ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 19/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Невдашенко Л.П.
Суддів Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу Приватного підприємства “Око”
на постанову від 10.08.2005р. Донецького
апеляційного господарського суду
У справі № 19/113 господарського суду Донецької
області
За позовом Приватного підприємства “Око”
До Корпорації “Індустріальна Спілка
Донбасу”
Про стягнення коштів
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Степанов В.В.
- відповідача Хмельницька Н.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.06.2005 р.
відмовлено у задоволенні позову про стягнення шкоди у розмірі
14173,68 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.08.2005 року вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач –приватне
підприємство “Око” звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати і
прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги,
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається із
матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, у лютому
2004року Приватне підприємство “Око” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом до Корпорації
“Індустріальна Спілка Донбасу” та ДП “Інститут сучасних
технологій” про стягнення 16706,00 грн. номінальної суми
векселя, 74,00 грн. відсотків за векселем, 167,80 грн. витрат по
сплаті держмита, 118 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.04.2004р. № 18/75
позов задоволено та стягнуто солідарно з Корпорації
“Індустріальна Спілка Донбасу” 16706 грн.00 коп. вексельної
суми, 167 грн. 06 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення господарського суду набирає
законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
прийняття.
Відповідач, Корпорація “Індустріальна Спілка Донбасу”, згідно зі
статтею 91 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, скористався своїм правом на апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.06.2004р. по справі № 18/75 рішення господарського суду
м. Києва від 05.04.2004р. по справі № 18/75 - залишено без змін.
Отже, відповідно до ч. 3 статті 85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду м. Києва
набрало законної сили 01.06.2004р.
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(абз.3 п. 8
ст. 129) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду є одним із основних засад судочинства.
Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено право на касаційне оскарження. Право на
подання касаційної скарги мають сторони зі справи. Отже,
відповідачем була подана касаційна скарга до Вищого
господарського суду України на рішення господарського суду
м. Києва від 05.04.2004р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.06.2004р.
Відповідно до статті 121-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд касаційної інстанції за заявою сторони
чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити
виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його
перегляду в касаційному порядку. За результатами розгляду заяви
чи подання виноситься ухвала.
Ухвалою від 22.09.2004р. Вищий господарський суд України прийняв
касаційну скаргу до провадження і водночас зупинив виконання
рішення господарського суду від 05.04.2004р. до закінчення його
перегляду в порядку касації (а.с.60).
За результатами касаційного провадження рішення господарського
суду м. Києва від 05.04.2004р. та постанова Київського
апеляційного господарського суду від 01.06.2004р. залишені без
змін, про що 07.10.2004р. була винесена постанова.
Відповідно до ст. 111-14 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони у справі мають право оскаржити в
касаційному порядку постанову Вищого господарського суду
України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого
господарського суду, що набрало законної сили, постанови
апеляційного господарського суду до Верховного Суду України.
На підставі вказаної статті Корпорацією “Індустріальна Спілка
Донбасу” була подана касаційна скарга до Верховного Суду
України.
Верховний Суд України ухвалою від 02.12.2004р. відмовив в
порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку
постанови Вищого господарського суду України від 07 10 2004р. по
справі № 18/75.
Отже, відповідач використовував своє конституційне право на
оскарження судових актів.
Рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2004р. набрало
законної сили 01.06.2004р. Виконання рішення господарського суду
провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим
документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому
після набрання судовим рішенням законної сили (ст. 116 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
18.01.2005р. на підставі ст. 116 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарським судом м. Києва
стягувачу було видано наказ про примусове виконання рішення по
справі № 18/75 щодо солідарного стягнення з Корпорації
“Індустріальна Спілка Донбасу” м. Донецьк та Дочірнього
підприємства “Інститут сучасних технологій” м. Київ 16706 грн.
00 коп. вексельної суми, 167 грн. 06 коп. витрат по сплаті
державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне
g`aegoewemm судового процесу.
Набрання рішенням законної сили означає, що наявність чи
відсутність прав і фактів, які лежать в їх основі, встановлено
судом остаточно і ці встановлені судом права підлягають
безперечному здійсненню за вимогою уповноважених осіб. Судове
рішення у відповідності з положеннями статті 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 115 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є обов'язковим до виконання на всій
території України, набуваючи після набрання законної сили таких
правових наслідків як здійсненність та обов'язковість для усіх
підприємств, організацій, установ, і виконуються у порядку,
встановленого Законом України “Про виконавче
провадження“( 606-14 ) (606-14)
Відповідно до статті 11 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
сторонами у виконавчому провадженні є
стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на
користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.
Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за
рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші
обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до статті 18 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець відкриває виконавче
провадження на підставі виконавчого документа за заявою
стягувача або його представника про примусове виконання рішення,
зазначеного в частині 3 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
. До виконавчого
документа підносяться акти господарських судів (ст. 18-1
вказаного Закону ( 606-14 ) (606-14)
).
Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем - приватним
підприємством “Око” (позивач у справі) 15.03.2005р. була подана
заява про примусове виконання наказу № 18/75, виданого
18.01.2005р. господарським судом м. Києва про стягнення
солідарно з корпорації “Індустріальна Спілка Донбасу”, ДП
“Інститут сучасних технологій” суми 16991 грн. 06 коп. , на
підставі чого було відкрите виконавче провадження, про то
свідчить постанова відділу державної виконавчої служби
Ворошилівського районного управління юстиції м. Донецька № 472-3
від 18.03.2005р. (а.с.63).
Цією постановою державна виконавча служба запропонувала
боржникам добровільно виконати зазначений наказ до 25.03.2005р.
Корпорацією “Індустріальна Спілка Донбасу” добровільно платіжним
дорученням № 352 від 24.03.2005р. перераховано на рахунок
приватного підприємства “Око” заборгованість згідно наказу
№ 18/75 від 18.01.2005р. у сумі 16991 грн. 06 коп. (а.с.45).
З урахуванням зазначеного апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що господарським судом повністю з'ясовані обставини,
що мають значення для справи, а тому правомірно встановлено, що
рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2004р. було
виконано належним чином, у відповідності з діючим законодавством
України та у встановлений строк.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 14173 грн. 68
jno. , у т.ч. процентів за користування чужими коштами за
ст.ст. 1214, 536 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1
ст. 229 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
–3537 грн. 62
коп. ; урахування інфляції за час затримки повернення боргу за
ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
–2869 грн. 18
коп. ; штрафів (пені) за несвоєчасне виконання грошового
зобов'язання за ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
п. 5 ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”
( 2374-14 ) (2374-14)
та п. 2 ст. 49 і п. 2 ст. 49 Уніфікованого Закону,
( 995_009 ) (995_009)
а також ч. 1 ст. 229 та ч. 6 ст. 231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
–1895 грн. 88 коп. ; витрати на відновлення
порушеного права –5871 грн., то суд відмовив в позові, оскільки
відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
. Пунктом 5 ст. 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у випадках, встановлених актами
цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть
виникати з рішення суду.
З рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2004р., яке
набрало законної сили 01.06.2004р. по справі про стягнення
заборгованості за векселем, цивільні права і обов'язки не
виникають.
Однак погодитися з прийнятими судовими рішеннями неможливо,
оскільки, як зазначив скаржник та вбачається з матеріалів
справи, попередні судові інстанції не з’ясували того, що
векселедержатель відповідно до ст. 48 Уніфікованого Закону про
прості та переказні векселі ( 995_009 ) (995_009)
має право вимагати від
будь-якого відповідача сплати наступних сум:
По-перше, вексельної суми, а також якщо у векселі обумовлено
нарахування процентів на вексельну суму, згідно ст. 5
Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
. Сума векселя відповідачем
сплачена.
Згідно цієї норми у переказному векселі, який підлягає оплаті
строком за пред'явленням або у такий то час від пред'явлення
векселедавець може обумовити, що на вексельну суму будуть
нараховуватись проценти.
По-друге, держатель векселя має також право вимагати згідно ч. 2
ст. 48 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
проценти у розмірі шести
за час від дати протесту або від дати фактичного отримання
векселя до дати фактичного отримання векселедержателем платежу.
Облікова ставка НБУ становить 9% річних, період від дати
настання строку платежу до дати його погашення.
Згідно п. 5 Закону України “Про облік векселів” відсотки про які
йдеться у п. 2 ст. 48 і п. 2 ст. 49 Уніфікованого Закону,
( 995_009 ) (995_009)
нараховуються виходячи із облікової ставки НБУ на
день подання позову і від дня настання.
Вищий господарський суд України констатує, що норми ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
можуть бути застосовані до правовідносин, пов'язаних
із вексельним обігом у тій частині, яка не врегульована нормами
вексельного законодавства. Виходячи з викладеного до
правовідносин, пов'язаних із розрахунками векселями норми
цивільного кодексу будуть застосовані у тій частині, яка не
bpecsk|nb`m` нормами вексельного законодавства та не суперечить
їм.
Зокрема, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення.
Не врахування ст. ст. 48, ч. 1 ст. 78 Уніфікованого Закону про
переказні та прості векселі, ( 995_009 ) (995_009)
ч. 5 ст. 2 Закону
України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
призвело до
помилкового застосування законодавства, яке не підлягало
застосуванню та незастосування судом норм вексельного та
цивільного законодавства, які підлягали застосуванню.
Відповідачем розрахунки, надані позивачем, не спростовані, також
у постанові суду не відображено причини та мотиви не стягнення
індексу інфляції з оскаржуваної суми за даними Державного
комітету статистики України, що свідчить про неповноту
встановлення обставин справи.
За таких обставин та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті
у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі
на новий розгляд суду першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.08.2005р. та рішення господарського суду Донецької області
від 16.06.2005р. у справі № 19/113 скасувати, а матеріали справи
направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.