ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2005 Справа N 12/1349
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Дочірньої компанії “Газ України” НАК
судовому засіданні “Нафтогаз України”, м. Київ
касаційну скаргу
на рішення від 19.07.2005
у справі № 12/1349
господарського суду Житомирської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України”, м. Київ
До Іршанського державного комунального
підприємства, смт. Іршанськ
Про стягнення 245 984,86 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Забава С.В.
від відповідача – Ушакова Л.В., Ковальчук О.П.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.07.2005
задоволено частково позов Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” до Іршанського державного комунального
підприємства про стягнення 245 984,86 грн. з яких 205 631,73
грн. заборгованості за постачання природного газу, 13 280,31
грн. пеня, 14 394,22 грн. штраф, 2 208,90 грн. –3% річних, 10
469,70 грн. інфляційних нарахувань та судових витрат. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 205 631,73 грн. заборгованості,
10 469,70 грн. інфляційних нарахувань, 2 208,90 грн. –3% річних,
2 183,10 витрат по сплаті державного мита та 104,72 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. в Решті
позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Позивач свої договірні зобов'язання по постачанню природного
газу виконав, але відповідач за спожитий газ розрахувався не в
повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Умова про сплату 7% штрафу за прострочку оплати, договором не
передбачена.
Відповідно до п.п. 7.2 п. 7 додаткових угод до договору в разі
неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки,
зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на корить
Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що
діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого
платежу, за кожен день прострочення платежу.
Строки проведення розрахунків передбачені в додатку до договору
“Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ в
2001-2002 р.р. Іршанським державним комунальним підприємством до
договору від 03.01.2001” не відповідають строкам зазначеним в
п. 6.1 договору, а тому нарахування пені в строки передбачені в
додатку до договору суд вважає необґрунтованим.
Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його
скасувати в частині відмови в задоволенні пені та семи відсотків
штрафу, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити
в повному обсязі посилаючись на те, що при винесенні рішення
господарським судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що санкція у формі 7% штрафу не має
основної ознаки забезпечення виконання зобов'язання, неустойки
(пені, штрафу). Ця санкція встановлена законодавством (ст. 231
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
) і стягується
незалежно від того чи домовилися господарюючі суб’єкти про
застосування такої санкції чи ні.
Крім того, відповідно до графіку погашення заборгованості,
підписаного сторонами, реструктуризується заборгованості
відповідача перед позивачем станом на 01.11.2002.
Борг відповідача перед позивачем, на суму якого нарахована пеня,
виник протягом листопада-грудня 2002 р., тобто після підписання
графіку погашення боргу, а тому пеня в цій частині нарахована
обґрунтовано.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” НАК
“Нафтогаз України” (продавець) та Іршанським державним
комунальним підприємством (покупець) 03.01.2001 укладено договір
купівлі-продажу природного газу № 22КТ-01-01, доповнення та
зміни до договору, додаткові угоди до договору відповідно до
умов яких продавець (позивач) зобов'язується передати покупцю
(відповідачу) природний газ виключно для вироблення теплової
енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій,
а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити газ
на умовах даного договору.
Відповідачу в січні-березні, жовтні-грудні 2001 року,
січні-березні, листопаді-грудні 2002 року поставлено природний
газ в обсязі 4 613,601 тис. куб.м на загальну суму 1 037 882,23
грн., що підтверджується актами приймання-передачі.
Пунктом 6.1 додаткової угоди до договору від 11.09.2002
передбачено, що оплата за природний газ для забезпечення
населення, бюджетний установ та організацій тепловою енергією
проводиться грошовими коштами в такому порядку: перша оплата в
розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів
проводиться не пізніше ніж за п’ять банківських днів до початку
місяця поставки газу; послідуючі оплати проводяться плановими
платежами, по 33% від вартості запланованих місячних обсягів, до
10-го та 20-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок
здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за
звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору; одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором чи законом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої договірні
зобов'язання виконав належним чином, але відповідач розрахувався
за поставлений газ не в повному обсязі.
Заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу
складає 205 631,73 грн.
Крім того, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на
вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не
встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що
відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений
природний газ, а тому стягненню підлягає основний борг, втрати
від інфляції та 3% річних у розмірах, який встановив
господарський суд.
Відповідно до п. 7.2 додаткових угод до договору, в разі
неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки,
зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на корить
постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що
діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого
платежу, за кожен день прострочення платежу.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо
відмови у стягненні пені, оскільки згідно додатку до договору
“Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ в
2001-2002 р.р. Іршанським державним комунальним підприємством до
договору від 03.01.2001 № 22КТ-01-01” сторони узгодили строки
погашення заборгованості, яка виникла в 2001-2002р.р.
Строки передбачені в додатку до договору не відповідають строкам
зазначеним в пункті 6.1 договору.
Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України “Про
реструктуризацію заборгованості з квартплати, плати за
житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”
( 554-15 ) (554-15)
на суму реструктуризованої заборгованості не
нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх
заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших
матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Господарський суд Дніпропетровської області дійшов до
правильного висновку про відсутність підстав для стягнення
штрафу, оскільки договір між сторонами було укладено 03.01.2001,
а Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
на який посилається
позивач як на підставу нарахування штрафу набрав чинності
01.01.2004 р. Відповідно до п. 2 ст. 5 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
акт цивільного законодавства не має зворотної
дії в часі, крім випадків коли він скасовує чи пом’якшує
відповідальність.
Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно
і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав
оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану господарським судом Житомирської області
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Житомирської області від 19.07.2005
у справі № 12/1349 залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Головуючий: Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська