15/499 Про розірвання установчого договору, - Текст документа

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г. та Фролова Г. М. розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарм-Холдінг” був призначений на 11 год. 50 хв. 06.07.2006 року.

Розпорядженням виконуючого обов’язки Голови судової палати Першикова Є. В. від 05.07.2006р. у зв’язку з перебуванням судді Фролової Г. М. на лікарняному, для розгляду справи № 15/499 створена колегія суддів у наступному складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А.Г., Коробенко Г. П.

Відводів зазначеному складу суду не заявлено.

06.07.2006 року відповідач не скористався правом на участь свого представника в засіданні касаційної інстанції з невідомих суду причин.

Оскільки суд касаційної інстанції не визнав явку сторін обов’язковою, у відповідача документи не витребовувалися, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про можливість розгляду справи № 15/499 за наявними в ній документами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України (1798-12) .

За згодою позивача та третьої особи, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в судовому засіданні 06.07.2006 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Як свідчать матеріали справи, на розгляд Господарському суду міста Києва був переданий позов Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарм-Холдінг” про розірвання установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕколАН”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2005р. (суддя Хоменко М.Г.) по справі № 15/499, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий –Григорович О.М., судді –Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) від 12.04.2006 року, позовні вимоги задоволені повністю: розірвано установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕколАН” в редакції від 20.11.03. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарм-Холдінг” на користь Інституту сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням Господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Фарм-Холдінг” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказані судові рішення неправомірними та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення по справі про відмову позивачу в позові повністю.

Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України (1798-12) , не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суддю-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Інститут сорбції та проблем ендоекології Національної академії наук України (далі-позивач), діючий на підставі Постанови Президії НАН України від 08.07.2002 № 177 “Про участь Інституту у заснуванні суб’єкта підприємницької діяльності” виступив засновником Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕколАН” з однієї сторони та ТОВ “Фарм-Холдінг” з другої сторони. Між ними був укладений установчий договір ТОВ “ЕколАН”. Підпунктами 1,2 пункту 4.3 частини 4 установчого договору передбачено, що статутний фонд розподіляється між учасниками наступним чином:

- ТОВ “Фарма-Холдінг” - 611616 грн., що складає 50 відсотків статутного фонду товариства;

- Інститут сорбції та проблем ендоекології НАН України –611616 грн., що складає 50 відсотків статутного фонду товариства.

У ході відносин сторін з участі у ТОВ “ЕколАН” частка позивача у статутному фонді ТОВ “ЕколАН” зменшилась в кінцевому підсумку до 6% статутного фонду ТОВ “ЕколАН”, а частка відповідача зросла відповідно до 94%, що було визначено у статуті ТОВ “ЕколАН” в редакції 2003 року та установчому договорі в редакції від 20.11.2003.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як засновник ТОВ “ЕколАН”, зі своєї сторони повністю виконав свої зобов'язання, а саме вніс до статутного фонду товариства право користування технологічним відділенням експериментального виробництва загальною площею 1016,5 кв.м. вартістю 176048 грн.

Посилання відповідача на те, що внеском позивача до договору був сам об’єкт незавершеного будівництва як майно, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, не відповідає дійсності і спростовується письмовими доказами, наданими позивачем, а також протоколом № 3 від 01.08.03 у якому сторони погодились, що акт прийому-передачі майнових прав від 13.11.02 9 1 втратив чинність.

Відповідно до п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (435-15) договір може бути розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Пунктом 4.8 розділу “Майно і Статутний фонд Товариства” Статуту ТОВ “ЕколАН” в редакції 2002 року, із наступними змінами передбачено, що частка зміна вартості майна, внесеного як вклад та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчому договорі. Вищезазначене, що визнається касаційною інстанцією, відповідає частині статті 51 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) та частині 4 статті 82 Господарського кодексу України (436-15) .

Таким чином, в установчому договорі в редакції від 20.11.03 у пункті 4.3 зазначено ще більш нерівномірний розподіл часток: частка відповідача становить 94% та частка позивача 6%.

Дані положення про неправомірний розподіл часток сторін, передбачені пунктом 4.3 установчого договору від 01.08.03 та установчого договору від 20.11.03, порушують, що визнається Вищим господарським судом України, вимоги пункту 4.8 статуту ТОВ “ЕколАН” та Постанов НАН України № 176 та № 177.

Відповідно до частини 3 статті 88 Господарського кодексу України (436-15) та частини 1 статті 117 Цивільного кодексу України (435-15) , кожен учасник зобов'язаний додержуватися вимог установчих документів товариства.

Таким чином, зменшення розміру частки позивача у статутному фонді ТОВ “ЕколАН” є, про що вірно зазначено як в рішенні місцевого суду, так і в постанові апеляційної інстанції, порушенням статуту ТОВ “ЕколАН”, постанов Президії НАН України та вимог чинного законодавства України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та цілком вірно було відображено в тексті оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, НАН України, як узгоджуюча установа, прийняла постанову від 22.03.05 № 83, якою надала дозвіл позивачу на вихід зі складу засновників ТОВ “ЕколАН”.

Згідно частини 2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ст. 10 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) передбачено, що учасник товариства має право вийти зі складу товариства.

Таким чином, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд, на думу колегії суддів Вищого господарського суду України, правомірно прийшли до висновку про задоволення позовних вимог.

До того ж, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне погодитись з висновком апеляційної інстанції, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання хоча б одного з його зобов'язань, або у разі порушення договору другою стороною. При цьому закон визначає істотним таке порушення договору коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. У даному випадку, що вбачається з матеріалів справи, позивач розраховував на виконання відповідачем через ТОВ “ЕколАН” своїх договірних зобов'язань та структурних цілей ТОВ “ЕколАН”.

Що стосується інших доводів, викладених відповідачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарм-Холдінг” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року по справі № 15/499 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2005 року по справі № 15/499 залишити без змін.