ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 2/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М.,- головуючого,
Рибака В.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши матеріали ПП “ВКФ “ДІВоС”
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 29.07.2005
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом ПП “ВКФ “ДІВоС”
До ЗАТ “Карат”;
ТОВ “Святослав”
Про визнання недійсним патенту та договору купівлі-продажу
патенту на право оренди будівлі,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Смулянський О.В.,
- відповідача: Чернов Я.М., Лупейко В.В.,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2005 року ПП “ВКФ “ДІВоС” звернулось до господарського
суду з позовом до ЗАТ “Карат” та ТОВ “Святослав” про визнання
недійсним патенту та договору купівлі-продажу патенту на право
оренди будівлі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2005 року позов
задоволено. Патент № 17 від 22.04.1996 року на право оренди
приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Ромена
Роллана, 7 площею 1009,6 кв.м. визнано недійсним з 25.07.2000
року. Договір купівлі-продажу патенту № 17 від 22.04.1996 року
на право оренди будівель (споруд, приміщень) укладений
17.05.2004 року між ЗАТ “Карат” та ТОВ “Святослав” визнано
недійсним з моменту укладення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.07.2005 року рішення місцевого господарського суду скасовано,
прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ПП “ВКФ “ДІВоС” подало
касаційну скаргу в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25.07.2005 року скасувати,
залишивши в силі рішення місцевого господарського суду з даної
справи.
Доповідач: Черкащенко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.04.1996 року
відповідач 1 придбав патент № 17 на право оренди приміщення, яке
розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ромена Роллана, 7 площею
1009,6 кв. м.
На підставі придбаного патенту відповідач 1 уклав 07.06.1996
року з Державною адміністрацією Ленінградською району міста
Києва договір № 396 оренди зазначеного в патенті нежилого
приміщення.
20.07.2000 року на загальних зборах трудового колективу
відповідача 1 було прийняте рішення про відмову від частини
площі орендованих приміщень у зв'язку з важким фінансовим
становищем.
На підставі наведеного відповідач 1 звернувся з клопотанням до
Ленінградської райдержадміністрації про відмову від оренди
частини нежитлових приміщень площею 607,2 кв.м.
З 01.08.2000 року відповідач 1 користувався приміщеннями лише
площею 441,9 кв. м, за які йому нараховувалась орендна плата,
яку він сплачував відповідним чином.
Позивач відповідно до розпорядження Ленінградської
райдержадміністрації № 1217 від 11.08.2000р., орендував
підвальні приміщення площею 607,2 кв.м.
Згідно розпорядження Ленінградської райдержадміністрації
м. Києва від 07.11.2000 року № 1730 були внесені зміни в п. 1
розпорядження № 1217 від 11.08.2000 року, а саме: слова та числа
“загальною площею 607,2 кв.м.“замінити на “загальною площею 581,
0 кв.м. ”.
09.08.2002 року між Фондом приватизації комунального майна
Святошинського району м. Києва та позивачем був укладений
договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого позивач
купив нежилі приміщення загальною площею 581,00 кв.м. ,
розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Ромена Роллана, 7.
Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського
міського нотаріального округу. 09.08.2002 року, реєстровий
№ 8344.
17.05.2004 року між відповідачами був укладений договір
купівлі-продажу патенту на право оренди. Відповідно до умов
даного договору відповідач 1 передав відповідачу 2 патент № 17
від 22.04.1996 року на право оренди нежитлового приміщення
площею 1009,6 кв.м. Згідно п. 1.2 Положення про патент на право
оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого наказом ФДМУ
№ 90 від 30.01.1995 ( 90/95 ) (90/95)
року, патент дає його власнику
виключне право на укладення договору оренди вказаної в ньому
площі приміщень.
В даному випадку судова колегія погоджується з висновком
апеляційного суду, що власник патенту може як реалізувати це
виключне право, так і реалізувати його частково, що не робить
сам патент недійсним.
Відмова відповідача 1 від частини орендованої площі (607,2 кв.
м. ) і продовження орендування 441,9 кв.м. не може бути
підставою недійсності патенту. Своїми діями відповідач 1
відмовився лише від частини виключного права на оренду площі,
визначеної в патенті.
Та обставина, що в Положенні ( 90/95 ) (90/95)
про патент не передбачено
можливість внесення до нього змін не впливає на права орендаря,
оскільки визначення обсягу реалізації права, що надане патентом,
є прерогативою його власника.
З огляду на наведене колегія суддів вважає необґрунтованими
доводи скаржника про те, що патент на право оренди є
неподільною, індивідуально визначеною рухомою річчю. А отже
застосування в даному випадку норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що стосуються неподільних речей, є
неправомірним.
Відповідно до п. 2.3 Положення ( 90/95 ) (90/95)
про патент при покупці
патенту новий власник стає правонаступником договору оренди на
нежиле приміщення. У разі потреби сторони договору оренди
вносять до нього необхідні зміни.
На момент покупки ТОВ „Святослав” патенту № 17 від 22.04.1996
року, ЗАТ „Карат” орендувало 441.9 кв. м. площі в м. Києві по
бул. Ромена Ролана, 7. Саме на цю площу 19.08.2004 року між ТОВ
„Святослав” та КП УЖКГ Святошинського району м. Києва укладено
договір оренди № 154.
Укладенню договору передувало відповідне розпорядження Голови
Святошинської райдержадмадміністрації м. Києва, яким КП УЖКГ
Святошинського району м. Києва надавався дозвіл на його
укладення.
Згідно п. 2.3 Положення ( 90/95 ) (90/95)
про патент новий власник
патенту стає правонаступником договору оренди, тобто ТОВ
„Святослав” стало правонаступником договору оренди 441,9 кв.
м. , які орендувало ЗАТ „Карат”.
Позивачем у справі про визнання угоди недійсною може бути
будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та
охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Судова колегія Вищого господарського суду України в даному
випадку погоджується з висновком апеляційного суду, що позивач
не довів, які саме права чи охоронювані законом інтереси
порушено відповідачами у справі в наслідок укладення
оспорюваного договору купівлі-продажу патенту.
Укладення та існування між сторонами зазначеного договору не
позбавляє позивача права укладати договори оренди та здійснювати
господарську діяльність у межах, визначених чинним
законодавством України.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова Київського
апеляційного господарського суду є повною, законною та
обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.07.2005 року у справі № 2/77 залишити без змін.
Головуючий, суддя М. Черкащенко
Судді В. Рибак
Н. Дунаєвська