про неможливість
виконання зобов’язання в натурі і на вимоги позивача повернуто
заготівки колінчастих валів у кількості 100шт.
За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 213 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо внаслідок прострочення боржника виконання
втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від
прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про
обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з
відповідача збитків, розмір яких дорівнює сумі отриманої
попередньої оплати.
При цьому, судом першої інстанції правомірно визнано недійсним
укладений сторонами договір в частині арбітражного застереження.
Так, в силу ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), недійсною, зокрема, є та угода, що не
відповідає вимогам закону.
Договором передбачено, що спори, у випадку не вирішення їх
сторонами, передаються на вирішення комерційного арбітражного
суду України при Торгово-промисловій палаті України. При цьому,
сторонами невірно зазначено назву установи.
Однак, відповідно до ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підвідомчий
господарським судам спір може бути передано сторонами на
вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про
визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських
договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
В силу п. 2 ст. 1 Закону України “Про міжнародний комерційний
арбітраж” ( 4002-12 ) (4002-12)
, до міжнародного комерційного арбітражу
можуть за угодою сторін передаватися:
- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що
виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів
міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство
хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;
- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних
об'єднань та організацій, створених на території України, між
собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими
суб'єктами права України.
Аналогічне положення містить і п. 1.1.Регламенту Міжнародного
комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті
України, який затверджено рішенням президії Торгово-промислової
палати України від 25.08.94р.
Даний спір не виник при здійсненні міжнародних економічних
зв’язків; жодна з сторін даного спору не є підприємством з
іноземними інвестиціями, а також не відноситься до міжнародних
об’єднань чи організацій.
Таким чином, вирішення спорів, що виникають у зв’язку з
виконанням зобов’язань за вищевказаним договором, не входить до
компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду при
Торгово-промисловій палаті України.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з урахуванням
вищенаведених норм права, дійшов правильного висновку щодо
недійсності арбітражного застереження, включеного сторонами до
тексту договору, що підтримано судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на те, що суди повинні були зупинити
провадження у даній справі до розгляду його касаційної скарги на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.01.2005р., якою скасовано ухвалу господарського суду
Харківської області від 26.11.2004р. про припинення провадження
у даній справі та направлено справу на розгляд до суду першої
інстанції, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду
даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що
розглядається іншим судом.
Постанова апеляційної інстанції, в силу ч. 3 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, набирає законної сили з дня її прийняття.
Отже, постанова Харківського апеляційного господарського суду
від 18.01.2005р. набрала законної сили 18.01.2005р. На момент
прийняття рішення від 28.03.2005р. та постанови від 09.08.2005р.
у даній справі касаційне провадження з перегляду постанови
Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2005р.
порушено не було, у зв’язку з чим підстав для зупинення
провадження у даній справі у судів не було.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови
Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2005р.,
якою правомірно залишено без змін рішення господарського суду
Харківської області від 28.03.2005р., не має.
З АТ “Укренергоснаб” підлягає стягненню в доход державного
бюджету 482,50грн. державного мита, у зв’язку з тим, що подана
касаційна скарга не була оплачена державним митом скаржником.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.08.2005р. у справі № 47/65-05(35/339-04) господарського суду
Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Акціонерного товариства “Укренергоснаб” – без задоволення.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Укренергоснаб” в доход
державного бюджету 482,50грн. державного мита.
3. Доручити видати наказ на виконання п. 2 резолютивної частини
даної постанови господарському суду Харківської області.