ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 1/187-13/99
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Муравйов О.В.
судді Полянський А.Г.
Рогач Л.І.
розглянувши
касаційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою
відповідальністю “Голд БІ ЛТД”
на постанову від 13.09.2005 р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 1/187-13/99 господарського суду
Львівської області
за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою
відповідальністю “Голд БІ ЛТД” (далі- СП ТОВ
“Голд БІ ЛТД”
До Відкритого акціонерного товариства “Буський
пивоварний завод”
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
позивача – не з’явились
відповідача – не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
24-31.05.2005 р. (суддя Станько Л.Л.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.09.2005 р. (судді: Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.)
у позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, СП ТОВ “Голд БІ
ЛТД” звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи
скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм
матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 17.11.2005 р. у зв’язку з
перебуванням на лікарняному судді Фролової Г.М., змінено склад
колегії суддів та призначено колегію суддів у складі:
головуючого –судді Муравйова О.В., суддів Полянського А.Г.,
Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги, призначеної до
слухання на 17.11.2005 р. у справі № 1/187-13/99.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у
судовому засіданні касаційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу відповідач суду не надіслав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, СП ТОВ “Голд БІ ЛТД” заявлено
вимогу про визнання договору купівлі-продажу від 01.02.2002 р.
недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на
момент укладення угоди) в зв’язку з тим, що всі активи СП ТОВ
“Голд БІ ЛТД” на момент відчуження майна за договором перебували
у податковій заставі, і, в доказ сказаного, подано копію витягу
з Державного реєстру застав рухомого майна, відповідно до якого,
дата виникнення податкової застави: 25.06.1998 р. з дійсним
записом про реєстрацію податкової застави до 05.11.2004 р.
Статтею 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
ліквідатору
надано повноваження на звернення до господарського суду із
заявою про визнання недійсними угод боржника з підстав,
передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою господарського суду Львівської області від 18.05.2004
р. СП ТОВ “Голд Бі Лтд” визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором встановлено, що 01.02.2002 р. між СП ТОВ “Голд Бі
Лтд” (далі Продавець) та ВАТ “Буський пивоварний завод” (далі
Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна згідно з
яким Продавець зобов’язувався передати у власність Покупцю, а
Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити приміщення цеху,
який розміщений за адресою: м. Буськ вул. Львівська 8 Львівської
області, обладнання та матеріали згідно з додатками до договору
№ 1 і № 2, які є невід’ємними частинами договору.
Згідно з п. 2.3. договору право власності на майно Продавець
набуває з моменту повної оплати його вартості та складання акту
приймання-передачі.
Факт передачі майна від Продавця до Покупця підтверджено актом
передачі-приймання від 01.02.2002 р. підписаний сторонами
договору.
Згідно ст. 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
з підстав,
передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, ліквідатор подає до господарського суду заяви про
визнання недійсними угод боржника.
Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня
прийняття рішення про санацію має право відмовитися від
виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження
у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково,
якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є
довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання
позитивних результатів для боржника в довгостроковій
перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним
циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору
створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності
боржника. Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим
санацією про відмову від його виконання, має право в
тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією
вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які
виникли у зв’язку з відмовою від виконання договору, в процедурі
провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судів щодо
відсутності підстав для наявності у ліквідатора повноважень на
подачу заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
01.02.2002 р., виходячи з наступного: виконання договору
купівлі-продажу від 01.02.2002 р. не завдає збитків боржнику
(позивачу), оскільки договір вже виконано боржником; договір не
: довгостроковим; виконання договору не створює умови, що
перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що подача заяв про
визнання угод, укладених боржником, недійсними відповідно до
вищевказаного закону можлива лише в межах процедури санації під
час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання
визнанню боржника банкрутом та його ліквідації і спрямована на
оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а
також задоволення в повному обсязі або частково вимог
кредиторів.
Посилання скаржника на порушення відповідачем Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
не
приймаються до уваги з тих підстав, що Закон містить власні міри
відповідальності за порушення його положень, які покладають на
особи, що мають заборгованість по сплаті податку, не допускати
відчуження майна до моменту розрахунку з державним бюджетом і за
вказані порушення платники податку несуть фінансову, а не
цивільно-правову відповідальність.
Колегією суддів Вищого господарського суду України також
враховано, що відношення з купівлі-продажу нерухомості, це
відношення між двома власниками майна –попереднім та
наступним. У відповідності з п. 7 та п. 22 ст. 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України визначаються
правовий режим власності на майно та засади цивільно-правової
відповідальності. До різновиду відносин власності слід віднести
і відносини застави майна, зокрема нерухомого. З матеріалів
справи вбачається, що положення Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р., а також положення Законів України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
та “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
при укладенні
та реалізації сторонами господарського спору договору
купівлі-продажу нерухомості (цеху розливу) від 01.02.2002 р.
порушені не були.
Тому слід вважати, що така міра цивільно-правової
відповідальності як визнання договору недійсним на підставі
ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 р. в
даному випадку не повинна застосовуватись.
За таких обставин висновки попередніх судів слід визнати
обґрунтованими та законними.
Крім цього слід зазначити, що позивачем при подачі позову був
пропущений передбачений законом строк позовної давності, так як
ст. ст. 78, 79 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
містять вичерпний перелік
умов, при настанні яких строк позовної давності може бути
призупинений або перерваний, і такої умови як знаходження
підприємства під процедурою банкрутства не містить. Позивач,
перебуваючи під процедурою банкрутства не був позбавлений
можливості звернутися до суду за захистом свого права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного підприємства Товариства з обмеженою
відповідальністю “Голд БІ ЛТД” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.09.2005 р. у справі № 1/187-13/99 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Рогач Л.І.