ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 66/8-05
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши заступника прокурора Київської області в
касаційне подання інтересах держави в особі Фонду державного
майна України
на рішення господарського суду Київської області від
12.04.2005р.
у справі № 66/8-05
господарського суду Київської області
за позовом закритого акціонерного товариства
науково-виробничої фірми “Ферокерам”
до комунального підприємства Білоцерківського
міжміського бюро технічної інвентаризації
Про визнання та реєстрацію права власності на нерухоме майно та
зобов’язання до вчинення дій
за участю представників:
позивача Куряченка Ю.М., Кузнєцова Г.І., Верховського
О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 12.04.2005 р.
(суддя Чорна Л.В.), позов задоволено: за ЗАТ науково-виробничою
фірмою “Ферокерам” визнано право власності на нерухоме майно:
будинок дитячого садка № 21 (м. Біла Церква, вул. Фастівська,
21); приміщення медсанчастини (м. Біла Церква, вул.Фастівська
21-б корпус 1); будинок спорткомплексу (м. Біла Церква,
вул.Фастівська,19); дитячий оздоровчий комплекс “Світанок”
(Рокитнянський район, с.Довгалевське) та зобов’язано комунальне
підприємство Білоцерківське міжміське бюро технічної
інвентаризації зареєструвати за позивачем право власності на
вказане нерухоме майно.
Рішення суду вмотивоване тим, що спірне майно було передано
організації орендарів орендного підприємства Білоцерківська НВФ
“Ферокерам”, правонаступником якого є позивач, за договором
оренди з ФДМ України від 18.09.92р. № Д-950 в редакції пунктів
1,4 додаткової угоди від 06.12.93 р., реалізація права орендного
підприємства на викуп орендованого майна за яким була здійснена
на підставі договору купівлі-продажу державного майна від
10.12.93 р.
В касаційному поданні заступник прокурора Київської області
просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та
неправильне застосування судом ст. 24 Закону України “Про
приватизацію майна державних підприємств” ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 1
Закону України “Про приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
,
пункту 3 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши представників позивача, перевіривши правильність
застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо права власності на спірне
нерухоме майно, позивач посилався на договір від 10.10.93 р.
купівлі-продажу державного майна (цілісного майнового комплексу
орендного підприємства Білоцерківська НВФ “Ферокерам”),
приналежність спірного нерухомого майна до об’єктів
соціально-культурного призначення та ст. 24 Закону України “Про
приватизацію майна державних підприємств” ( 2163-12 ) (2163-12)
, згідно
якої в редакції, чинній на момент приватизації, орендному
підприємству, яке приватизувало об’єкт державної власності,
безоплатно, в якості пільги, передаються об’єкти
соціально-культурного призначення, створені за рахунок фонду
соціального розвитку або аналогічних фондів.
Як свідчать матеріали справи, відмова позивачу в реєстрації
права власності на вищезазначене нерухоме майно Білоцерківським
МБТІ пов’язана, в тому числі, із запереченням регіональним
відділенням ФДМ України по Київській області факту переходу до
позивача права власності на це майно в процесі приватизації
цілісного майнового комплексу.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що рішенням
виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 30.09.2004
р. № 405 на виконання рішення дев’ятої сесії міської ради
двадцять четвертого скликання “Про надання згоди на прийняття до
комунальної власності територіальної громади м. Білої Церкви
дитячих дошкільних закладів” від 28.11.2003 р. № 113,
розпорядження міського голови № 571 Р від 09.09.2004 р.
затверджено акт приймання-передачі дитячого садка № 29 “Казка” з
господарськими спорудами, розташованого за адресою: Київська
область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 21.
Серед майна, щодо права власності на яке позивачем заявлений
позов, є і будинок дитячого садка № 21, розташований за цією ж
адресою.
З викладеного випливає, що даний спір стосується прав і
обов’язків ФДМ України, який в особі відповідного органу
підлягав залученню до участі в справі, що, однак, судом не було
здійснено.
Відповідно до пункту 3 ст. 111-9, пункту 3 частини 2 ст. 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прийняття господарським судом рішення,
що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до
участі в справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування
рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання заступника прокурора Київської області
задовольнити частково, скасувати рішення господарського суду
Київської області від 12.04.2005 р., справу передати на новий
розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Є. Усенко
Судді: С. Бакуліна
О.Глос