ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 9-8/204(30/18/141)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Закритого акціонерного товариства (ЗАТ)
скаргу “Дніпрокомунтранс”
на постанову від 24.10.2005 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 9-8/204(30/18/141)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
“Комунальник”
до ЗАТ “Дніпрокомунтранс”
Про стягнення 657 024,19 грн.
та за ЗАТ “Дніпрокомунтранс”
зустрічним
позовом
до ТОВ “Комунальник”
про стягнення 210 040,76 грн.
В судове засідання представники сторін не з’явились
ЗАТ “Дніпрокомунтранс” надіслало 16.11.2005 року до Вищого
господарського суду України телеграму з клопотанням про
відкладення розгляду справи, однак колегія суддів дійшла
висновку про можливість розгляду касаційної скарги ЗАТ
“Дніпрокомунтранс” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.10.2005 року у справі №
9-8/204(30/18/141) в судовому засіданні 17.11.2005 року.
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк та перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача 154 519,75
грн. основного боргу, 2 298,74 грн. трьох процентів річних та 3
002,21 грн. інфляційних обґрунтовуються заборгованістю ЗАТ
“Дніпрокомунтранс” з оплати виконаних робіт, згідно підписаних
актів форми-2 за період з 08.07.99 по 2000 рік включно.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.11.2002 року у справі № 30/18/141 позовні вимоги задоволені
в частині стягнення основного боргу, інфляційних в розмірі 19
063,52 грн., трьох процентів річних в розмірі 2 298,74
грн. В решті позовних вимог –відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 06.02.2003 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 21.11.2002 року у справі №
30/18/141 скасоване, у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2003
року рішення від 21.11.2002 господарського суду
Дніпропетровської області, постанову від 06.02.2003
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
№ 30/18/141 скасовані, справу передано до господарського суду
Дніпропетровської області на новий розгляд.
В ході нового розгляду справи ЗАТ “Дніпрокомунтранс” звернувся
до ТОВ “Комунальник” із зустрічним позовом про стягнення з
останнього 210 040,76 грн. заборгованості по оплаті наданих
послуг та поставлених товарів, які здійснювались в порядку
розрахунків за виконані позивачем підрядні роботи.
Також, позивачем були уточнені позовні вимоги шляхом їх
збільшення до суми 954 271,71 грн. відповідно до заяви від
21.07.2005 року.
Розгляд справи зупинявся у зв’язку з проведенням
судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою
господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2004
року.
Заявлене ТОВ “Комунальник” клопотання про забезпечення позову
від 05.04.2005 року відхилене ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 22.06.2005 року як необґрунтоване
належними доказами.
Подані ЗАТ “Дніпрокомунтранс” клопотання у справі про
призначення судово-почеркознавчої експертизи відхилені
господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від
11.07.2005 року, а стосовно повторної судово-економічної
експертизи - в ході судового засідання 25.07.2005 року, у
зв’язку з тим, що поставлені на вирішення експертиз питання не
потребують спеціальних, окрім правових, знань.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
01.08.2005 року у справі № 9-8/204(30/18/141) (суддя І.
Подобєд) провадження у справі зупинено; судом за власною
ініціативою призначена у справі повторна судово-економічна
експертиза, проведення якої доручено Дніпропетровському
науково-дослідному інституту судових експертиз, визначено коло
питань, що поставлені на вирішення повторної судово-економічної
експертизи; також на час проведення судово-економічної
експертизи до відповідача за первісним позовом вжито заходів
щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на основні
фонди ЗАТ “Дніпрокомунтранс”, і заборони останньому відчужувати
нерухоме майно в межах грошової суми 954 272,71 грн..
ЗАТ “Дніпрокомунтранс” в апеляційному порядку оскаржена ухвала
господарського суду першої інстанції від 01.08.2005 року в
частині прийняття заходів по забезпеченню позову у зв’язку з
необґрунтованістю їх застосування, а також відповідач за
первісним позовом просить змінити коло питань, поставлених на
вирішення експертизи оскаржуваною ухвалою.
Також вищевказана ухвала оскаржена до господарського суду
апеляційної інстанції ТОВ “Комунальник” з посиланням на
відсутність підстав для проведення повторної судово-економічної
експертизи, здійснення якої може призвести затягування розгляду
справи.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.10.2005 року (колегія суддів: Л. Чоха, О. Лисенко, В.
Головко) ухвала господарського суду Дніпропетровської області
від 01.08.2005 року у справі № 9-8/204(30/18/141)
залишена без зміни.
Постанова суду мотивована тим, що зупиняючи провадження у справі
відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд першої інстанції
цілком обґрунтовано виходив з необхідності призначення
судово-економічної експертизи, повторне проведення якої
викликано ненаданням на дослідження експерта ряду банківських
документів, які є доказами по справі, та знаходяться в обох
сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого господарського суду можуть
бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених
цим кодексом та Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскільки, Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
не містить норм, які б передбачали оскарження ухвали про
призначення судової експертизи, господарський суд апеляційної
інстанції зазначає про неможливість її оскарження сторонами в
апеляційному порядку.
Постанова суду мотивована тим, що беручи до уваги передбачені
законодавством підстави вжиття заходів забезпечення позову,
застосування яких допускається в будь-якій стадії провадження у
справі, та враховуючи обставини справи, господарський суд першої
інстанції правомірно та обґрунтовано застосував заходи щодо
забезпечення позову, невжиття яких може зробити неможливим або
ускладнити виконання рішення у справі.
Зокрема, Дніпропетровським апеляційним господарським судом при
винесенні постанови у справі враховані посилання позивача на те,
що здійснюваний відповідачем під час розгляду даного спору
продаж частини майна, може призвести до утруднення виконання
рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, беручи до
уваги їх значну вартість.
До того ж, господарський суд апеляційної інстанції зазначає про
правильність накладення арешту на майно відповідача за первісним
позовом в межах суми позовних вимог, враховуючи те, що арешт
грошових коштів відповідача може призвести до зупинення його
господарської діяльності.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на порушення судами процесуальних норм права при ухваленні
оскаржуваних судових рішень в частині вжиття заходів по
забезпеченню позову, а також просить змінити коло питань,
поставлених на вирішення судово-економічної експертизи.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 79 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд має право зупинити
провадження у справі у випадку, зокрема, призначення
господарським судом судової експертизи.
Отже, зупинення провадження у справі у зв’язку з призначенням
господарським судом судової експертизи базується на правових
нормах.
Відповідно до ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого або апеляційного
господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку
у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом
України.
Згідно з вимогами ст. 41 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
експертиза призначається для з’ясування
питань, що потребують спеціальних знань. Коло питань, які мають
бути з’ясовані судовим експертом, встановлюються господарським
судом в ухвалі, оскарження якої в апеляційному або касаційному
порядку не передбачено нормами права.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
заходи забезпечення позову застосовуються
господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його
заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського
суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо
обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент
пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за
кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як вбачається з вищезазначених положень, питання задоволення
заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення
позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи
з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення
про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у
випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Отже, незважаючи на можливість апеляційного оскарження ухвали
про застосування заходів забезпечення позову, вирішення питання
про наявність чи відсутність вищезазначених обставин, що є
підставою для задоволення чи відмови у задоволенні заяви про
вжиття таких заходів, є прерогативою господарського суду першої
інстанції, який досліджує ці обставини в повному об’ємі.
Враховуючи наведене, а також те, що при накладені арешту на
грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти
розміром суми позову та можливих судових витрат, заходи
забезпечення позову, застосовані господарським судом першої
інстанції ухвалою від 01.08.2005 року, мотивовані наявністю
обставин, що дозволяють зробити припущення про неможливість
виконання рішення господарського суду через невжиття заходів
забезпечення позову, є такими, що прийняті з дотриманням
процесуальних вимог щодо підстав та умов застосування заходів
забезпечення позову, а тому оскаржувана постанова господарського
суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Дніпрокомунтранс” залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.10.2005 року у справі № 9-8/204(30/18/141) залишити без
зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко