ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 14/451-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
скаргу “Ремпобуттехніка”
на постанову від 08.08.2005 року
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 14/451-04
за позовом ТОВ “Ремпобуттехніка”
до Сумської міської ради
третя особа Комунальне підприємство (КП) “Сумське міське
бюро технічної інвентаризації”
Про визнання недійсним рішення та визнання права власності
В судове засідання з’явились представники сторін:
позивача Чайченко О.В. (дов. від 28.03.2005 року),
Кушнір Р.Ю. (дов. від 16.11.2005 року)
відповідача Рибницький Г.В. (дов. від 10.02.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
За уточненими позовними вимогами ТОВ “Ремпобуттехніка” м. Суми
просить визнати недійсним рішення сесії Сумської міської ради
від 24.09.2003 № 535 МР про визнання нежитлового приміщення,
розташованого за адресою: м. Суми, вул. Набережна ріки Стрілки,
об’єктом права комунальної власності територіальної громади
м. Суми; визнати за позивачем право власності на нежитлове
приміщення (будову), розташоване за адресою м. Суми, вул.
Набережна р. Стрілки, 8, площею 105,7 кв. м; прийняти відмову
від раніше поданої позовної вимоги щодо припинення виконання
рішення господарського суду Сумської області № 3/148-04.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.1997 між відділом
комунального майна Сумського міськвиконкому, який виступив на
правах орендодавця, і ТОВ “Ремпобуттехніка” (орендар) укладений
договір довгострокової оренди нежитлового приміщення,
розташованого за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки,
8. Термін дії договору встановлений до 15.05.2017.
27.03.2002 внесені зміни до договору, за якими орендодавцем
виступило Управління комунального майна та приватизації Сумської
міської ради та п. 1.2 яких зазначено, що передані в оренду
нежитлові приміщення є власністю орендодавця.
Однак, лише 24.09.2003 за рішенням сесії № 532 МР, у порушення
усіх процедур набуття права власності (ст. 335 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
) цей об’єкт був визнаний комунальною власністю
Сумської міської громади.
Указана будівля була побудована в 1948 році за рахунок Артілі
Молотова (побутове обслуговування населення). Правонабувачем
артілі став Міськпобуткомбінат, на базі якого заснована
“Ремпобуттехніка”. З 1982 року за адресою м. Суми, вул.
Набережна р. Стрілки, 8 знаходяться майстерні ТОВ
“Ремпобуттехніка” і по теперішній час. ТОВ “Ремпобуттехніка” має
державний акт від 08.12.1994 № 44 на право постійного
користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення.
Безхазяйним указане приміщення за встановленим ст. 335 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
порядком не визнавалося.
А тому позивач на підставі ст. 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
набув
право власності на це майно (набувальна давність).
Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2004
договір оренди № ФМД-003 від 15.05.1997 (у редакції від
27.03.2000) достроково розірвано та зобов’язано ТОВ
“Ремпобуттехніка” виселитися із займаних приміщень. Зважаючи на
те, що спірний об’єкт не належав до комунальної власності, у
зв’язку з чим договір оренди не породив правових відносин між
сторонами, позивач просив припинити провадження у справі з
виконання рішення суду про розірвання договору оренди та
виселення. У подальшому позивач відмовився від позову у цій
частині.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.01.2005
(суддя С. Миропольський) позовні вимоги у частині визнання
недійсним рішення Сумської міської ради про визнання спірного
об’єкту об’єктом комунальної власності, задоволені та визнано
право власності на цей об’єкт за ТОВ “Ремпобуттехніка” з підстав
набувальної давності. Провадження у справі у частині вимог щодо
припинення виконання рішення господарського суду Сумської
області у справі № 3/148-04 припинене.
Рішення суду мотивоване тим, що перелік підстав набуття права
комунальної власності визначений п. 2 ст. 60 Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
. Спірне
майно як безхазяйне може бути віднесеним і до комунальної
власності, однак з дотриманням порядку, встановленого ст. 137
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Порушення такого порядку є підставою для
визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
Позивач відкрито володів спірним об’єктом з 01.02.1993, а тому
набув право власності на майно за набувальною власністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08.08.2005 (колегія суддів: В. Бондаренко, В. Сіверін, М. Токар)
рішення у справі скасоване. У позові про визнання недійсним
рішення Сумської міської ради про визнання нежитлового
приміщення об’єктом комунальної власності та про визнання за
позивачем права власності на спірний об’єкт, відмовлено.
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо припинення
виконання рішення господарського суду Сумської області у справі
№ 3/148-04 припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постанова суду у частині відмови від задоволення позовних вимог
мотивована тим, що спірний об’єкт перебував у користуванні
позивача на підставі договору оренди, який за рішенням суду від
19.04.2004 був достроково розірваним. А тому на момент
прийняття Сумською міською радою рішення від 24.09.2003 про
визнання спірного об’єкту об’єктом комунальної власності,
позивач не був ні власником, ні користувачем цього приміщення і
рішення відповідача ніяким чином не могло порушувати його права
та охоронювані законом інтереси (ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної
постанови норм матеріального права та порушення процесуальних
норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 86 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
власність в
Україні виступає в таких формах: приватнаё колективна, державна.
Право комунальної власності визначене Законом Української РСР
від 07.12.1990 “Про місцеві ради народних депутатів Української
РСР та місцеве самоврядування” ( 533-12 ) (533-12)
.
Об’єкти права комунальної власності визначені ст. 35 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
від 07.02.1991. 05.11.1991
Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 “Про
розмежування державного майна України між загальнодержавною
(республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”
( 311-91-п ) (311-91-п)
, якою затверджений перелік державного майна
України, що передається до власності
адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).
Розмежування державного майна є підставою для набуття
адміністративно-територіальними одиницями права власності на
майно.
Право комунальної власності виникає з підстав, визначених
законом, або не заборонених законом. Право власності на
нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації, якщо
право власності відповідно до закону підлягає державній
реєстрації (ч. 3 п. 2 ст. 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Рішення Сумської міської ради від 24.09.2003 № 535 МР, що
оспорюється позивачем, прийняте з метою впорядкування майнових
відносин та процедури реєстрації об’єктів нерухомості, і ніяким
чином не пов’язане з виникненням права комунальної власності на
об’єкт.
Право власності на об’єкт територіальної громади може
оспорюватися особою, яка вважає, що порушене її право власності
(володіння), або охоронюваний законом інтерес.
Підставою володіння позивачем майном був договір оренди, за яким
об’єкт оренди відноситься до комунальної власності, право якої
не оспорене у порядку вирішення спорів про власність. А тому
добросовісне володіння чужим майном і продовження відкрито,
безперервно володіти майном, як обов’язкова умова визнання права
власності за набувальною давністю, у позивача відсутнє. Крім
того, набувальна давність, як підстава виникнення права
власності, запроваджена ст. 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, тобто з
01.01.2004, за виключенням випадків, визначених п. 8
Прикінцевих та перехідних положень. Правовідносини сторін, що
склалися у часі, не можуть бути підставою для набуття права
власності за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Ремпобуттехніка” залишити без задоволення.
Постанову від 08.08.2005 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 14/451-04 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко