ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 2-24/51281-2005(2-19/16122-2003)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника
позивача: Рабеки М.М.
касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Таврія”
на постанову від 09.06.2005
Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-24/5128.1-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ВАТ “Вознесенський сироробний
комбінат”
До Товариства з обмеженою
відповідальністю “Таврія”
Про стягнення 9217,50 грн.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним
чином.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року відкрите акціонерне товариство “Вознесенський
сироробний комбінат” звернулося з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю “Таврія”, згідно якого, уточнивши в
ході розгляду свої позовні вимоги, просило стягнути з
відповідача 9217,50 грн. заборгованості, 8388,38 грн. пені,
збитки в сумі 38946,00 грн. та розірвати договір № 124 від
15.07.1998, укладений між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.04.2005 у справі № 2-24/5128.1-2005 позов задоволено
частково. Розірвано договір № 124 від 15.07.1998, укладений між
АТ “Вознесенський сироробний комбінат” та ТзОВ “Таврія”.
Стягнуто з ТзОВ “Таврія” на користь ВАТ “Вознесенський
сировиробний комбінат” 9217,50 грн. заборгованості. В іншій
частині в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.06.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
першої інстанції від 19.04.2005, постанову апеляційного суду від
09.06.2005, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду
прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального
права, зокрема, ст.ст. 42, 43, 22, 69, 77, 99 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 2, 6 Закону України “Про судоустрій”
( 3018-14 ) (3018-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
відповідача –без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Севастопольським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.07.1998 між
позивачем та АП “Тарія”, правонаступником якого є відповідач за
цією справою, був укладений договір, згідно з умовами якого АП
“Таврія” отримала від позивача сир “Костромський” на загальну
суму 11500,00 грн. і, в свою чергу, було зобов'язане поставити
позивачу відповідний товар, але ці зобов'язання виконало лише
частково на суму 2282,50 грн. внаслідок чого борг відповідача
складає 9217,50 грн.
Наведеним обставинам суд дав належну оцінку і з урахуванням
ст.ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а також прийнявши до
уваги, що конкретний строк виконання зобов'язання не був
передбачений сторонами, дійшов до правильного висновку про
наявність правових підстав для частково задоволення позову та
стягнув з відповідача вищезазначену суму боргу. До того ж, судом
обгрунтовано задоволено позовні вимоги в частині розірвання
оспорюваного договору № 124 від 15.07.1998, у зв'язку із втратою
інтересу сторонами до цього договору.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову відносно іншої
частини позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що пеня
в сумі 8388,38 грн. не підлягає стягненню у зв'язку з тим, що
умовами договору не передбачений розмір пені за несвоєчасне та
неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань як не підлягають
і задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача
38946,00 грн. збитків, оскільки позивачем, всупереч ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не доведено причинний зв'язок між
непоставкою відповідачем продтоварів та збитками у вигляді
неотриманого доходу за цінами на момент пред'явлення позову.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на процесуальні
порушення, які, на його думку, полягали в тому, що справу було
розглянуто судом за відсутності відповідача, який не був
повідомлений належним чином про час і місце засідання суду, не
можуть прийняті до уваги, оскільки вони не відповідають
дійсності. З матеріалів справи вбачається, що про час і місце
розгляду справи відповідач ставився до відома своєчасно.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена
на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Таврія” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Автономної Республіки Крим від
19.04.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005 у справі № 2-24/5128.1-2005
залишити без змін.