ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 14/185
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача Губійчука К.В. дов. від 07.04.04р.
Відповідачів Тютюна Н.Б. дов. від 03.02.05р
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Інвестиційно –будівельної компанії
касаційну скаргу “Інвестжитлобуд”
на постанову від 08.09.2005року Львівського
апеляційного господарського суду.
у справі № 14/185 господарського суду
Рівненської області.
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “ВМІ і К”
до Інвестиційно –будівельної компанії
“Інвестжитлобуд”
про стягнення 68296,91грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВМІ і К” звернулось до
господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення
з Інвестиційно –будівельної компанії “Інвестжитлобуд” 68296,91
грн. заборгованості, яка включає в себе 68561,64 грн. основного
боргу за будівельно-монтажні роботи з врахуванням індексу
інфляції, 3480,56 грн. пені за несвоєчасну оплату їх вартості за
період з 11.11.2003 р. по 29.04.2004 р. та 3% річних в сумі
846,74 грн. за період з.11.2003 року по березень 2004 року. Свої
вимоги позивач обґрунтовує тим, що на основі договорів він
виконав для відповідача будівельно-монтажні роботи на суму
398614,25 грн., однак останній оплатив їх вартість тільки
частково в сумі 330767,04 грн.
Рішенням від 03.09.2004року господарського суду Рівненської
області у задоволені позову відмовлено.
Суд виходив з того, що розрахунки між сторонами мають
проводитись на підставі актів виконаних робіт по ф. 2 які не
надані позивачем суду, крім того, в укладених сторонами
договорах не встановлено конкретних сум, які підлягають
перерахуванню за виконані роботи в термін до 10 та 15 числа
наступного місяця після звітного, або об'ємів виконаних робіт,
вартість яких підлягає оплаті у вказаний строк, а також
позивачем не передана відповідачу проектно –кошторисна
документація, що виключає проведення нового розрахунку по
договору.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю
“ВМІ і К” Львівський апеляційний господарський суд постановою
від 08.09.2005року рішення господарського суду Рівненської
області скасував та прийняв нове рішення, яким задовольнив позов
частково.
Скасовуючи рішення суд виходив з того, що вимоги позивача
підлягають задоволенно частково в сумі 63 253,03 грн. основного
боргу, 666,05 грн. інфляції та 774,22 грн. 3 процентів річних як
такі, що документально підтверджені наданими актами виконаних
підрядних робіт (типова форма № КБ-2).
Що стосується стягнення 3 480,56 грн. пені, то в задоволенні
вимог в цій частині позову суд відмовив з огляду на те, що в
даному випадку має місце неналежне виконання договірних
зобов'язань з вини обох сторін, а саме замовник (відповідач по
справі) не провів своєчасної оплати відповідно до умов договору,
а підрядчик (позивач у справі) своєчасно не передав необхідної
виконавчої документації замовнику (виконавча документація згідно
відбитку календарного штемпеля поштового відділення зв'язку
направлена Позивачем 03.12.2004року, тобто після порушення
провадження у даній справі), а тому відповідно до наслідків,
встановлених правилами статті 211 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, суд апеляційної інстанції звільнив боржника від
майнової відповідальності, встановленої вказаними вище
договорами підряду.
Інвестиційно –будівельна компанія “Інвестжитлобуд” подала до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить
скасувати постанову у справі та залишити без змін рішення,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм процесуального права.
Скаржник вказує, що ухвалами від 09.12.2004року, 20.01.2005року,
24.02.2005року, 31.03.2005року, 05.05.2005року та 30.06.2005року
Львівський апеляційний господарський суд визнав за необхідне для
розгляду справи по суті проведення звірки взаєморозрахунків між
сторонами окремо по кожному з трьох договорів підряду (№ 1 від
01.03.2002року, № 2 від 01.03.2002року, № 1 від 21.04.2003року).
З вини позивача така звірка проведена не була, проте суд ніяк не
мотивував можливість розгляду справи без проведення звірки
взаєморозрахунків.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір стосується
розрахунків за будівельно-монтажні роботи, виконані по
договорах, укладених між ТОВ “ВМІІК” та ТОВ “Інвестжитлобуд № 1”
від 1.03.02року на добудову житлового будинку в м. Костопіль по
вул.Рівненській, 12; № 2 від 1.03.02року та добудову
незавершеного будівництва медико-санітарної частини в м. Рівне
та № 1 від 21.04.03року на будівництво житлового будинку в
м. Рівне по вул.Грушевського,75 та додаткових угод до них
(а.с.12-14, 8-11, 4-6).
Львівським апеляційним господарським судом на підставі
досліджених в судовому засіданні актів виконаних робіт форми
КБ-2 (а.с. 2-77 т.2) та довідок про вартість виконаних робіт
форми КБ-3 (а.с. 15-58 т.1) встановлено, що по вказаних
договорах ТОВ “ВМІІК” було виконано будівельних робіт на
загальну суму 1413113,80 грн. та сплачено вартість матеріалів і
автомобільних послуг на суму 250000 грн. В свою чергу ТОВ
“Інвестжитлобуд” оплатило вартість виконаних підрядних робіт на
загальну суму 1014500 грн., а також передало будівельні
матеріали та надало послуги автомобільним транспортом і послуги
машин та механізмів на суму 58536077 грн.
Таким чином, на підставі облікових та розрахункових документів,
суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за виконані
роботи складає 63253,03 грн.
Згідно статті 161 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлені
строки відповідно вказівок закону та договору.
Судом встановлено, що у зазначених договорах сторони передбачили
порядок розрахунків (розділ ІІІ договору підряду від
21.04.03року в редакції додаткової угоди до нього від 27.06.03
розділ ІІ договору підряду № 1 від 1.03.02 року із змінами,
внесеними додатковою угодою від 11.12.02 року та розділ ІІ
договору № 2 від 1.03.02 із змінами, внесеними додатковою угодою
від 4.12.02), згідно з якими розрахунки за фактично виконані
роботи здійснюються щомісячно по довідках Ф.3, складених на
підставі актів Ф.2. 10 та 15 числа місяця, наступного за
звітним.
Відповідно статті 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на
вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми.
Отже апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо
задоволення вимог позивача в сумі основного боргу, з урахуванням
інфляції та 3 відсотків річних.
Одночасно суд звільнив відповідача від відповідальності у
вигляді пені на підставі статті 211 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно якого якщо невиконання або неналежне
виконання зобов’язань виникло з вини обох сторін, суд відповідно
зменшує відповідальність боржника. При цьому суд врахував, що
позивач не передав своєчасно необхідної виконавчої документації.
Касаційна інстанція не може погодитись із таким висновком
оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтував
свої доводи пунктом 6.3 договорів № 1 та № 2 від 1.03.02 року, а
також пунктом 7.2 договору № 1 від 21.04.03 року, згідно з якими
сторони передбачили відповідальність за порушення строків оплати
виконаних робіт, але ці обставини залишились поза увагою суду.
Крім того, як вбачаться з матеріалів справи позивач пред’явив
вимоги по договорах, роботи по яких здавались в різні періоди,
сплата їх вартості передбачена в різні строки.
Тобто, для вирішення питання по суті судам необхідно було
дослідити порядок розрахунків з урахуванням дати фактичної
здачі-приймання робіт, строків сплати по договору, фактичної
сплати за кожний передбачений договором період, а також розміру
пені.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 03.09.2004року господарського суду Рівненської
області та постанови від 08.09.2005року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 14/185 господарського суду
Рівненської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Касаційну скаргу Інвестиційно –будівельної компанії
“Інвестжитлобуд” задовольнити частково.