ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
16.11.2005                                    Справа N 20-8/062
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                        Перепічая В.С. (головуючий),
                        Вовка І.В.,
                        Гончарука П. А.,
розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в   м.   Києві
касаційну    скаргу    Відкритого    акціонерного    товариства
“Енергетична   компанія   “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО”   на    постанову
Севастопольського   апеляційного   господарського   суду    від
24.06.2005р.   у  справі  за  позовом  Відкритого  акціонерного
товариства   “Енергетична   компанія   “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО”   до
Приватного підприємства “Градстройсервіс”
 
про   стягнення сум
 
Заслухавши    пояснення   представника   позивача,   перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У     березні    2005    року    ВАТ    “Енергетична    компанія
“СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” пред'явило в господарському  суді  позов  до
Приватного підприємства “Градстройсервіс” про стягнення 24794,63
грн. заборгованості.
 
Рішенням  господарського  суду м. Севастополя  від  16.05.2005р.
(суддя Ткаченко М.І.) у задоволенні позову було відмовлено.
 
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
 
Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду
від  24.06.2005р. (судді Плут В.М. –головуючий, Горошко  Н.П.  ,
Прокопанич  Г.К.)  апеляційну скаргу ВАТ  “Енергетична  компанія
“СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО”    було   задоволено    частково,    рішення
господарського  суду  м. Севастополя від  16.05.2005р.  змінено,
позов  задоволено  частково, з відповідача на  користь  позивача
стягнуто  47,70  грн. державного мита та 22,70  грн.  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
У   касаційній  скарзі  позивач  простить  скасувати   постанову
Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від
24.06.2005р.  і  стягнути з відповідача 20047,12  грн.  вартості
скорегованого і фактичного перебору електроенергії,  посилаючись
на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
 
Касаційна  скарга  підлягає частковому задоволенню  з  наступних
підстав.
 
Відповідно  до  ч.  1 ст. 193 ГК України  ( 436-15  ) (436-15)
          суб'єкти
господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні
виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно
до  закону,  інших  правових актів, договору, а  за  відсутності
конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання  -  відповідно  до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
 
Укладаючи   26.11.2004р.  за  №  4618  договір   на   постачання
електричної енергії, сторони обумовили корегування за  підсумком
розрахункового    періоду   договірної    величини    споживання
електроенергії як в сторону збільшення, так і зменшення, у  тому
числі до нульового рівня, в залежності від здійсненої споживачем
оплати за розрахунковий період (п. 5.2 договору).
 
Водночас  цим  договором сторони погодили  і  те,  що  у  всьому
останньому,   що   не  передбачено  укладеним  договором,   вони
керуються діючими Правилами користування електричною енергією  і
діючим законодавством України (п. 10. 5).
 
Таким   законодавством,  яке  регулює  відносини,  пов’язані   з
виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної
енергії є Закон України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         та
інші нормативно-правові акти (в редакції на час вирішення спору)
до яких відносяться і затверджений постановою Кабінету Міністрів
України  від 24.03.1999р. № 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
         Порядок  постачання
електричної енергії споживачам (зі змінам і доповненнями)  (далі
–Порядок ( 441-99-п ) (441-99-п)
        ).
 
Цим  Порядком  ( 441-99-п ) (441-99-п)
         запроваджено регулювання  постачання
електричної  енергії  шляхом встановлення граничних  величин  її
споживання, які доводяться до споживачів як договірні величини у
терміни,  обумовлені договором. Повідомлення про ці  величини  є
невід’ємною частиною договору.
 
Водночас,  за  підсумками  місяця гранична  величина  споживання
електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично
сплаченої за цей місяць величини її споживання (пункт 11 Порядку
( 441-99-п  ) (441-99-п)
        )  і відповідно до пункту 5.3 Правил  користування
електричною енергією, є договірною.
 
За  вказаним Порядком ( 441-99-п ) (441-99-п)
          споживачі у разі перевищення
встановлених,   як   договірної  граничних  величин   споживання
електричної   енергії  та  потужності,  несуть  відповідальність
згідно  з  ч. 5, 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        .
 
Суд  як  першої,  так  і другої інстанції зазначеним  положенням
договору,  законодавству, яке регулює спірні  правовідносини  на
час  виникнення  спору,  як  і  тому,  що  корегування  величини
споживання   електричної   енергії  стосувалось   розрахункового
періоду, за який не було оплачено її споживання, належної  уваги
і  оцінки  не  дали, а тому дійшли до передчасного висновку  про
недоведеність позивачем заявленої суми за перевищення споживання
договірної величини електричної енергії.
 
При   цьому,  споживання  електричної  енергії  понад   граничні
величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до
ч. 1 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        
тягне  за  собою  встановлену законодавством  України  цивільну,
адміністративну і кримінальну відповідальність.
 
Отже,  враховуючи  ці  положення закону, суду  слід  було  також
звернути увагу, з одного боку, чи не є передбачена ч. 5  ст.  26
Закону  України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
          санкція,
про  яку  йдеться  і  у  ст.  27 цього  Закону  ( 575/97-ВР  ) (575/97-ВР)
        ,
господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері
господарювання і за своєю природою є штрафною, з  іншого,  і  на
приписи ст. 233 ГК України  ( 436-15 ) (436-15)
        .
 
Крім  того,  як видно з матеріалів справи, позивачем  заявлялись
вимоги   і  про  стягнення  заборгованості  за  спожиту  активну
електроенергію, а також пеню, які судовими інстанціями  по  суті
не вирішено.
 
Отже,  враховуючи  наведене, ухвалені судові рішення  підлягають
скасуванню у повному обсязі.
 
При  новому  розгляді  справи суду  слід  врахувати  наведене  і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергетична
компанія “СЕВАСТОПОЛЬЕНЕРГО” задовольнити частково.
 
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.06.2005р.  та рішення господарського суду м. Севастополя  від
16.05.2005р.  скасувати і справу передати на  новий  розгляд  до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.
 
Головуючий   В.Перепічай
 
С у д д і    І.Вовк
 
             П. Гончарук