ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 19/182
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у Обласного комунального виробничого
відкритому судовому підприємства теплового господарства
засіданні касаційну “Полтаватеплоенерго”, м. Полтава
скаргу
на постанову від 28.07.2005
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі № 19/182
господарського суду Полтавської області
за позовом Обласного комунального виробничого
підприємства теплового господарства
“Полтаватеплоенерго”, м. Полтава
До Головного управління капітального
будівництва, м. Полтава
Про стягнення 14 118,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Ковшар Т.Г., Сотник І.Л.
від відповідача – не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
До прийняття рішення позивач зменшив позовні вимоги та просить
стягнути 9 107,85 грн. заборгованості, яка утворилася станом на
01.04.2004 р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2005,
яке залишено без змін постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 28.07.2005, задоволено
частково позов Обласного комунального виробничого підприємства
теплового господарства “Полтаватеплоенерго” до Головного
управління капітального будівництва про стягнення 14 118 грн. за
спожиту в період з 01.11.2003 по 01.04.2004 теплову енергію.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 164,21 грн. боргу,
16,32 грн. витрат по сплаті держмита та 13,64 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позовних вимог відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 161
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, ату планування, договору, а при відсутності
таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Протоколом розбіжностей до договору внесено зміни до п.п. “а”
п. 17 договору виклавши його в наступній редакції: “для опалення
з 25.10.2003 до 01.12.2003 з правом пролонгації”.
Згідно п. 20 договору з прийняттям теплового лічильника на
комерційний облік розрахунки будуть проводитись згідно
додаткової угоди.
Вузол обліку спожитої теплової енергії прийнято на комерційний
облік 29.10.2003, що підтверджується актом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції
щодо стягнення заборгованості за період з 25.10.2003 по
29.10.2003 виходячи з розрахунку 0,70 грн. за 1 кв.м на загальну
суму 164,21 грн.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі
посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом
порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги
пропозицію укласти додаткову угоду.
Крім того, у вересні 2004 р. відповідачем проведено оплату
рахунку за послуги теплопостачання по спірному договору, які
було спожито в листопаді 2003 р., що підтверджує факт існування
договірних відносин.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Між Обласним комунальним виробничим підприємством теплового
господарства “Полтаватеплоенерго” (позивач) та Головним
управлінням капітального будівництва (відповідач) 16.10.2003
укладено договір № 1486 на відпуск теплової енергії у вигляді
гарячої води відповідно до умов якого позивач бере на себе
постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з метою
забезпечення опалення приміщень відповідача до межі розподілу
будівель житлового будинку по вул. Огнівська,10 в свою чергу
відповідач зобов'язується розраховуватися за спожиту теплову
енергію відповідно до умов договору.
Термін дії договору визначено п. 17 в якому зазначено, що даний
договір укладено на період для опалення з 16.10.2003 до повної
передачі квартир на безпосередні розрахунки в абонентську службу
з коригуванням площ.
Договір зі сторони відповідача підписано з протоколом
розбіжностей в якому сторони внесли зміни до п.п. “а” п. 17
договору виклавши його в наступній редакції: “для опалення з
25.10.2003 до 01.12.2003 з правом пролонгації”.
Відповідно до п. 20 договору з прийняттям теплового лічильника
на комерційний облік розрахунки будуть проводитись згідно
додаткової угоди.
В матеріалах справи міститься акт приймання вузла обліку
спожитої теплової енергії (лічильника) від 29.10.2003, який
свідчить, на думку суду, про встановлення теплового лічильника у
житловому будинку по вул. Огнівська, 10.
Між тим, відомості про те, чи укладені безпосередньо мешканцями
будинку договори з постачальником тепла та чи здійснювалися ними
розрахунки з постачальником тепла в матеріалах справи відсутні.
Згідно внесених змін до п.п. “а” п. 17 договору, постачання
тепла позивачем здійснюється в період з 25.10.2003 по
01.12.2003. Тобто в зимовий період відповідач мав укласти
договір на постачання тепла до будинку з іншим постачальником.
Чи був укладений такий договір на постачання тепла до будинку в
опалювальний сезон, чи постачання здійснював позивач, судом не
з’ясовано.
За таких обставин колегія вважає, що судом не було забезпечено
всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх
обставин справи в їх сукупності, як це вимагається за правилами
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення з господарського спору повинно
прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та
процесуального права та фактичними обставинами справи з
достовірністю, встановленими господарським судом.
Зважаючи на викладене, ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, під час якого
господарському суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для її розгляду і вирішення спору, з'ясувати дійсні права і
обов'язки сторін і в залежності від встановленого правильно
застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини
та прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 28.07.05 та рішення господарського суду Полтавської
області від 28.04.05 скасувати, справу № 19/182 передати на
новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська