ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 28/292-04-5873
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну
скаргу ПТ “Керамік”
на рішення господарського суду Одеської області
від 12.08.2004 року
у справі за позовом ТОВ “Цегельний завод ім. М.Г. Миндру”
до ТОВ виробнича фірма “Агропромконтракт”
Про визнання договору дійсним
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2004 року, ТОВ “Цегельний завод ім. М.Г. Миндру”
звернулось до суду з позовом про визнання дійсним договору
купівлі – продажу цілісного майнового комплексу цегельного
заводу, розташованого у с. Кам‘янка, Ізмаїльського району,
Одеської області.
Позивач зазначав, що за умовами договору купівлі –продажу від
26.07.2004 року придбав у ТОВ ВФ “Агропромконтракт” цілісний
майновий комплекс цегельного заводу, який у той же день було
передано йому на підставі акту приймання передачі.
Проте в порушення взятих на себе зобов‘язань відповідач
ухиляється від нотаріально посвідчення договору купівлі –продажу
від 26.07.2004 року, а тому вважаючи, що право власності на
майно виникло у нього з часу підписання акту приймання –передачі
майна, позивач просив про задоволення позову.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2004
року позов задоволено.
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
Касаційне провадження у справі порушено за скаргою ПТ “Керамік”,
яке стверджує, що рішенням господарського суду порушено його
права власника майна, яке є предметом купівлі –продажу за
спірним договором.
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників позивача,
особи, яка подала скаргу, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія вважає, що
рішення господарського суду не може залишатись без змін і
підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий
розгляд, виходячи із наступного.
Постановляючи про задоволення позову господарський суд виходив з
того, що право власності на майно виникло у позивача з часу
передачі йому майна, а тому безпідставне ухилення відповідача
від нотаріального посвідчення договору у триденний термін з часу
підписання договору надає позивачу право вимагати захисту
порушеного права шляхом визнання за ним права на майно та
дійсності договору купівлі –продажу цілісного майнового
комплексу.
Проте погодитись з наведеними судом мотивами задоволення позову
не можна, оскільки висновки суду зроблені без повного та
всебічного з‘ясування дійсних обставин справи та їх належної
правової оцінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо сторони
домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується
письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання
договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального
посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Зазначена норма надає право одній із сторін договору вимагати
визнання його дійсності у разі виконання нею умов цього договору
і безпідставного ухиляння від виконання договору іншою стороною.
Обов‘язковою умовою, за наявності якої у покупця за договором
купівлі –продажу виникає право на захист своїх інтересів є
оплата майна, яке було предметом купівлі –продажу по
оспорюваному договору.
Із наявних же у справі матеріалів вбачається, що на час
звернення до суду з позовом, розрахунки за майно з боку покупця
не було здійснено.
За умовами договору купівлі –продажу від 26.07.2004 року
відчуженню на користь позивача підлягав цілісний майновий
комплекс цегельного заводу до складу якого входить не лише
нерухоме майно, незавершене будівництво, а і обладнання.
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що перелік та характеристика
проданого обладнання зазначається в додатку до договору, який є
невід‘ємною частиною останнього.
Але зазначений додаток, який є частиною договору у матеріалах
справи відсутній.
Розглядаючи спір суд на зазначене уваги не звернув, дійсний
обсяг майна, який був предметом спірного договору купівлі
–продажу не з‘ясував і у рішенні не зазначив, а тому
постановлене судом рішення не може залишатись без змін і
підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий
розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно
та всебічно, за участі ПТ “Керамік”, з‘ясувати дійсні обставини
справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від
встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись
ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2004 року
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому
складі суддів.