ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2005 Справа N 8/282-9/137
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційні скарги виконавчої дирекції Київського
міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.07.2005
зі справи № 8/282-9/137
за позовом виконавчої дирекції Київського міського відділення
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
(далі –Виконавча дирекція)
до товариства з обмеженою відповідальністю “БМС-ЮГ” (далі
–Товариство), м. Київ,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, - профспілкова організація соціального
захисту трудівників “Злагода” (далі –Профспілкова організація),
м. Київ,
про стягнення 5 071,38 грн.,
за участю представників:
позивача –Соколовської І.В.,
відповідача –Бережнєвої С.В., Яворського В.І.,
третьої особи –Яворського В.І.,
з оголошенням у судовому засіданні перерви з 08.11.2005 по
22.11.2005,
В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є органи Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності. Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи,
що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути
відповідачами у справах за позовами суб’єктів владних
повноважень. На даний час цей перелік є вичерпним, оскільки
чинним законодавством не передбачено інших випадків подання
суб’єктами владних повноважень адміністративних позовів до
суб’єктів господарювання.
Виконавча дирекція звернулася до господарського суду міста Києва
з позовом про стягнення з Товариства 3 170,25 грн. боргу зі
сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності (далі –Фонд), 316 грн. пені та
1 585,13 грн. штрафу, а всього 5 071,38 грн.
Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2005 (суддя
Жирнов С.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 12.07.2005 (колегія суддів
у складі: Шаргало В.І. –головуючий, судді Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано тим, що:
- Товариство з дотриманням приписів пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.7,
9.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання
коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої
постановою правління Фонду соціального страхування України від
26.08.1999 № 11 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
21.09.1999 за № 634/2927 ( z0634-99 ) (z0634-99)
, зареєструвалося як
платник збору на обов’язкове соціальне страхування в
Профспілковій організації, якій і здійснювало відрахування на
соціальне страхування вчасно і в повному обсязі;
- в зв’язку з набранням чинності Законом України “Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
обов’язок з
перереєстрації відповідача як страхувальника до відповідного
регіонального відділення Фонду покладено на Профспілкову
організацію, а не на Товариство, яке такого обов’язку не має.
Виконавча дирекція подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу від 02.06.2005 № 07-343 на рішення місцевого
суду та касаційну скаргу від 27.07.2005 № 07-599 на постанову
суду апеляційної інстанції, які ухвалою Вищого господарського
суду України від 31.08.2005 прийнято до провадження. У
касаційних скаргах позивач просив судові рішення зі справи
скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального
і процесуального права, а позовні вимоги задовольнити.
Профспілкова організація подала відзив на касаційну скаргу
Виконавчої дирекції на постанову апеляційного суду, в якому
зазначила про безпідставність доводів скаржника та просила
судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від відповідача відзиви на касаційні скарги не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
У судовому засіданні 08.11.2005 за участю представників
позивача, відповідача та третьої особи розглянуто клопотання
Товариства про здійснення фіксування судового процесу технічними
засобами, яке Вищим господарським судом України відхилено,
оскільки статтею 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в касаційній
інстанції не передбачено фіксування судового процесу з допомогою
технічних засобів.
Також у судовому засіданні 08.11.2005 за участю представників
усіх учасників судового процесу розглянуто клопотання Товариства
і Профспілкової організації про відкладення розгляду справи та
надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи і
зняття необхідних копій, яке Вищим господарським судом України
задоволено шляхом оголошення в судовому засіданні перерви до 12
годин 15 хвилин 22.11.2005.
16.11.2005 представник відповідача і третьої особи ознайомився з
матеріалами справи (т. 2, а.с. 75, 77).
22.11.2005 Товариство і Профспілкова організація, будучи
належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, не
скористалися наданим їм правом брати участь у засіданнях суду
касаційної інстанції.
Ухвалою заступника голови Вищого господарського суду України від
22.11.2005 залишено без задоволення заяву Профспілкової
організації від 22.11.2005 № с-15.7/11-05 про відвід колегії
суддів Вищого господарського суду України у складі: суддя
Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
У судовому засіданні 22.11.2005 розглянуто скаргу Товариства від
15.11.2005 № 23-11 з приводу відсутності ухвали суду (у вигляді
окремого письмового процесуального документу) про оголошення
перерви в судовому засіданні 08.11.2005, а також зауваження
Товариства та Профспілкової організації “до протоколу по справі
№ 8/282-9/137” від 17.11.2005 № 24.2-11 та № с-13-1/11-05, які
Вищим господарським судом України залишено без задоволення,
оскільки статтею 81-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено
ведення протоколу судового засідання і фіксації його технічними
засобами у касаційній інстанції, а оголошення перерви в судовому
засіданні згідно з частиною третьою статті 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
відбувається без складання окремого процесуального
документу.
Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційних скарг з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 22.01.2004 позивачем проведено ревізію виконання Товариством
бюджету Фонду, за результатами якої складено акт від 22.01.2004;
- на підставі зазначеного акта ревізії Виконавчою дирекцією
прийнято рішення від 04.02.2004 № 24 про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних
витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення
законодавства з загальнообов’язкового державного соціального
страхування, яким відповідачеві донараховано страхові внески до
Фонду в сумі 3 170,25 грн., нараховано 316 грн. пені та
застосовано штраф у сумі 1 585,13 грн.;
- відповідач з 1999 року зареєстрований як платник збору на
обов’язкове соціальне страхування в Профспілковій організації,
якій здійснював відповідні відрахування вчасно і в повному
обсязі.
Причиною даного спору є питання щодо наявності у відповідача
невиконаних зобов’язань перед Фондом.
Відповідно до статті 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на
забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від
них обставин, а також у старості та в інших випадках,
передбачених законом.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового
державного соціального страхування громадян на випадок
тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та
пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у
разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного
лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх
сімей визначає Закон України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ “Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
(далі –Закон № 2240
( 2240-14 ) (2240-14)
), який набрав чинності з 01.01.2001.
Відповідно до статті 1 Закону № 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення
громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок
тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою
дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та
пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію
витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої
особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за
рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових
внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а
також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом
( 2240-14 ) (2240-14)
.
Статтею 5 цього Закону ( 2240-14 ) (2240-14)
визначено, що
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, здійснюється, зокрема, за принципами
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах
трудового договору контракту, та відповідальності роботодавців і
Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне
забезпечення та соціальні послуги за цим Законом ( 2240-14 ) (2240-14)
.
Згідно з статтею 9 Закону № 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
саме Фонд
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є
органом, який здійснює керівництво та управління
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових
внесків та інших коштів, призначених для фінансування
матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких
передбачені статтею 34 цього Закону ( 2240-14 ) (2240-14)
, та забезпечує
їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих
коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових
фондів.
Частиною другою статті 27 цього Закону ( 2240-14 ) (2240-14)
встановлено,
що страхувальник зобов'язаний зареєструватися у виконавчій
дирекції відділення Фонду як платник страхових внесків,
нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному
обсязі страхові внески.
Статтею 30 Закону № 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
визначено, що
страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від
реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати
та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових
внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки
роботодавців, а також за порушення порядку використання
страхових коштів. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як
платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник
сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових
внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Пунктом 4 розділу ІХ “Прикінцеві положення” Закону № 2240
( 2240-14 ) (2240-14)
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності визначено правонаступником Фонду соціального
страхування України, тоді як пунктом 6 цього розділу було
встановлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування
України, його відділень та їх робочі органи виконуватимуть
функції виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності, його відділень та їх робочих
органів лише до 01.07.2001.
Відповідно до пункту 3 розділу ІХ “Прикінцеві положення” Закону
№ 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
до приведення законів України та інших
нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом
( 2240-14 ) (2240-14)
закони України та інші нормативно-правові акти
застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону
( 2240-14 ) (2240-14)
.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 № 498 “Про
заходи щодо запровадження загальнообов'язкового державного
соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням” ( 498-2001-п ) (498-2001-п)
:
- установлено, що в зв'язку з реорганізацією Фонду соціального
страхування кошти загальнообов'язкового державного соціального
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням, а також кошти,
одержані внаслідок погашення заборгованості із збору на
обов'язкове соціальне страхування (крім збору на обов'язкове
соціальне страхування на випадок безробіття) та іншої
заборгованості перед Фондом соціального страхування,
зараховуються на рахунок створеного відповідно до Закону України
“Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням” ( 2240-14 ) (2240-14)
Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
відкритий в установленому законодавством порядку, а до набуття
Фондом прав юридичної особи та затвердження нормативно-правових
актів з питань проходження коштів Фонду - на рахунки Фонду
соціального страхування (пункт 1);
- з метою здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією Фонду
соціального страхування, вирішено утворити комісію на чолі з
директором його виконавчої дирекції; до 01.07.2001 завершити
відповідно до законодавства комплекс заходів щодо реорганізації
Фонду соціального страхування та про виконання доповісти
Кабінетові Міністрів України (пункт 3);
- зобов’язано виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування в
місячний термін після реєстрації статуту Фонду забезпечити разом
з профспілковими об'єднаннями перереєстрацію страхувальників
Фонду соціального страхування (підпункт “а” пункту 4).
Статут Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності затверджено постановою правління Фонду від
05.06.2001 № 9 ( v0009598-01 ) (v0009598-01)
та зареєстровано Міністерством
юстиції України 27.06.2001 згідно з наказом № 37/5.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання
згаданих приписів Закону № 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
та постанови
Кабінету Міністрів України від 16.05.2001 № 498 ( 498-2001-п ) (498-2001-п)
головою комісії із здійснення заходів, пов'язаних з
реорганізацією Фонду соціального страхування, видано накази від
25.05.2001 № 25 та від 14.09.2001 № 17, якими:
- зобов’язано всеукраїнські галузеві профспілки та
профоб’єднання, яким доведено бюджет по коштах Фонду соціального
страхування України на 2001 рік, передати виконавчій дирекції
Фонду соціального страхування України до 15.06.2001 реєстр
страхувальників для подальшої їх перереєстрації у відділеннях
Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, а регіональні відділення - у визначений термін
передати реєстри страхувальників виконавчим дирекціям відділень
Фонду для подальшої практичної роботи з ними (пункт 3 наказу від
25.05.2001 № 25);
- всеукраїнські профспілки, їх об’єднання, яким доведено бюджет,
та регіональні галузеві профоргани зобов’язано забезпечити в
термін до 01.10.2001 передачу страхувальників до відповідних
регіональних відділень Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності (підпункт 1.3 пункту 1 наказу
від 14.09.2001 № 17).
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 № 972 “Про
організаційні питання діяльності Фонду соціального страхування
України” ( 972-98-п ) (972-98-п)
, яка передбачала вирішення виконавчою
дирекцією цього Фонду і виконавчими дирекціями його відділень
покладених на них завдань разом з профспілковими органами,
втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів
України від 09.08.2001 № 958 ( 958-2001-п ) (958-2001-п)
.
Згідно з статтею 244 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
(в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2343-III
( 2343-14 ) (2343-14)
) права професійних спілок, їх об'єднань визначаються
Конституцією України, Законом України “Про професійні спілки, їх
права та гарантії діяльності” ( 1045-14 ) (1045-14)
, цим Кодексом
( 322-08 ) (322-08)
, іншими нормативно-правовими актами.
Отже, чинне законодавство України встановлює необхідність обліку
Товариства як платника страхових внесків саме у виконавчій
дирекції відділення Фонду і не містить положень щодо права
Профспілкової організації збирати страхові внески до Фонду.
За таких обставин посилання попередніх судових інстанцій на
приписи згаданої Інструкції про порядок надходження, обліку та
витрачання коштів Фонду соціального страхування України
( z0634-99 ) (z0634-99)
в частині, що суперечить положенням норм Закону
№ 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
, не може бути обґрунтуванням правомірності
прийнятих ними рішень зі справи.
До того ж названа Інструкція ( z0634-99 ) (z0634-99)
втратила чинність на
підставі постанови правління Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16
( v0016503-01 ) (v0016503-01)
.
Посилання третьої особи на правомірність управління нею коштами
соціального страхування до створення легітимних виконавчих
органів Фонду відповідно до розділу ІХ “Прикінцеві положення”
Закону № 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
суперечить фактичному змісту норм
цього розділу Закону ( 2240-14 ) (2240-14)
.
З огляду на викладене факт невиконання Профспілковою
організацією обов’язку з передачі страхувальника до відповідного
регіонального відділення Фонду не може бути підставою для
звільнення відповідача від зобов’язань зі сплати страхових
внесків до Фонду відповідно до Закону № 2240 ( 2240-14 ) (2240-14)
.
Разом з тим попереднім судовим інстанціям для правильного
вирішення даного спору належало: з’ясувати питання щодо
доведення Профспілковій організації бюджету по коштах Фонду
соціального страхування України на 2001 рік; встановити період
виникнення заборгованості Товариства перед Фондом; перевірити
розмір наявної заборгованості та обґрунтованість застосування
фінансових санкцій (зокрема, у визначеному позивачем розмірі).
Проте ці обставини ні місцевим, ані апеляційним господарськими
судами не досліджувалися. Так само не перевірено ними й доводи
третьої особи щодо факту наявності судових рішень, які мають
преюдиціальне значення для розгляду даної справи.
Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного
застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових
рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги виконавчої дирекції Київського міського
відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2005 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.07.2005 зі справи № 8/282-9/137 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов