ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 19/583
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства “Українське
агентство з авторських та суміжних прав”, м. Київ (далі
–ДП “УААСП”)
на рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2004
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2005
зі справи № 19/583
за позовом ДП “УААСП”
до підприємства кабельного телебачення товариства з обмеженою
відповідальністю “АРТ-ТБ”, м. Артемівськ Донецької області (далі
– ТОВ “АРТ-ТБ”),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
- Спілка кабельного телебачення України, м. Київ (далі - СКТУ)
про стягнення авторської винагороди в сумі 12 558 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДП “УААСП” –Кур’янова С.В.,
ТОВ “АРТ-ТБ” –Федорова І.Ю.,
СКТУ –не з’явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
ДП “УААСП” звернулося з позовом про стягнення з ТОВ “АРТ-ТБ”
заборгованості з виплати авторської винагороди у сумі 12 518
грн. та 40,15 грн. пені.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2004
справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції з
метою з’ясування наявності у позивача прав на управління
авторськими правами використаних творів та встановлення фактів
використання ТОВ “АРТ-ТБ” спірних об’єктів інтелектуальної
власності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2004
(суддя Овсяннікова О.В.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2005
(колегія суддів у складі: суддя Старовойтова Г.Я. –головуючий,
судді Калантай М.В., Кондратьєва С.І.), у задоволенні позову
відмовлено. Названі судові акти попередніх інстанцій з
посиланням на приписи статей 28-30, 39-40 Закону України “Про
авторське право та суміжні права” ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі –Закон
( 3792-12 ) (3792-12)
) мотивовано невизначеністю сторонами ліцензійної
угоди переліку творів, за використання яких сплачується
авторська винагорода, що виключає можливість стягнення з
відповідача такої авторської винагороди.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ДП “УААСП” просить скасувати рішення попередніх судових
інстанцій з даного спору, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема,
скаргу з посиланням на приписи статті 11 Бернської конвенції про
охорону художніх і літературних творів від 24.07.1971 мотивовано
обов’язком відповідача сплатити обумовлену суму авторської
винагороди за використання авторських творів шляхом їх
публічного сповіщення. Крім того, скаржник зазначає, що перелік
творів, використання яких передбачено спірною ліцензійною
угодою, не може вважатися істотною умовою такої угоди, у той час
коли актами про перерахування авторської винагороди
підтверджується факт часткового виконання ТОВ “АРТ-ТБ” спірної
ліцензійної угоди.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про фактичне
неукладення ліцензійної угоди сторонами у справі в зв’язку з
недосягненням згоди щодо предмету цієї угоди та просить залишити
оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу –без
задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
–ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з умовами ліцензійної угоди про виплату авторської
винагороди за публічне сповіщення обнародуваних творів від
07.12.2000 № КТ-7/00 ДП “УААСП” передало відповідачеві право на
публічне сповіщення творів;
- пунктом 2.6 названої ліцензійної угоди передбачено обов’язок
ТОВ “АРТ-ТБ” надавати позивачу усі необхідні дані про публічне
сповіщення творів, зазначених у додатку № 1 до цієї угоди, та
перераховувати ДП “УААСП” через Централізовану Платіжну Систему
СКТУ авторську винагороду за використання таких творів;
- фактично сторонами у справі не було визначено переліку
об’єктів інтелектуальної власності, право на використання яких
було предметом названої ліцензійної угоди;
- матеріалами справи не підтверджується факт публічного
сповіщення ТОВ “АРТ-ТБ” творів, суб’єктом майнових прав яких є
позивач;
- позивачем не доведено наявності прав на представництво
інтересів авторів, від імені яких він виступає.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність
підстав для стягнення з відповідача авторської винагороди за
ліцензійним договором.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
за винятком
випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону
( 3792-12 ) (3792-12)
, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має
право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання
твору. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за
створення і використання твору встановлюються в авторському
договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів
авторського права організаціями колективного управління з
особами, які використовують твори.
Згідно зі статтею 47 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
суб'єкти авторського
права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми
майновими правами організаціям колективного управління. Особи,
які використовують твори, виконання, програми мовлення,
примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати
організаціям колективного управління точний перелік використаних
творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм
мовлення разом з документально підтвердженими даними про
одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати
організаціям колективного управління винагороду в передбачений
термін і в обумовленому розмірі.
Частиною 3 статті 48 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачено, що
повноваження на колективне управління майновими правами
передаються організаціям колективного управління авторами та
іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на
основі договорів, укладених у письмовій формі.
Аналіз наведених приписів Закону дає підстави для висновку про
те, що підставою для стягнення з відповідача на користь
ДП “УААСП” авторської винагороди є підтверджений належними
доказами факт використання ТОВ “АРТ-ТБ” творів авторів, які в
установленому порядку передали позивачеві управління своїми
майновими правами на такі твори.
Проте всупереч вимогам статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за
якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не
реалізував свого процесуального обов’язку, пов’язаного з
доказуванням підстав позову.
Зокрема, як вбачається із з’ясованих судовими інстанціями
фактичних даних, ДП “УААСП” не подано належних доказів на
підтвердження обставин, що утворюють фактичну основу спірних
правовідносин, а саме, не доведено наявності у позивача
повноважень на управління майновими правами авторів
обнародуваних творів та факт порушення відповідачем переданих ДП
“УААСП” прав шляхом використання таких об’єктів авторського
права.
Водночас скаржником не наведено переконливих доводів про
порушення попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів
у встановленні фактичних даних з цієї справи.
З урахуванням викладеного Вищий господарський суд України
погоджується з висновком попередніх інстанцій про те, що в
даному разі правовим наслідком невиконання позивачем обов’язку з
доказування обставин, на які він посилається як на підставу
позовних вимог, є саме відмова у задоволенні позову.
Відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних
рішень місцевого та апеляційного господарських судів не
вбачається.
Керуючись статтями 111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2004 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
31.05.2005 зі справи № 19/583 залишити без змін, а касаційну
скаргу державного підприємства “Українське агентство з
авторських та суміжних прав” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь