ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 03/2916
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
касаційну скаргу ТзОВ “Черкаський лікеро-горілчаний
завод”
на постанову від 21.12.2004
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі № 03/2916
господарського суду Черкаської області
за позовом ТзОВ “Торговий дім “Укртара-Скло”
До ТзОВ “Черкаський лікеро-горілчаний
завод”
Про визнання недійсним частини договору
Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Укртара-Скло” звернулося з позовом до товариства
з обмеженою відповідальністю “Черкаський лікеро-горілчаний
завод”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої
вимоги, просило визнати недійсним чистину договору № УС-131 від
15.08.2002, а саме протокол від 24.02.2003 про підведення
підсумків співробітництва за договором № УС-131 від 15.08.2002.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.10.2004 у
справі № 03/2916 в позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.12.2004 вищезазначене рішення суду скасовано та
прийнято нове рішення. Визнано недійсним частину договору
№ УС-131 від 15.08.2002, а саме –протокол від 24.02.2003 про
підведення підсумків співробітництва за договором № УС-131 від
15.08.2002.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 21.12.2004, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції. На думку скаржника, суд
апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив вимоги
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 43, 99,
105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 15.08.2002 між сторонами у
справі був укладений договір купівлі-продажу № УС-131, згідно
якого позивач прийняв на себе зобов`язання поставити відповідачу
склопляшку ВН-500-54, а відповідач зобов`язався її прийняти та
оплатити.
Судом також встановлено, що 24.02.2003 між сторонами було
укладено протокол про підведення підсумків співробітництва, який
є невід`ємною частиною вищезазначеного договору. Цим протоколом
сторони припинили співробітництво та позивач зобов`язався у
строк до 01.04.2003 повернути відповідачу передоплату в сумі
52783,20 грн. та відповідач дав дозвіл на реалізацію позивачем
третім особам 260000 шт. пляшки ВН-500-54.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що
nqonp~b`m` частина договору, а саме щодо припинення дії договору
від 15.08.2002, була укладена внаслідок обману відповідачем
позивача.
З такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не
підтверджуються фактичними обставинами справи.
Як вбачається з наявних у справі документів, свої твердження
щодо недобросовісності поведінки відповідача позивач
обгрунтовував тим, і з цим погодився апеляційний суд, що пляшку
ВН-500-54, яку за умовами оскаржуваної угоди він отримав в своє
розпорядження, неможливо будь-кому реалізувати у зв`язку з її
ексклюзивністю, про що, на думку позивача, заздалегідь знав
відповідач, але замовчав цю обставину.
Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода, укладена
внаслідок обману, може бути визнана недійсною.
Із змісту вищенаведеної норми права випливає, що угода може бути
визнана недійсною як вчинена під впливом обману тільки в тому
випадку, якщо учасник угоди був введений в оману другою стороною
угоди умисно.
Вищенаведеним обставинам справи суд першої інстанції дав належну
оцінку і дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач,
всупереч вимогам ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не довів
наявності умислу відповідача на вчинення протиправних дій при
укладанні оспорюваної угоди, як не довів безпосередньо і факту
умисного повідомлення відповідачем при укладанні цієї ж угоди
відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування
обставин, які мали для неї ж істотне значення.
У цьому ж зв`язку суд обгрунтовано не прийняв до уваги,
посилання позивача на неможливість реалізувати пляшку, оскільки
з огляду виключно на такі посилання не можна дійти до висновку,
про недобросовісність поведінки відповідача при укладанні
оспорюваної угоди.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду відповідає вимогам закону
та фактичним обставинам справи, що дає підстави залишити його
без змін.
Відповідно до цього, оскаржувана постанова апеляційної інстанції
підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Черкаський лікеро-горілчаний завод”
задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.12.2004 скасувати.
Рішення господарського суду Черкаської області від 29.10.2004 у
qop`b3 № 03/2916 залишити без змін.