ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2005 Справа N 1/157-38.1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Дочірньої компанії (ДК) “Газ України”
скаргу Національної акціонерної компанії (НАК)
“Нафтогаз України”
на постанову від 14.06.2005 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 1/157-38.1(7/61-38.1)
за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
До ВАТ по газопостачанню та газифікації
“Волиньгаз”
Про стягнення 3 671 900,24 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Насвіщук С.В. (дов. від 10.06.2005 року),
Онищенко І.П. (дов. від 10.06.2005 року)
відповідача Коротя М.І. (дов. від 21.07.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов заявлений про стягнення 2 676 679,95 грн. боргу за
спожитий у 2001 році природний газ, 375 211,64 грн. пені та 187
367,59 грн. штрафу за прострочку виконання зобов’язання, 256
172,90 грн. розміру величини збільшеного боргу внаслідок
інфляційних процесів, 176 468,16 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25.12.2000 між ВАТ
“Волиньгаз” та ДК “Торговий дім “Газ України” укладений договір
на постачання природного газу № 10/16-1435.
Згідно з умовами договору ДК “Торговий дім “Газ України” передав
відповідачу протягом січня-березня 2001 року, а ДК “Газ України”
протягом .04.-грудня 2001 року природний газ на загальну суму 3
349 870,61 грн., що підтверджується актами прийому-передачі.
Оплата за газ здійснюється грошовими коштами кожного робочого
дня з розподільчого рахунку, згідно алгоритму, затвердженого
НКРЕУ від 12.07.2000 № 759 ( v0759227-00 ) (v0759227-00)
. Остаточний
розрахунок за фактично спожитий природний газ здійснюється до 10
числа, наступного за звітним. Відповідач свої зобов’язання
виконав частково, сплативши борг у сумі 673 190,66 грн..
На виконання рішення Спостережної ради НАК “Нафтогаз України”
від 26.12.2000 створено ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
шляхом реорганізації ДК “Торговий дім” “Газ України” та ДК
“Укртрансгаз” у частині відокремлення і передачі функцій та
майнових прав і обов’язків Головного управління експлуатації
системи постачання природного газу та скрапленого газу
“Головпобутгаз”.
Згідно з наказом НАК “Нафтогаз України” № 14 від 18.01.2001 (зі
змінами та доповненнями) ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України”
є правонаступником прав та обов’язків ДК “Торговий дім “Газ
України”.
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2004 у
позові відмовлено з таких підстав:
-порядок проведення розрахунків за спожитий газ встановлений
постановою КМУ та НБУ від 13.11.1998 № 1785 “Про вдосконалення
розрахунків за спожитий природний газ” ( 1785-98-п ) (1785-98-п)
та
постановою НКРЕУ № 758 від 12.07.2000 “Про затвердження
алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки
газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз України” за поставлений
природний газ. Порушення відповідачем порядку перерахування
коштів не встановлено;
-позивачем не подано доказу у підтвердження переходу майнових
прав і обов’язків від ДК “Торговий дім “Газ України” до ДК “Газ
України”, зокрема, щодо права кредитора по стягненню
заборгованості за переданий для потреб бюджетних установ та
організацій у 2004 р. природний газ;
-позовна вимога про стягнення заборгованості за поставлений
природний газ у січні-березні 2001 року заявлена поза межами
строку позовної давності.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.08.2004 рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2004
рішення та постанова у справі скасовані, справа передана на
новий розгляд з мотивів:
-ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” є правонаступником прав
і обов’язків ДК “Торговий дім “Газ України” за договором
№ 10/16-1435, неналежне виконання відповідачем умов якого стало
підставою позову;
алгоритм розподілу коштів не змінює строки і оплату відповідачем
вартості поставленого газу, а отже, і не припиняє обов’язку
відповідача оплатити кредитору борг.
Ухвалою Верховного Суду України від 13.01.2005 відмовлено ВАТ
“Волиньгаз” у порушенні касаційного провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2004.
За результатами нового розгляду спору, рішенням господарського
суду Волинської області від 21.03.2005 (суддя М. Гончар) у
позові відмовлено з мотивів:
-порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ
встановлений постановою КМУ і НБУ від 13.11.1998 № 1785 “Про
вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ”
( 1785-98-п ) (1785-98-п)
та постановою НКРЕУ № 758 від 12.07.2000 “Про
затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на
розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз
України” за поставлений природний газ. Відповідач розрахунки за
поставлений природний газ безпосередньо не проводив, а тому
позов про стягнення боргу є безпідставним;
-позивачем не надано достатніх доказів у підтвердження переходу
майнових прав та обов’язків від ДК “Торговий дім “Газ України”
до ДК “Газ України”, зокрема права кредитора по стягненню з ВАТ
“Волиньгаз” заборгованості за природний газ, переданий для
потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та
місцевого бюджетів.;
-позов про стягнення заборгованості за січень-березень 2001
заявлений поза межами строку позовної давності.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
14.06.2005 (колегія суддів: Д. Новосад, О.Михалюк, Г. Мельник)
рішення у справі залишене без зміни з тих же мотивів.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” посилається на неправильне застосування
судами матеріального права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частково до
задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові
касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції
під час нового розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2004
скасовані судові рішення у справі, а справа направлена на новий
судовий розгляд з підстав того, що запроваджений законодавчими
актами алгоритм розподілу коштів не змінює визначені умовами
договору строки оплати поставленого газу; ДК “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” є правонаступником прав та обов’язків ДК
“Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
Обґрунтування судовими рішеннями при новому розгляді відмови у
позові тим, що запроваджений законодавчими актами алгоритм
розподілу коштів змінює умови договору щодо строків розрахунків,
позивачем не надано доказів про перехід до нього прав та
обов’язків кредитора за договором, є способом перегляду
постанови Вищого господарського суду України, що порушує порядок
здійснення правосуддя господарськими судами України.
Щодо висновку суду, викладеному в оскаржуваних судових рішеннях,
про заявлення позову (16.04.2004) про стягнення боргу за
січень-березень 2001 поза межами строків позовної давності, слід
зазначити таке. Відповідно до положень ст. 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
позовна давність застосовується лише за заявою
сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Заява ВАТ
“Волиньгаз” про застосування судами позовної давності у
матеріалах справи відсутня, як і відсутнє посилання судів про
неї. Застосування судами при вирішенні спору позовної давності
як підстави відмови у позові, суперечить ст. 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Зважаючи на те, що відмовляючи у позові з підстав загальних для
заявлених вимог в цілому, судами не надана правова оцінка
правомірності заявлення кожної окремої вимоги і стягнення боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення та відсотків річних, а також пені та штрафу.
Так як штраф та пеня є неустойкою відповідно до положень
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та України або штрафною
санкцією відповідно до Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
стягнення яких за позовами розповсюджуються скорочені строки
позовної давності у шість місяців (ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
),
то строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки,
як спосіб забезпечення зобов’язання щодо оплати поставленого у
2001 році природного газу, закінчився до пред’явлення позову, що
є підставою для відмови у позові у цій частині (с.1 ст. 80 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
задовольнити частково.
Рішення від 21.03.2005 господарського суду Волинської області,
постанову від 14.06.2005 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 1/157-38.1(7/61-28.1) скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Волиньгаз”
м. Луцьк на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” м. Київ 2 676 679, 95 грн. (два мільйони
шістсот сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят дев’ять гр. 95
коп. ) основного боргу; 256 172,90 грн. (двісті п’ятдесят шість
тисяч сто сімдесят дві грн. 90 коп. ), що становить суму, на яку
збільшився борг внаслідок інфляційних процесів; 176 468, 16
коп. (сто сімдесят шість тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 16
коп. ) відсотків річних (3%) від простроченої суми.
Доручити господарському суду Волинської області видати наказ
згідно з вимогами ст. ст. 116-117 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У позові про стягнення пені та штрафу відмовити.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді: Є.Борденюк
В.Харченко