21/102 Про банкрутство - Текст документа - Юридический Харьков плюс

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2005р. (суддя Черкаський В.І.) (а.с.100-105 т.6) затверджено мирову угоду у справі № 21/102 про банкрутство ЗАТ „Запоріждеревконструкція”, провадження у справі, повноваження арбітражного керуючого Беляніна Д.О. припинені.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2006р. (судді: Кричмаржевський В.А. –головуючий, Мірошниченко М.В., Хуторний В.М.) ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.10.2005р. залишено без змін.

ВАТ “Запоріжжяобленерго”, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі, ТОВ “Титан - 2000” та Орджонікідзевський районний центр зайнятості у м. Запоріжжі звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.10.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.04.2006р. скасувати, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 3 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) , ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України (1798-12) .

У судовому засіданні Вищого господарського суду України 20.06.2006р. оголошено перерву до 04.07.2006р., перерву продовжено до 11.07.2006р.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі- Закон (2343-12) ) мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 38 Закону (2343-12) , господарський суд при розгляді мирової угоди зобов’язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та встановлений Законом (2343-12) порядок укладення мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішення щодо укладення мирової угоди прийнято правомочним складом комітету кредиторів та за рішення щодо укладення мирової угоди висловились усі три члени комітету кредиторів.

Умови мирової угоди передбачають часткове прощення (списання) кредиторами четвертої черги боржникові боргу у розмірі 2.149.932грн.26коп. (п. 6), що складає 70 відсотків заборгованості, включеної до реєстру вимог кредиторів четвертої черги, на кожного кредитора, до решти боргу перед кредиторами четвертої черги –921.399грн.60коп. застосовується відстрочка сплати згідно з графіком, кінцевий строк для погашення боржником заборгованості кожному кредитору встановлений –11.10.2013р. Відносно кредиторів третьої черги умови мирової угоди передбачають відстрочення виконання боржником зобов’язань перед кредиторами третьої черги у сумі 606.374грн.81коп. , з яких 30 відсотків від суми боргу –181.912грн.44коп. буде погашатися боржником щомісячно рівними частинами кожному кредитору до 11.10.2009р., а 70 відсотків від суми боргу –424.462грн.37коп. –до 11.10.2013р. пропорційно кожному кредитору. Мирова угода передбачає графік погашення заборгованості.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону (2343-12) для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги. У даному випадку кредитори третьої черги, для яких передбачена відстрочка погашення заборгованості, знаходяться у рівних умовах, те ж стосується і кредиторів четвертої черги, для яких передбачено умовами мирової угоди часткове прощення (списання) кредиторами четвертої черги боржникові боргу у розмірі 2.149.932грн.26коп. , що складає 70 відсотків заборгованості, включеної до реєстру вимог кредиторів четвертої черги, на кожного кредитора.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку стосовно того, що в мировій угоді встановлені рівні умови для всіх кредиторів боржника.

Згідно зі ст. 1 Закону (2343-12) мировою угодою визнається домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів), зокрема, про відстрочку платежів, припинення зобов’язання за угодою сторін (прощення боргів).

Відстрочка, прощення(списання) кредиторами боргів чи їх частини передбачено ч. 1 ст. 35, ч. 4 ст. 37 Закону (2343-12) .

В силу положень зазначеної статті погашеними вимогами кредиторів є вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення.

Отже, у випадку укладення мирової угоди Закон (2343-12) передбачає певний порядок погашення грошових вимог кредиторів. Укладання мирової угоди у справі про банкрутство не ставиться Законом в залежність від форми власності кредиторів не надається будь-яких переваг окремим кредиторам, в тому числі тим, які є державними підприємствами чи установами.

Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) встановлює спеціальний порядок виявлення та задоволення вимог кредиторів, передбачає спецІальнІ заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які можуть застосовуватись виключно до підприємств, що перебувають у процедурі банкрутства.

За таких обставин, доводи скаржників - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі та Орджонікідзевського районного центру зайнятості у м. Запоріжжі стосовно того, що Закон України „Про державний бюджет на 2005рік” (2285-15) забороняє проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами), надавати відстрочки термінів її сплати, не стосуються випадків відстрочки сплати такої заборгованості на підставі мирової угоди у справі про банкрутство, а посилання ВАТ „Запоріжжяобленерго” на те, що, оскільки 60,25 відсотків акцій є державною власністю, списання 70% заборгованості скаржника суттєво порушує інтереси держави, не ґрунтуються на законі.

Враховуючи вищевикладене, колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ВАТ “Запоріжжяобленерго”, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі, ТОВ “Титан - 2000” та Орджонікідзевського районного центру зайнятості у м. Запоріжжі залишити без задоволення.