ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Спраав N 4/929-13/163
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши дочірнього підприємства “Медсервіс плюс”
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Західно-Український центр “Медсервіс”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 06.09.2005р.
у справі № 4/929-13/163
господарського
суду Львівської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Інтермедсервіс”
До дочірнього підприємства “Медсервіс плюс”
товариства з обмеженою відповідальністю
“Західно-Український центр “Медсервіс”
Про стягнення 81 682,80 грн.
за участю представника:
позивача Кравченка О.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2005р.
(суддя Станько Л.Л.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. (судді Мельник
Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволено та стягнуто
з дочірнього підприємства “Медсервіс плюс” товариства з
обмеженою відповідальністю “Західно-Український центр
“Медсервіс” на користь ТОВ “Інтермедсервіс” 81. 682,80 грн.
боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 816,83 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 118,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що згідно договору № 70/04 від
04.06.2004р. позивач передав відповідачу товар (медичну техніку
виробництва фірми “ОMRON”) вартістю 81 682,80 грн., який
відповідач всупереч умовам пункту 2.2 вказаного договору,
ст.ст. 525,526, 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не оплатив та не
повернув в установлені договором строки.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення та припинити провадження у справі,
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій
ст.ст. 193,218,224,225,226,229 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу
без задоволення з огляду на її необгрунтованість.
Заслухавши представника позивача, перевіривши правильність
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
господарським судом доказів повинна грунтуватися на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи і їх сукупності.
Вимога цієї норми процесуального права, однак, не була в повній
мірі дотримана судами попередніх інстанцій при розгляді даної
справи.
Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками
якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що
відповідач, отримавши від позивача на підставі пункту 1 договору
№ 70/04 від 04.06.2004р. та товарних накладних товар (медичну
техніку фірми “OMRON”) загальною вартістю 81682,80 грн. на
умовах оплати по мірі реалізації кожні 10 днів, в порушення умов
договору, викладених в пункті 2.2, не перерахував позивачу
вартість товару, або не повернув його після збігу встановленого
цим пунктом тридцятиденного граничного строку реалізації товару.
При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про
невиконання відповідачем зобов’язання та керувалися ст. ст. 526,
530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а суд першої інстанції, крім того,
ст. ст. 218, 224, 225, 226, 229 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із змісту договору № 70/04 від 04.06.2004 р., укладеного між
сторонами, випливає, що ТОВ “Інтермедсервіс” (продавець) продає,
а ДП “Медсервіс плюс” (покупець) купляє медичну техніку фірми
“OMRON” за номенклатурою та за цінами, згідно накладних, які є
невід’ємною частиною договору.
Оплата за товар здійснюється по мірі реалізації кожні 10 днів на
банківський рахунок продавця.
Якщо товар або його частина не продані протягом 30 днів,
продавець має право на повернення товару.
В разі коли продавець з яких-небудь причин не має можливості
повернути нереалізований товар, він зобов’язаний оплатити
відпущений товар протягом 10 календарних днів з моменту
надходження вимоги на повернення нереалізованого товару.
Поверненню підлягає лише товар, який зберіг товарний вигляд.
Товар не реалізований, але такий, що втратив товарний вигляд,
повинен бути оплачений покупцем (пункти 1, 2 договору).
З огляду на наведені умови договору суду при розгляді даної
справи слід було з’ясувати юридичну природу та зміст
зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі зазначеного
договору, та встановити наявність чи відсутність обставин, з
якими пункт 2 договору пов’язує обов’язок відповідача сплатити
позивачу вартість отриманого на реалізацію товару.
Згідно пункту 4 ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення
зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором
або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За визначенням частини 2 ст. 22 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи
щодо змісту зобов’язання, яке виникло між сторонами, виключає
можливість висновку касаційної інстанції стосовно правильності
застосування норм матеріального права при вирішенні спору в
даній справі, а тому, з огляду на положення ст. 111-7, пункту 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постановлені
у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові та вирішити спір у
відповідності з чинним законодавством.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10,
ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства “Медсервіс плюс”
товариства з обмеженою відповідальністю “Західно-Український
центр Медсервіс” задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 06.09.2005р. та рішення господарського суду Львівської
області від 26.05.2005р.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.