ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 16/150-05-3005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений
Відповідачів не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Закритого акціонерного товариства
касаційну скаргу Санаторій “Україна”
на постанову від 06.09.2005року Одеського
апеляційного господарського суду.
у справі № 16/150-05-3005 господарського суду
Одеської області.
за позовом Закритого акціонерного товариства
Санаторій “Україна”
до Спільного Українсько- Американського
підприємства “Еллайд Глобал Інк” у
вигляді ТОВ.
про виселення та стягнення 9983,17грн.
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство “Санаторій “Україна” звернулось до
господарського суду Одеської області з позовною заявою про
стягнення з спільного українсько-американського підприємства
“Еллайд Глобал Інк” у вигляді товариства з обмеженою
відповідальністю 276,67грн. заборгованості по орендній платі,
9.706,50 грн. неустойки, а також виселення відповідача з
незаконно займаного ним приміщення та зобов'язання передати
об'єкт оренди ЗАТ “Санаторій Україна” по акту
приймання-передачі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням СП “Еллайд
Глобал Інк” прийнятих на себе зобов'язань із своєчасної сплати
орендної плати по договору оренди № 4 від 01.05.2001року,
невиконанням СП “Еллайд Глобал Інк” зобов'язань з повернення
орендованого майна у зв'язку із закінченням терміну дії
вказаного договору, а також подальшим безпідставним
користуванням відповідачем об'єктом оренди після закінчення
строку дії договору оренди № 4 від 01.05.2001року.
Під час розгляду справи, у судовому засіданні 27.04.2005 року
ЗАТ “Санаторій “Україна” заявою про уточнення позовних вимог
збільшло вимоги в частині суми заявленої до стягнення неустойки
та просить стягнути 13.371,04 грн.
Рішенням від 12.05.05 року господарський суд Одеської області
позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги суд зазначив, що відповідач
безпідставно, після закінчення строку дії договору, займає
орендовані приміщення площею 50 кв. м за адресою: м. Одеса,
Французький бульвару, 54 та не повертає їх позивачу. Про
припинення договору позивач повідомив відповідача листом № 127/1
від 27.10.04 року
Також, обґрунтованими визнано вимоги щодо стягнення орендної
плати на підставі розрахунку позивача.
За апеляційною скаргою Спільного Українсько - Американського
підприємства “Еллайд Глобал Інк” у вигляді ТОВ Одеський
апеляційний господарський суд постановою від 06.09.2005року
рішення господарського суду Одеської області скасував та
відмовив у задоволені позову ЗАТ “Санаторій “Україна” з огляду
на те, що позивачем належними доказами не доведено, що орендар
знаходиться після закінчення терміну договору в орендованих
приміщеннях. Позивач знаходиться на тій же території де
знаходився об’єкт оренди, проте акт про знаходження орендодавця
після закінчення договору оренди не складав.
В матеріалах справи є довідки поштових відділень, що СП “Еллайд
Глобал Інк” за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 54 не
знаходиться. Отже, відповідач не був повідомлений належним чином
про час та місце розгляду справи. Державний виконавець ВДВС
Приморського РУЮ м. Одеси виконуючи наказ господарського суду
про виселення, у акті про виселення встановив відсутність
орендаря в даних приміщеннях.
Фактично, відповідач на підставі договору оренди № 0801 від
1.08.04 року орендує приміщення за адресою Приморський бульвар,
10/18. Отже, неустойка в сумі 13371,04 грн. нарахована без
достатніх підстав.
ЗАТ “Санаторій “Україна” подало до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати
повністю та залишити в силі рішення, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
При цьому в касаційній скарзі скаржник зазначає, що Одеський
апеляційний господарський суд невірно застосував норму
матеріального права, а саме статтю 785 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою право вимоги неустойки у
Орендодавця виникає, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо
повернення речі, незалежно від того чи знаходиться, чи не
знаходиться Орендар в орендованому приміщенні.
Відповідно до пункту 4.9. Договору оренди обов'язок щодо
повернення орендованого майна Орендарем є виконаним, якщо майно
повернуте Орендодавцеві за Актом приймання -передачі, складання
якого покладається на сторону яка передає майно.
В решті висновків апеляційної інстанції позивач ніяких
заперечень не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З касаційної скарги вбачається, що позивач оскаржує постанову
Одеського апеляційного господарського суду лише в частині
неустойки в сумі 13371,04грн., оскільки фактично ним наведені
доводи лише стосовно висновків апеляційного суду щодо відмови у
стягненні неустойки.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи даний спір виник з
приводу неналежного виконання умов договору оренди № 4 від
01.05.01 року, укладеного між санаторієм “Україна”,
правонаступником якого є позивач та СП”Еллайд Глобал Інк” з
урахуванням доповнень до нього від 01.05.03 року та 01.05.04
року, а також додаткової угоди від 20.05.04 року.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду
Одеської області та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в
частині, що оспорюється позивачем у касаційній скарзі про
стягнення неустойки в сумі 13371,04 грн. Одеський апеляційний
господарський суд виходив з того, що позивач не довів належним
чином, що відповідач після закінчення терміну дії договору № 4
займав орендовані приміщення.
При цьому апеляційним судом не були враховані та не найшли свого
відображення у постанові наступні обставини:
Свої доводи стосовно стягнення неустойки в сумі 13371,04 грн.
позивач обґрунтував посиланням на статтю 785 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою у разі припинення договору
найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у
стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального
зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі,
наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у
розмірі подвійної плати за користування річчю за час
прострочення.
Листом № 127/1 від 27.10.04 року позивач повідомив відповідача
(а.с. 17-19) про свої заперечення щодо продовження терміну дії
договору та вимагав звільнення орендованого приміщення до
01.11.04 року, а також передачі приміщення по акту прийомки -
передачі.
Відповідно пунктів 6.6; 7.4; 7.5 договору № 4 передача
приміщення та складання акта прийомки-передачі передбачені як у
разі дострокового звільнення приміщення, так і у разі закінчення
строку дії договору, або його розірвання.
Як у позовній заяві, так і у поясненнях на апеляційну скаргу
(а.с. 118-120) позивач зазначає, що відповідач не передав йому
орендованих приміщень.
Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в процесі перегляду справи апеляційний господарський
суд по наявним у справі та додатково наданим доказам повторно
переглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний договорами апеляційної скарги і
перевіряє законність рішення місцевого суду в повному об’ємі.
Крім того відповідно статті 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в разі скасування або зміни рішення
місцевого господарського суду в постанові апеляційного суду
повинні бути зазначені доводи, по яких апеляційна інстанція не
погодилась із висновками суду першої інстанції.
Отже переглядаючи рішення господарського суду Одеської області в
частині, що оскаржується в касаційному порядку апеляційний суд
повинен був, насамперед, встановити обставини припинення
договору оренди № 4 та повернення орендованого приміщення
орендодавцю, додержання сторонами умов договору та приписів
діючого законодавства з цього приводу, а також зазначити чому
він не погоджується з висновком суду першої інстанції, зокрема,
з приводу того що відповідач починаючи з 27.10.04 року по
27.04.2005року займає орендовані приміщення неправомірно.
Одночасно касаційна інстанція не може погодитись із висновками
господарського суду Одеської області в частині що оскаржується в
касаційному порядку стосовно стягнення неустойки оскільки, як
встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи
позов було розглянуто за відсутності відповідача, не
повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.
Таким чином рішення господарського суду Одеської області від
12.05.05 в частині стягнення неустойки в сумі 13371,04 грн. та
постанова апеляційного господарського суду Одеської області в
частині відмови у позові про стягнення неустойки підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в цій частині.
При новому розгляді необхідно насамперед, визначити правову
природу взаємовідносин сторін (статті 785, 795 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
); встановивши наявність чи
відсутність обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги із
зазначенням доказів, які підтверджують або спростовують ці
обставини, в тому числі факти припинення договору, дату
повідомлення про це сторону та підстави припинення з посиланням
на норми права або договору, які регулюють ці правовідносини;
дослідити наявні в матеріалах справи, та у разі потреби,
витребувати додаткові докази на підставі яких можна встановити
або спростувати факт звільнення та передачі орендованого
приміщення з урахуванням вимог діючого законодавства та договору
в частині прав і обов’язків сторін, які виникають у разі
закінчення строку дії та не продовження договору оренди;
дослідити докази, пов’язані із розрахунком суми неустойки та
надати юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 12.05.05 року господарського суду Одеської області в
частині стягнення неустойки в сумі 13371,04 грн. та постанову
від 06.09.05 року Одеського апеляційного господарського суду в
частині відмови у позову в сумі 13371 грн. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Касаційну скаргу ЗАТ “Санаторій “Україна” задовольнити частково.