Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко

В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства “Український

інноваційний банк”, м. Київ (далі –АТ “Укрінбанк”) в особі

Світловодської філії АТ “Укрінбанк”, м. Світловодськ

на рішення господарського суду Кіровоградської області від

13.12.2005 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 11.04.2006

зі справи № 5/204

за позовами сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю ім. Кірова, с. Стара Осота Олександрійського

району Кіровоградської області (далі –СТОВ ім. Кірова) в особі

ліквідатора - арбітражного керуючого Білуги Інни Володимирівни,

м. Кіровоград, та АТ “Укрінбанк”

до дочірнього підприємства агрофірми “Старооситянська”, с. Стара

Осота Олександрійського району Кіровоградської області (далі –ДП АФ “Старооситянська”)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

СТОВ ім. Кірова і АТ “Укрінбанк” –Пономаря С.Г.

ДП АФ “Старооситянська” – не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

Позов подано про зобов’язання ДП АФ “Старооситянська” усунути перешкоди у здійсненні ліквідатором Білугою І.В. права користування та розпорядження майном СТОВ ім. Кірова та виконати вимогу ліквідатора від 08.06.2005 № 186/18 щодо повернення у розпорядження ліквідатора майна, яке перебуває в заставі у АТ “Укрінбанк” (автомобілі, сільськогосподарська техніка, худоба).

У подальшому позивачі уточнили позовні вимоги і просили вилучити у ДП АФ “Старооситянська” та повернути у власність СТОВ ім. Кірова майно (автомобілі, свідоцтва про державну реєстрацію цих автомобілів, худоба), яке належить СТОВ ім. Кірова і перебуває в заставі АТ “Укрінбанк”.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2005 (суддя Змеул О.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 (колегія суддів у складі: Лотоцька Л.О. –головуючий, судді Євстигеєв О.С. і Чоха Л.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили з того, що власником спірного майна є відповідач зі справи - ДП АФ “Старооситянська”.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АТ “Укрінбанк” в особі його Світловодської філії просить оскаржувані судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про вилучення у ДП АФ "Старооситянська” та повернення СТОВ ім. Кірова майна, яке належить СТОВ ім. Кірова та перебуває в заставі АТ “Укрінбанк” і про яке зазначено у заяві позивачів зі справи щодо уточнення позовних вимог (автомобілі, свідоцтва про їх державну реєстрацію, худоба). Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права, в тому числі: статті 17 Закону України “Про заставу” (2654-12) , статей 204, 210, 321, 387, 391, 638 Цивільного кодексу України (435-15) (далі –ЦК України (435-15) ), пунктів 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі –ГПК України (1798-12) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України (1798-12) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- постановою господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2004 зі справи № 9/275 визнано банкрутом відсутнього боржника –СТОВ ім. Кірова, відповідача у даній справі № 5/204; цією постановою відкрито ліквідаційну процедуру щодо названого товариства, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Білугу І.В.;

- в обґрунтування позовних вимог позивачі зі справи посилаються на те, що:

у ліквідаційній процедурі виявлено, що на території агрофірми “Старооситянська” знаходиться майно, яке належить на праві власності СТОВ ім. Кірова, в тому числі шість одиниць транспортних засобів, три зернозбиральні комбайни, чотири трактори, навантажувач та худоба (корови в кількості 93, молодняк –117, свині –57 голів);

ліквідатор СТОВ ім. Кірова звернувся до ДП АФ “Старооситянська” з вимогою повернути в його (ліквідатора) розпорядження майно, що безпідставно знаходиться у володінні ДП АФ “Старооситянська”;

згідно з довідкою МРЕВ ДАІ власником транспортних засобів, що знаходяться на території ДП АФ “Старооситянська”, зареєстровано СТОВ ім. Кірова. Крім того, згідно з актами опису і арешту майна, складеними ВДВС, усе перелічене в актах майно належить СТОВ ім. Кірова та перебуває під арештом. Тому, на думку ліквідатора, з огляду на вимоги статей 26-31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) відповідні майнові активи банкрута підлягають включенню до ліквідаційної маси, а кошти від їх реалізації –спрямуванню на задоволення вимог кредиторів;

27.12.2002 СТОВ ім. Кірова отримало кредит у Світловодській філії АТ “Укрінбанк” в сумі 150 000 грн. На забезпечення кредитної угоди було укладено договір застави від 27.12.2002, за яким у заставу передано 4 зернозбиральні комбайни, 4 трактори, навантажувач на базі трактора, 14 автомобілів різних марок та призначення; на підтвердження цього судові надано витяг з Державного реєстру застав нерухомого майна;

кредит повернуто не було, а тому 05.03.2003 АТ “Укрінбанк” звернувся до нотаріальної контори за вчиненням виконавчого напису; цей напис передано на виконання Олександрівському відділу державної виконавчої служби. 26.03.2003 державними виконавцями описано і арештовано усю техніку, яка була предметом застави, про що складено відповідні акти;

у проведенні опису і арешту заставленого майна державний виконавець передав це майно у користування без будь-яких обмежень директорові ДП АФ “Старооситянська”;

уточнюючи позовні вимоги, позивачі зі справи просили вилучити у ДП АФ “Старооситянська” та повернути у власність СТОВ ім. Кірова майно, що належить цьому товариству й перебуває в заставі АТ “Укрінбанк”, в тому числі 9 автомобілів, свідоцтва про їх державну реєстрацію, корів у кількості 93, молодняка –117 та свиней –57 голів; на підтвердження права власності на автомобілі надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів й довідку з МРЕВ ДАІ;

- ДП АФ “Старооситянська”, заперечуючи позовні вимоги, зазначило, що:

СТОВ ім. Кірова не набувало права власності на спірне майно, а таке право набуто ДП АФ “Старооситянська” згідно з договором купівлі-продажу майнового паю від 07.04.2003 № 1 (далі –Договір № 1), який було укладено ДП АФ “Старооситянська” із співвласниками майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова (далі –КСП ім. Кірова);

у сторін зі справи відсутні документи, які згідно із статтею 31 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” (2114-12) підтверджували б перехід майнових прав від КСП ім. Кірова до СТОВ ім. Кірова, в тому числі передаточний чи розподільчий акт або баланс, рішення про реорганізацію КСП ім. Кірова шляхом його перетворення на СТОВ ім. Кірова;

з договору № 1 вбачається, що власники майнового паю СТОВ ім. Кірова за дорученням, виданим за згодою загальних зборів всіх продавців Тимку В.П. , продали ДП АФ “Старооситянська” майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень; право продавців на майновий пай підтверджено свідоцтвами, виданими Старооситянською сільською радою, і відповідний договір згідно з його пунктом 5 набрав чинності з моменту підписання та засвідчення у сільській раді;

сторонами договору № 1 підписано два акти прийому-передачі майна (за станом на 31.03.2003), яке становило майновий пай у пайовому фонді розміром 2 096 697 пайових гривень; до акта прийому-передачі (т. 1 а. с. 83-91) включено комбайни, трактори, автомобілі та інше майно, пов’язане з предметом спору в даній справі;

не встановлено, що ДП АФ “Старооситянська” без належних правових підстав заволоділо майном, що виступає предметом спору, оскільки правомірність придбання ним такого майна підтверджена належними доказами –договором № 1, актами прийому-передачі майна станом на 31.03.2003.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- колишнє КСП ім. Кірова було реформоване на підставі Указу Президента України від 03.12.1999 № 1519/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (1529/99) (відповідно до якого всім членам колективних сільськогосподарських підприємств забезпечувалося право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками і майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарчих товариств тощо, заснованих на приватній власності);

- згідно із статусом СТОВ ім. Кірова (далі –Статут):

назване товариство утворене на засадах угоди громадянами шляхом об’єднання їх майна (п. 1.1 Статуту);

засновниками СТОВ ім. Кірова виступають колишні працівники КСП ім. Кірова –власники майнових і земельних паїв (пункт 4.1 Статуту); такими засновниками є шість фізичних осіб, кожна з яких має частку в статутному фонді 16, 66% - 16, 7% (пункт 10.1 Статуту);

статутний фонд СТОВ ім. Кірова складає 7 400 грн.;

- таким чином, СТОВ ім. Кірова є лише власником майна, переданого йому шістьма засновниками, на суму 7 400 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з того, що власником спірного майна є відповідач (ДП АФ “Старооситянська”). Однак відповідний висновок є передчасним, оскільки ґрунтується на неповному з’ясуванні обставин справи та неналежній оцінці доводів позивачів і поданих сторонами доказів.

У розгляді даної справи попередніми судовими інстанціями зазначено, що, за доводами одного із позивачів – АТ “Укрінбанк”, усю техніку, передану СТОВ ім. Кірова у заставу названому банкові, на підставі виконавчого напису нотаріуса 26.03.2003 описано й арештовано державними виконавцями з наступною передачею у користування директорові ДП АФ “Старооситянська”.

Названі судові інстанції відповідні доводи до уваги не взяли (не зазначивши, з яких мотивів) та не перевірили їх належними доказами, а проте вони мають істотне значення для розгляду даної справи з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з пунктом 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 (z0865-99) (з наступними змінами і доповненнями) арешт майна полягає у проведенні, зокрема, його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби –в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Порядок накладення арешту та вилучення майна боржника визначено статтею 55 названого Закону (606-14) .

Крім того, частиною другою статті 17 Закону України “Про заставу” (2654-12) передбачено можливість відчуження заставленого майна тільки за згодою заставодержателя.

З огляду на викладене майно, яке було предметом застави і арешту, накладеного державним виконавцем, не могло реалізовуватися без відома і згоди заставодавця та органу державної виконавчої служби, у тому числі й за договором купівлі-продажу. Тим часом договір № 1, як зазначено попередніми судовими інстанціями, підписано 07.04.2003, - отже, після накладення арешту на заставлене майно.

У зв’язку з цим господарським судом у розгляді справи слід було встановити, чи є майно, яке виступало предметом застави, одночасно також і предметом договору № 1 (повністю або частково) і, якщо є, то необхідно було здійснити оцінку цього договору як господарського зобов’язання з точки зору його відповідності вимогам закону.

Що ж до передачі державним виконавцем арештованого майна у користування ДП АФ “Старооситянська” (про це також зазначено в оскаржуваних судових рішеннях), то воно не означає виникнення у названого підприємства права власності на майно.

Крім того, попередніми судовими інстанціями не здійснено оцінки і так само не перевірено належними доказами доводи позивачів зі справи стосовно того ж договору № 1 про те, що:

в ньому не зазначено продавців (прізвища) і якого саме господарства стосується майновий пай, що продається;

предметом договору є майновий пай, не виділений в натурі;

відсутня довіреність гр. Тимко В.П. , який підписав договір від імені продавців;

у згаданих в оскаржуваних судових рішеннях актах приймання-передачі майна станом на 31.03.2003 не зазначено, що вони стосуються договору № 1, і наведена в них дата не відповідає даті підписання цього договору.

В оскаржуваних рішеннях зазначено як докази зі справи свідоцтва на майновий пай, видані продавцям за договором № 1, однак у матеріалах справи вони відсутні. Отже, й ці обставини господарськими судами належним чином не досліджені.

Не з’ясувавши усього кола обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися порушення приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу (1798-12) стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України (435-15) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити обставини та виконати дії, зазначені в цій постанові, дати доводам сторін та поданим ними доказам належну правову оцінку і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства “Український інноваційний банк” в особі Світловодської філії акціонерного товариства “Український інноваційний банк” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2006 зі справи № 5/204 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.