ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
22.11.2005                                     Справа N 20/471
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів:           Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши матеріали  
касаційної скарги      ЗАТ “Ремдизель”
на постанову           від 15.06.2005 Київського апеляційного
                       господарського суду
та ухвали              від 29.03.2005 господарського суду міста
                       Києва
у справі               № 20/471
за скаргою             ЗАТ “Ремдизель”
стягувач               Науково-виробничої фірми “ППЛ”
на дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача –Ольмезов В.А.,
- відповідача – не з’явився,
- ВДВС –не з’явився,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ЗАТ “Ремдизель” звернувся до господарського суду міста Києва  зі
скаргами:
1).  №  39  від  11.02.05 на бездіяльність та  окремі  дії  ВДВС
Подільського райуправління юстиції у м. Києві;
2).  № 40 від 11.02.05 на постанову державного виконавця відділу
державної  виконавчої служби Подільського райуправління  юстиції
м.  Києва  від 4.02.2005 року про накладення на голову правління
ЗАТ  “Ремдизель”  штрафу  в  розмірі  10  (десяти  неоподаткових
мінімумів доходів громадян);
3).  № 55 від 21.02.05 на постанову державного виконавця відділу
державної виконавчої служби Подільського райуправління юстиції у
м.  Києві від 10.02.2005 року якою накладено стягнення на Голову
правління  ЗАТ “Ремдизель” в розмірі 20 (двадцять) неоподаткових
мінімумів доходів громадян (триста сорок гривень).
 
Ухвалами  господарського суду міста Києва від 29.03.05 у  справі
№ 20/471:
1.Відмовлено   в   задоволенні   скарги   ЗАТ   “Ремдизель”   на
бездіяльність та окремі дії ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві.
 
2.Відмовлено  в задоволенні скарги ЗАТ “Ремдизель” на  постанову
ВДВС  Подільського РУЮ у м. Києві від 04.02.05 (скарга № 40  від
11.02.05).
 
3.Задоволена  скарга  ЗАТ  “Ремдизель”  №  55  від  21.02.05  на
постанову  ВДВС  Подільського РУЮ у м. Києві  від  10.02.05  про
накладення  штрафу  у  розмірі 340 грн. Вказана  постанова  ВДВС
скасована.
 
Апеляційні скарги ЗАТ “Ремдизель” на ухвалу господарського  суду
м.  Києва  від  29.03.05, якою відмовлено в  задоволенні  скарги
заявника   на  постанову  ВДВС  РУЮ  у  м.  Києві  від  04.02.05
накладення штрафу та ухвалу господарського суду від 29.03.05 про
відмову в задоволенні скарги ЗАТ “Райдизель” на бездіяльність та
окремі дії ВДВС прийняті до апеляційного провадження.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
15.06.2005  у справі № 20/471 апеляційні скарги ЗАТ  “Ремдизель”
на  ухвали  господарського суду м. Києва від 29.03.05 по  справі
№  20/471  залишені без задоволення. Ухвала господарського  суду
міста  Києва  від  29.03.05 у справі  №  20/471  про  відмову  у
задоволенні  скарги ЗАТ “Ремдизель” на дії державного  виконавця
залишена без змін.
 
В  касаційній  скарзі до Вищого господарського суду  України  на
постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
15.06.2005  ЗАТ  “Ремдизель” ставить питання про її  скасування,
скасування  ухвали господарського суду м. Києва  від  29.03.3005
р.,   якою  відмовлено  ЗАТ  “Ремдизель”  в  задоволенні  скарги
11.02.2005  року  на бездіяльність та окремі дії  держвиконавців
ВДВС  Подільського  райуправління юстиції  м.  Києва  та  ухвали
господарського   суду  м.  Києва  від  29.03.2005   року,   якою
відмовлено  ЗАТ “Ремдизель” в задоволенні скарги від  11.02.2005
року   на  постанову  ВДВС  Подільського  райуправління  юстиції
м.  Києва  04.02.2005  року  про  накладенні  штрафу  на  голову
правління підприємства Мельника В.І. і прийняття нового  рішення
про   задоволення   скарг  ЗАТ  “Ремдизель”.  Касаційна   скарга
мотивована  тим, що судом як першої так і апеляційної  інстанції
порушені норми матеріального та процесуального права.
 
Заслухавши   доповідача,   пояснення   представника    позивача,
перевіривши   застосування  судами  попередніх  інстанцій   норм
матеріального  та  процесуального права Вищий господарський  суд
України   вважає,   що  касаційна  скарга  підлягає   частковому
задоволенню з таких підстав:
11.02.2005  року  ЗАТ “Ремдизель” звернулось  до  Господарського
суду м. Києва з 2-ма скаргами на дії ВДВС Подільського районного
управління юстиції м. Києва у справі № 20/471.
 
В  перший  скарзі  оскаржувалось  бездіяльність  та  окремі  дії
держвиконавців, в другій постанова держвиконавця від  04.02.2005
про  накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних  мінімумів
доходів громадян на голову правління підприємства Мельника  В.І.
в  порядку  ст.  87  Закону України “Про виконавче  провадження”
( 606-14  ) (606-14)
         у зв’язку з невиконанням підприємством без поважних
причин  наказу господарського суду м. Києва у справі №  20/  471
про  повернення ТОВ “НВФ ППЛ технічної документації в  кількості
103  найменування,  переданої згідно з актом  приймання-передачі
від 03. 08. 2001 року та технічного оснащення, переданого згідно
акта  приймання-передачі  від 09.09.  2001  року  відповідно  до
накладної, оплаченої 18.05.2001 року.
 
Скарги  мотивувались  тим,  що  держвиконавцем  підприємства  не
роз'яснювались   права  сторони  виконавчого  провадження,   ряд
виконавчих   дій  вчинено  до  попереднього  роз'яснення   прав,
державними  виконавцями не встановлювались  причини  невиконання
наказу,  порушено порядок затвердження постанови про  накладення
штрафу  (постанова затверджена самим держвиконавцем Жилою  В.В.,
як  заступником  ВДВС,  тоді  як  ст.  87  Закону  України  “Про
виконавче  провадження”  ( 606-14  ) (606-14)
          вимагає  її  затвердження
виключно начальником відповідної виконавчої служби).
 
Ухвалами  господарського  суду  м.  Києва  від  29.03.05  (судом
винесені  ухвали  по кожній скарзі окремо) в  задоволені  скарги
відмовлено.   На   обидві  ухвали  ЗАТ  “Ремдизель”   подавались
апеляційні скарги (окремо по кожній).
 
Постановою  Київського  Апеляційного  господарського  суду   від
15.06.2005 року в задоволенні апеляційних скарг відмовлено.
 
Як вказує скаржник і вбачається з постанови, відмова мотивується
тільки  по апеляційній скарзі про законність накладення  штрафу.
Мотивація  по відмові по апеляційній скарзі на бездіяльність  та
окремі дії держвиконавців відсутня.
 
В  резолютивній  частині постанови зазначається, що  залишаються
без  задоволення обидві апеляційні скарги. Але тут  же  в  п.  2
вказується,  що  залишається без змін одна ухвала господарського
суду м. Києва від 29.03. 2005 року на дії держвиконавця.
 
Про  другу  ухвалу  від  29.03.2005 року в резолютивній  частині
нічого не вказано.
 
Таким   чином  зі  змісту  постанови  суду  вбачається,   що   в
мотивувальній частині мотивувалась відмова по апеляційній скарзі
про  законність  накладення штрафу,  а  в  резолютивній  частині
фіксується  про  залишення без змін  ухвали  по  скарзі  на  дії
держвиконавця.
 
Судова   колегія  касаційної  інстанції  вважає,  що   викладені
обставини  свідчать  про  те, що доводи обох  апеляційних  скарг
належним чином недосліджені.
 
Відповідно  до ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14  ) (606-14)
         передбачено накладення штрафу у випадку невиконання
без  поважних  причин у встановлений державним виконавцем  строк
рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, тобто ст. 87
вказаного Закону ( 606-14 ) (606-14)
         пов’язує накладення штрафу у випадку
невиконання зобов’язання виключно без поважних причин. Обов’язок
встановлювати  причини  невиконання наказу  господарського  суду
лежить  на державному виконавці. Пояснення ЗАТ “Ремдизель”  щодо
причин  невиконання  наказу  господарського  суду  міста   Києва
№  20/471  не прийнято судами до уваги без з’ясування  обставин,
перевірки   матеріалів   справи  та  дій  державного   виконавця
відповідно  до  ч.  1  ст.  7  Закону  України  “Про   виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
        .
 
Відповідно  до  ст.  111-7 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна
інстанція  на  підставі встановлених фактичних  обставин  справи
перевіряє  застосування  судом першої та  апеляційної  інстанції
норм  матеріального і процесуального права. Касаційна  інстанція
не  має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не  були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи
іншого  доказу,  про перевагу одних доказів над іншими,  збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
 
Керуючись  ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10,  111-11,  111-12,
111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  ЗАТ “Ремдизель” на постанову  від  15.06.2005
Київського  апеляційного  господарського  суду  та  ухвали   від
29.03.2005  господарського суду міста Києва у  справі  №  20/471
задовольнити частково.
 
Постанову  від 15.06.2005 Київського апеляційного господарського
суду  скасувати.  Передати  справу  до  Київського  апеляційного
господарського   суду   для  розгляду  апеляційних   скарг   від
19.04.2005.